Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа №572/245/17

адміністративне провадження №К/9901/45843/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017р. (судді - Жизневська А.В., Котік Т.С., Моніч Б.С.) у справі за її позовом до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі від 02.11.2016р. про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком, як постраждалому 4 категорії;

-зобов`язати призначити пільгову пенсію за віком з пониженням пенсійного віку на п`ять років згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з послідуючого дня за досягненням нею 52 років 6 місяців, а саме з 21 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а тому відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на призначення пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Вважає відмову відповідача у такому призначенні неправомірною.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 21.03.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (протокол №2438 від 02.11.2016р.).

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком з пониженням пенсійного віку на 5 років з 01.10.2016р., згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017р. постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 21.03.2017р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що нею до заяви про призначення пенсії надано належні документи, які підтверджують наявність у неї права на її призначення, в тому числі посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, 4 категорії.

Посилається на те, що навіть після проведення відповідачем зустрічної звірки з КП «Житлосервіс» щодо підтвердження періоду її реєстрації та проживання в м. Сарни, неспростованою та не анульованою є довідка виконкому Сарненської міської ради №278 від 27.08.2015р., яка підтверджує її реєстрацію та проживання у період з 15.01.1985 року по 14.10.1994 рік в м. Сарни Рівненської області, яке відносилось до зони посиленого радіологічного контролю.

Крім того, факт її проживання та роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, зокрема в період з липня 1988 року по 01.01.1993 року, на думку позивача, підтверджується наданою нею копією трудової книжки та патентом на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю від 13.01.1989 року.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю та має право на пільги і компенсації встановлені Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною радою 26.06.1995р.

30.09.2017р. позивач досягнувши віку (52 роки 6 місяців), з якого, на її думку вона має право на призначення пенсії зі зменшенням віку, згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звернулася до відповідача з відповідною заявою, до якої додала: довідку, видану КП «Житлосервіс» від 27.08.2015р., відповідно до якої ОСОБА_1 , 1964 року народження зареєстрована в АДРЕСА_1 з 15.01.1985р. по 14.10.1994р.; довідку, видану Сарненською міською радою від 27.08.2015р. №278, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1964 року народження зареєстрована в АДРЕСА_1 з 15.01.1985р. по 14.10.1994р. і по АДРЕСА_2 з 12.10.1999р. і по даний час.

Листом від 05.01.2017р. №18/03-29 відповідач повідомив позивача про те, оскільки наданими нею документами не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вона не має права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатню кількість документів, які підтверджують її право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з чим відмова відповідача у призначенні їй такої пенсії є неправомірною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що період проживання або роботи позивача на території радіоактивного забруднення, що дає право на зменшення пенсійного віку, станом на 01.01.1993р. становить 1 рік 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому суд виходив з того, що відповідно до акту зустрічної звірки №29 від 02.11.2016р., КП «Житлосервіс» у зв`язку із зміною даних, які не відповідають дійсності, надало повторну довіку від 02.11.2016р. №29 з якої вбачається, що ОСОБА_1 1964 р.н. дійсно зареєстровано в АДРЕСА_1 лише з 18.08.1992р. по 14.10.1994р. та по АДРЕСА_2 з 12.10.1999р. по даний час.

Крім того, відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 , вона 01.03.1986р. була переведена машиністом мийної машини їдальні №11 Запорізької АЕС, 19.07.1987р. була звільнена з даної роботи; 01.09.1987р. була зарахована в СПТУ №36 м. Львів, 30.05.1988р. була відрахована з даного училища.

Також, згідно записів вказаної трудової книжки позивач працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю в період 19.09.1990р. по 16.11.1990р. та з 27.11.1990р. по 18.01.1991р. в Сарненській МПК, з 01.06.1991р. по 31.12.1994р. в Сарненському районному вузлі зв`язку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем та наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено проживання або відпрацювання нею 4-х років у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993р., тобто, протягом періоду, визначеного ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що давало б право їй на зменшення пенсійного віку.

Суд визнав безпідставним посилання суду першої інстанції на виданий позивачу патент на зайняття індивідуальною трудовою діяльністю А №269524 від 30.03.1988р., оскільки такий ніяким чином не підтверджує її постійне місце проживання або роботи в м. Сарни.

Крім того, суд визнав помилковим встановлення судом факту проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до додатку №1 «Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи» до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" м. Сарни відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»» м. Сарни Рівненської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Частиною першою статті 55 Закону №796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

Згідно частини першої статті 26 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 5 частини другої статті 55 зазначеного Закону встановлено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача, остання працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю в період 19.09.1990р. по 16.11.1990р. та з 27.11.1990р. по 18.01.1991р., а відповідно до повторної довідки КП «Житлосервіс» від 02.11.2016р. №29, позивач дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 лише з 18.08.1992р. по 14.10.1994р. та по АДРЕСА_2 з 12.10.1999р. по даний час.

Таким чином, станом на 31 липня 1986 року позивач в зоні посиленого радіологічного контролю не проживала та не працювала, а тому не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 2 роки.

За таких обставин у спірних правовідносинах зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 3 роки проживання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, і з чим погоджується колегія суддів, період проживання та роботи позивача на території радіоактивного забруднення, що дає право на зменшення пенсійного віку, станом на 01.01.1993р. становить 1 рік 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно ст. 55 Закону №796-XII.

Отже, на позивача не поширюються положення пункту 5 частини другої статті 55 Закон №796-XII, оскільки необхідною умовою для його застосування, є проживання або відпрацювання станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю.

Посилання позивача в обгрунтування доводів касаційної скарги на довідку виконкому Сарненської міської ради №278 від 27.08.2015р., як на підставу підтвердження факту її реєстрації та проживання у період з 15.01.1985 року по 14.10.1994 рік в м. Сарни Рівненської області, є безпідставними, оскільки, відповідно до змісту зазначеної довідки ОСОБА_1 , 1964 р .н., дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 з 15.01.1985 по 14.10.1994 року і по АДРЕСА_2 з 12.10.1999 року по даний час.

Разом з тим, по-перше, інформації, що у вказаний період позивач проживала у м. Сарни Рівненської області вказана довідка не містить.

Водночас, відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

По-друге, вказана довідка видана на підставі довідки КП «Житлосервіс» від 27.08.2015р. №10949, яким на підставі проведення зустрічної звірки, у зв`язку із зміною даних, які не відповідають дійсності, видано повторну довіку від 02.11.2016р. №29 відповідно до якої, ОСОБА_1 1964 р.н. дійсно зареєстровано в АДРЕСА_1 лише з 18.08.1992р. по 14.10.1994р. та по АДРЕСА_2 з 12.10.1999р. по даний час.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук