Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №640/8025/19

адміністративне провадження №К/9901/24442/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Єресько Л.О., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у складі судді Васильченко І.П. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Карпушової О.В. (головуючого), Губської Л.В., Епель О.В. у справі №640/8025/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва про визнання протиправним невиконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року (справа №757/24765/15-ц) у виконавчому провадженні №523888869 станом на 02.05.2019 року; зобов`язання відповідача виконати рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року (справа №757/24765/15-ц) у виконавчому провадженні №523888869 станом на 02.05.2019 року у строк не більший 6 місяців з часу набрання рішенням суду за цим позовом законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч. 1 статті 170 КАС України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі Окружний адміністративний суд міста Києва з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження є бездіяльність державної виконавчої служби у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення, прийнятого в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Зазначає, що судами було проігноровано мотиви і доводи, заявлені позивачем та надані ним докази. Вважає, що судами залишено поза увагою, що оскільки позов було подано до органу ДВС, а не до державного виконавця, він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Крім цього, однією з підстав заявленого позову є ненадання суб`єктом владних повноважень відповіді на запити до відповідача як розпорядника інформації в порядку приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також, заявник посилаючись на частину 6 статті 346 КАС України, просить передати і розглянути справу Великою палатою Верховного Суду, оскільки оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №213/2012/16 (провадження № 14-13цс18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого документу, виданого Печерським районним судом м. Києва за результатом розгляду цивільної справи №757/24765/15-ц.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржувані за цим позовом дії та рішення державного виконавця, вчинені (прийняті) під час виконання вказаного виконавчого листа, підлягають розгляду тим судом, який видав виконавчий документ, а саме у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що однією з підстав заявленого позову є ненадання суб`єктом владних повноважень відповіді на запити як розпорядника інформації в порядку приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» спростовуються наявними матеріалами справи. Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , вказує про ігнорування звернень стягувача у виконавчому провадженні, зокрема шляхом ненадання відповідачем відповідей на його запити, при цьому позовних вимог про визнання такої бездіяльності протиправною не заявляв, а просив визнати протиправним невиконання рішення Печерського районного суду м.Києва від 01.10.2015 року у виконавчому провадженні №523888869 станом на 02.05.2019 року та зобов`язати відповідача виконати вказане рішення у строк не більший 6 місяців з часу набрання рішенням суду за цим позовом законної сили.

Судом відхиляються також аргументи касаційної скарги щодо необхідності передачі для розгляду вказаної справи Великою палатою Верховного Суду, оскільки позивач оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Так, відповідно до частини 6 статті 346 КАС України (у редакції Закону №142-IX від 02.10.2019) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо, зокрема, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду вже виклала правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема у справі від 14 березня 2018 року у справі №213/2012/16 (провадження № 14-13цс18), справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року у справі №640/8025/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Л.О. Єресько

О.О. Шишов