Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №826/10761/17

адміністративне провадження №К/9901/52569/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військогового інституту телекомунікацій та інформатизації Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство оборони України Тил Збройних сил України, про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018, ухвалене у складі головуючого судді Смолія І.В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018, прийняту у складі колегії суддів: Безименної Н.В. (головуючий), Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

І. Суть спору

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Військогового інституту телекомунікацій та інформатизації Міністерства оборони України (далі - ВІТІ), третя особа - Міністерство оборони України Тил Збройних сил України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

1.1. - визнати незаконними дії відповідача щодо не забезпечення безоплатним харчуванням за рахунок держави у штатній їдальні ВІТІ позивача (слухача, розміщеного у казармі, у розташуванні військової частини) згідно з нормою №1 - загальновійськова, постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426, у період з 21.06.2017 по 31.08.2017;

1.2. - зобов`язати відповідача замість норми №1 - загальновійськова, постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426, виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі вартості цієї норми за період протягом якої він мав право на неї, але не був забезпечений за державні кошти, з 21.06.2017 по 31.08.2017.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він має право на забезпечення харчуванням за рахунок держави на підстав підпункту «в» пункту 1 приміток №1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426, як слухач вищого військового навчального закладу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних силах України та має військове звання молодший лейтенант, присвоєне наказом Міністерства оборони України від 05.06.2006 №274, що підтверджується посвідченням офіцера НОМЕР_1 (а.с.10).

4. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.06.2017 №402 (а.с.10 зворот) відповідно до частини п`ятої статті 11 та частини сьомої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до Збройних сил України на 18 місяців та призначено слухачем 5 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

5. Згідно з наказом начальника 5 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації (по стройовій частині) від 20.06.2017 №13 (а.с.14) позивача призначено слухачем 5 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації, з 20.06.2017 зараховано до списків особового складу курсів, на всі види забезпечення, вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом 750,00 грн. Виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%, премію за особистий вклад у загальний результат служби від максимального розміру посадового окладу 400%.

6. Відповідно до наказу начальника 5 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації (по стройовій частині) від 22.09.2017 №46 позивача, призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) від 08.09.2017 №410 начальником відділення передавальних радіопристроїв радіоцентру польового вузла зв`язку 101 окремого полку зв`язку Повітряних сил Збройних сил України вважати таким, що посаду і справи здав і вибув до нового місця служби м.Вінниця. З 22.09.2017 виключено із списків особового складу 5 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації та всіх видів забезпечення.

7. Уважаючи, що за період з 21.06.2017 по 31.08.2017 відповідачем протиправно було утримано кошти за харчування у їдальні ВІТІ, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 23.01.2018 у задоволенні позовних вимог відмовив.

9. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що за рахунок держави харчуванням забезпечуються лише слухачі вищих військових навчальних які не мають офіцерських звань, в той же час, продовольче забезпечення особового складу Збройних сил України, який не підлягає забезпеченню за державні кошти, здійснюється за плату. А грошове забезпечення за липень-вересень 2017 року було отримано позивачем під особистий підпис, що підтверджується відомостями.

10. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.04.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

12. У доводах касаційної скарги позивач стверджує, що він має право на забезпечення харчуванням за рахунок держави на підстав підпункту «в» пункту 1 приміток №1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426, як слухач вищого військового навчального закладу. Наведене у вказаній нормі уточнення «які не мають офіцерських звань» стосується лише слухачів вищих навчальних закладів МВС, ДСНС і Державної кримінально-виконавчої служби, та вказане обмеження не застосовується до слухачів вищих військових навчальних закладів, до яких належить позивач.

13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, винесені на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Питання проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України врегульовано Законом України від 25.03.1992 № 2232 «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232), Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» (далі - Постановою № 426).

16. Відповідно до статті 3 Закону № 2232 правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

17. Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону № 2232-XII громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

18. Частиною сьомою статті 23 означеного Закону встановлено, що для громадян України, які призвані на військову службу, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

18.1. - для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, - до 18 місяців;

18.2. - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

19. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, підпунктами 216, 217 розділу Х «Особливості проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу» якого передбачено, що на військову службу за призовом осіб офіцерського складу в разі потреби за наказом Міністра оборони України призиваються офіцери запасу на строк, у кількості і за військово-обліковими спеціальностями, визначеними Міністром оборони України.

20. Офіцери, призвані на військову службу, направляються у розпорядження відповідних командирів (начальників), які мають право призначати їх на посади, та переміщуються по службі на підставах і в порядку, визначених цим Положенням. Вони виконують обов`язки і користуються правами, пільгами і забезпечуються всіма видами забезпечення, що передбачені для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом, якщо інше не передбачено законодавством.

21. Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

22. Постановою №426 затверджено норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, зокрема норму №1 - загальновійськову, відповідно до підпункту «в» пункту 1 приміток якої за цією нормою за рахунок держави харчуванням забезпечуються курсанти вищих військових та вищих навчальних закладів МВС, ДСНС, Держспецзв`язку і Державної кримінально-виконавчої служби, а також слухачі вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів МВС, ДСНС і Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають офіцерських звань, військовослужбовці, поліцейські та особи рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які навчаються у школах і на курсах з підготовки прапорщиків, мічманів та в навчальних центрах підготовки поліцейських Національної поліції, центрах підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, за винятком тих, що забезпечуються харчуванням за іншими нормами.

23. Згідно з пунктом 6 приміток до норми №1 Постанови №426 військовослужбовці офіцерського складу, військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, у тому числі військовослужбовці Держспецзв`язку, та особи рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту під час перебування їх у польових умовах та в інших випадках за відсутності підприємств громадського харчування можуть забезпечуватися харчуванням через їдальні військових частин та органів і підрозділів цивільного захисту згідно із загальновійськовою нормою за плату в розмірі, що відповідає розрахунку його вартості.

VI. Оцінка Верховного Суду

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

25. Предметом спору у цій справі є право слухачів вищого навчального закладу, які мають офіцерське звання на забезпечення безоплатним харчуванням за рахунок держави.

26. З аналізу наведених вище норм права висновується, що призвана на військову службу особа офіцерського складу, забезпечується всіма видами забезпечення, що передбачені для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом. Забезпечення харчуванням за рахунок держави згідно норми №1 - загальновійськова таких осіб здійснюється у виключних випадках, визначених у пункті 1 приміток до норми №1 Постанови №426, відповідно до якої за рахунок держави харчуванням забезпечуються слухачі вищих військових навчальних закладів, які не мають офіцерських звань та слухачі вищих навчальних закладів МВС, ДСНС і Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають офіцерських звань.

27. Тобто, однією з умов надання харчування за рахунок держави є відсутність офіцерського звання.

28. Судами встановлено, що позивач є слухачем вищого військового навчального закладу, має військове звання офіцера - молодший лейтенант та його було призвано на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України та призначено слухачем 5 курсу перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

29. Отже, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач, як слухач вищого військового навчального закладу, який має офіцерське звання молодший лейтенант, не підлягає забезпеченню харчуванням за державні кошти.

30. Крім того, відповідно до телеграми Тилу Збройних Сил України Міністерства оборони України від 19.06.2017 №341/4/4002 (а.с.34), з метою єдиного розуміння порядку продовольчого забезпечення громадян України, призваних на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, під час їх перебування на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації вищих навчальних закладів та військових навчальних підрозділів (далі - військові частини) повідомлено, що їх харчування організовується за плату. Розрахунки за харчування вищевказані особи здійснюють в їдальнях військових частин безпосередньо із суб`єктами господарювання, з яким Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України укладено договори про закупівлю харчування, за рахунок коштів, отриманих ними в якості грошового забезпечення. Харчування осіб офіцерського складу за рахунок держави здійснюється у разі їх перебування в польових умовах (в таборах, на навчаннях, маневрах) під час відпрацювань завдань з бойової (навчально-бойової) підготовки згідно з підпунктом «л» пункту 1 норми №1 Постанови №426.

31. Зміст вказаної телеграми доведено до відома, в тому числі позивача, 21.06.2017, згідно додатку №1 до протоколу №1 від 21.06.2017 (а.с.36-40) на зустрічі керівного складу ВІТІ з офіцерами запасу, які прибули на 5 КППК, про що міститься особистий підпис позивача.

32. Також, в матеріалах справи наявний рапорт Шусть А.М. від 20.06.2017 (а.с.35), згідно з яким позивач, відповідно до примітки 6 до норми №1 - загальновійськової Постанови №426 просив забезпечувати його з 21.06.2017 за власним бажанням харчуванням через курсантську їдальню військового інституту згідно із загальновійськовою нормою за плату в розмірі, що відповідає розрахунку його вартості, за рахунок його грошового забезпечення.

33. Тобто, позивач був обізнаний з тим, що продовольче забезпечення осіб офіцерського складу, під час їх перебування на курсах перепідготовки та підвищення кваліфікації організовується за плату та ним було самостійно прийнято рішення про харчуванням через курсантську їдальню військового інституту згідно із загальновійськовою нормою за рахунок його грошового забезпечення.

34. На підставі наведеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, як слухач вищого військового навчального закладу - ВІТІ, який має офіцерське звання молодший лейтенант, не підлягає забезпеченню харчуванням за державні кошти за нормою №1 - загальновійськова згідно Постанови №426, у зв`язку з чим були відсутні підстави для зарахування його на продовольче забезпечення у ВІТІ, оскільки його продовольче забезпечення мало здійснюватися за плату.

35. Посилання позивача на те, що діючим законодавством не передбачена виплата грошового забезпечення «слухачам, які не мають офіцерських звань», оскільки такої категорії не існує, Суд уважає безпідставним, оскільки у цій справі предметом розгляду є забезпечення харчуванням за рахунок держави слухачів, які таке звання мають.

36. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

37. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки установлених судами обставин справи.

38. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко