Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №560/1942/19

адміністративне провадження №К/9901/1530/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Губської О. А., Кашпур О. В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 у складі судді Петричковича А. І. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у складі колегії суддів: Шидловського В. Б., Матохнюка Д. Б., Боровицького О. А. у справі № 560/1942/19 за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 220 693, 91 грн.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 позовні вимоги задоволенно.

2.1. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Між Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та ОСОБА_1 (солдат) 05.08.2016 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, відповідно до якого відповідач зобов`язався добровільно відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

3.2. Згідно з рапортом відповідача, останній просить відрахувати його з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в зв`язку з небажанням продовжувати навчання. Зазначає, що з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 «Про затвердження порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» ознайомлений, зобов`язується відшкодувати.

3.3. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Збройних Сил України від 16.05.2018 № 47-КС з солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів у зв`язку з розірванням контракту, звільнено з військової служби у запас (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

3.4. Згідно з наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.05.2018 №120 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням.

3.5. Відповідно до довідки-розрахунку на утримання коштів за навчання відповідача у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.05.2018 № 1110, такі витрати складають 222 846, 94 грн (грошове забезпечення - 168 326, 00 грн, продовольче забезпечення - 38 312, 94 грн, медичне забезпечення - 254,40 грн, спожиті комунальні послуги та енергоносії - 15 953,60 грн). З розрахунком витрат відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на зазначеній довідці.

3.6. Відтак, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в сумі 220 693, 91 грн, що підтверджено довідкою позивача від 19.06.2019 № 648, оскільки 18.05.2018 відповідач добровільно частково відшкодував заборгованість у сумі 2 153, 03.

3.7. Позивач звернувся до суду із указаним позовом, оскільки відповідачем не було відшкодовано в добровільному порядку кошти в повному обсязі.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що курсанти, які навчаються в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що слугувало підставою для задоволення адміністративного позову.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5.1. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки судів не відповідають обставинам справи.

5.2. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного не є суб`єктом владних повноважень, а є лише юридичною особою - державним закладом у сфері вищої освіти, отже, посилання суду першої інстанції на тримісячний термін для звернення із позовною заявою до суду, як суб`єкта владних повноважень є помилковим.

5.3. Разом з тим, скаржник стверджує, що він як особа, яка має статус учасника АТО, укладаючи контракт з вищим навчальним закладом фактично скористався своїм правом на здобуття вищої освіти за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у відповідності до положень статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що також включає в себе право на безоплатне проживання.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку.

10. Так, положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11. Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

12. Разом з тим, частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. Водночас, положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. Крім того, частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

15. Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

16. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

17. Згідно з прецедентним правом Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

18. Як вбачається з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

19. У справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

20. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

21. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо звернення позивача до суду з пропуском строку за відсутності поважних причин, колегія суддів зазначає наступне.

22. Позивач звернувся до суду з цим позовом 26.06.2019, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

23. До позовної заяви було долучено клопотання про поновлення процесуального строку, яке обгрунтовано тим, що Великою Палатою Верховного Суду було змінено позицію щодо юрисдикції розгляду такої категорії справ, що було відображено в постанові від 12.12.2018 в справі № 804/285/16. Зауважено, що на момент відрахування позивача спори цієї категорії справ вирішувались в порядку цивільного судочинства, із встановленим строком позовної давності в три роки.

24. Проте, колегія суддів вважає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

25. Тобто, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

26. Разом з тим, позивач зазначав, що про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків) дізнався з постанови Луганського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019, натомість з позовом до суду звернувся лише 26.06.2019.

27. При цьому, підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, позивачем до суду надано не було.

28. Таким чином, Верховний Суд вважає, що Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом.

29. Разом з тим, на переконання колегії суддів, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України є помилковим, оскільки спірні правовідносини виникли саме щодо питання проходженн публічної служби.

30. Верховний Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 140/721/19, від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а.

32. Тобто, Верховним Судом встановлено помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині застосування положень абзацу другого частини другої статті 122 КАС України, оскільки в цьому випадку слід застосовувати місячний строк звернення до суду встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

33. За змістом частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

35. Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

36. Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

37. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги, в частині порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права знайшли своє відображення під час перегляду справи в касаційному порядку.

38. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

39. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

40. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.08.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 560/1942/19 за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів - скасувати.

41. Позовну заяву Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без розгляду.

42. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. А. Губська

О. В. Кашпур