Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2019 року у справі №826/9576/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №826/9576/18

адміністративне провадження №К/9901/10189/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів:

Аліменка В. О.. Безименної Н. В., Кучми А. Ю. у справі № 826/9576/18 за позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" до Міністерства юстиції України, треті особи - Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Благодійна організація "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" (надалі по тексту - позивач, Благодійний фонд) звернулась до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач) №1354/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 03.05.2018;

- зобов'язати відповідача скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 №37744496,37744709,37745051,37745318, прийняті приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловською Г. О.;

- зобов'язати відповідача скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 №37758287,37764842,37764849, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М. ;

- зобов'язати відповідача скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.10.2017 №37871685, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М. ;

- зобов'язати відповідача скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 №37971706,37971997, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1354/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від
03.05.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року скасовано та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що на момент розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги ТОВ "ФК "Фактор Плюс ", останнє не мало жодних прав на будівлю літ. "К " блок "Б", що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 2, загальною площею 4725 кв. м., що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:213:0007, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 362204580000, належну позивачу на праві приватної власності згідно з договором пожертви від 25.10.2017. Вказано, що ТОВ "ФК "Фактор Плюс" в супереч вимогам закону, зокрема ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", не надано ні комісії, ні судам попередніх інстанцій документів, які підтверджували існування його права на даний Об'єкт нерухомого майна - корпус № 2.

Також позивачем вказано, що на момент розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги ТОВ "ФК "Фактор Плюс" судового рішення про стягнення заборгованості з Університету "Україна" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс", яке набрало законної сили не існувало, тому заборгованість, вказана ТОВ "ФК "Фактор Плюс", фактично не була підтверджена та підлягала встановленню в судовому порядку, оскільки Університет "Україна" оспорював таку заборгованість.

Також наголошено на тому, що між сторонами кредитного зобов'язання, на яке посилався відповідач, вже існував спір про право, який в подальшому став предметом розгляду у справі № 910/6648/18, що досі розглядається у Великій Палаті Верховного Суду.

У поданих відзивах відповідач та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. У відзивах вказано, що станом на день подання скарги документально підтверджена заборгованість Університету "Україна" становить 34600353,56 гривень, а боржником не вчинялось жодних дій щодо погашення заборгованості, зокрема, з причин відсутності достатніх грошових коштів, тому відчуження спірного об'єкта нерухомого майна, беззаперечно порушувало права ТОВ
"ФК "Фактор Плюс ", як кредитора Університету "Україна" та фактично позбавило ТОВ
"ФК "Фактор Плюс" можливості будь-яким чином погасити борг у розмірі понад тридцять чотири мільйони гривень.

У відповіді на відзив позивач просить касаційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 06.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК Фактор Плюс", Скаржник) звернулось до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України з проханням:

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37744496 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37744709 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37745051 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37758287 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37764842 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37764849 від 25.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37871685 від 31.10.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37971706 від 06.11.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37971706 від 06.11.2017;

- скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Катерини Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37971997 від 06.11.2017.

Скарга ТОВ "ФК "Фактор Плюс" мотивована наступними обставинами.

У 2007-2013 роках між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі по тексту також - ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик") та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - Університет "Україна") було укладено ряд кредитних договорів, а саме:

Генеральний кредитний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008; Кредитний договір №24-47/1-08/G від 04.06.2008; Кредитний договір №58-47/1-13 від 24.12.2013; Кредитний договір №40-47/4-07 від 26.06.2007; Кредитний договір №54-47/4-07 від
10.08.2007.

В травні 2017 року Університету "Україна" було надіслано вимогу про належне виконання умов кредитних договорів та погашення простроченої заборгованості, що вручена Університету "Україна" 17.05.2017.

22.09.2017 між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" був укладений договір відступлення права вимоги №2017/2-Ю, відповідно до якого ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" відступив належні йому права вимоги за наведеними вище кредитними договорами до ТОВ "ФК "Фактор Плюс". Отже, з цієї дати Скаржник набув статусу кредитора у зобов'язанні за кредитними договорами, що раніше були укладені між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та Університетом "Україна".

Загальний розмір заборгованості за кредитними договорами, і як наслідок - загальний розмір права вимоги, станом на дату укладення договору відступлення права вимоги №2017/2-Ю складав 60 600 353,56 грн.

25.09.2017 ТОВ "ФК "Фактор Плюс" було направлено повідомлення до Університету "Україна" про відступлення права вимоги, що було отримано останнім 10.10.2017.

02.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ТОФ "Офіс Сервіс Люкс" був укладений договір відступлення частини прав вимоги №02/10-17/2, відповідно до якого ТОВ
"ФК "Фактор Плюс" було відступлено право вимоги на частину боргу Університету "Україна" за вищевказаними кредитними договорами на суму 26 000 000 грн.

Таким чином, після відступлення частини належних ТОВ "ФК "Фактор Плюс" прав вимоги за кредитними договорами, станом на 02.10.2017 борг, та відповідне право вимоги Скаржника склало 34 600 353,56 грн. Проте, станом на день подання даної скарги Університетом "Україна" наявної заборгованості не погашено, та вона складає 34 600 353,56 грн.

У квітні 2018 року, як стверджує Скаржник, ТОВ "ФК "Фактор Плюс" в ході підготовки позовної заяви до Університету "Україна" та виявлення активів, на які може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості, Скаржником
05.04.2018 було отримано інформаційну довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із якої стало відомо, що Університетом "Україна" було відчужено частину активів, зокрема об'єкт нерухомого майна - будівля літ. "К" блок "Б2", загальною площею 4 725 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Львівська, будинок 23, корп. 2 (далі - Об'єкт нерухомого майна). В ході дослідження вищевказаної інформаційної довідки Скаржнику стало відомо про вчинення ряду незаконних реєстраційних дій, здійснених із явними численними порушеннями законодавства України в сфері державної інформації.

Оскільки станом на день подання скарги документально підтверджена заборгованість Університету "Україна" становить 34 600 353,56 гривень, а боржником не вчиняється жодних дій щодо погашення заборгованості, зокрема з причин відсутності достатніх грошових коштів, відчуження вищевказаного об'єкта нерухомого майна, як вказує Скаржник, беззаперечно порушує права ТОВ "ФК "Фактор Плюс" як кредитора Університету "Україна" та фактично позбавляє Скаржника можливості будь-яким чином погасити борг у розмірі понад тридцять чотири мільйони гривень.

Оскільки Скаржнику, як зазначає останній, достовірно стало відомо про незаконні оскаржувані рішення лише 05.04.2018, ТОВ "ФК "Фактор Плюс" наполягало, що дана скарга подається у визначений п.3 ч.2 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" строк.

В додаток до скарги надано: копію договору відступлення права вимоги №2017/2-Ю від 22.09.2017; копію договору відступлення права вимоги №02/10-17/2 від
02.10.2017; копію листа-вимоги про погашення заборгованості від 15.05.2017; копію листа-повідомлення від 25.09.2017; інформаційна довідка із Реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 362204580000 від 05.04.2018; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ФК "Фактор Плюс".

Розгляд скарги ТОВ "ФК "Фактор Плюс" призначений на 02.05.2018.

02.05.2018 Благодійним фондом на адресу Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України направлено клопотання про відкладення розгляду скарги по суті у зв'язку з обмеженим терміном для підготовки заперечень на скаргу.

В цей же день Благодійним фондом подані заперечення на скаргу, в якій стверджувалось про необґрунтованість скарги, яка, на переконання Благодійного фонду, задоволенню не підлягає. В своїх запереченнях Благодійний фонд наголошував, що Скаржником без поважних причин пропущений строк звернення до Комісії; скарга подана без належного підтвердження факту порушення його прав у результаті прийняття такого рішення; оскаржувані реєстраційні дії проведено у відповідності до вимог п.3 ч.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" - незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Крім того, Благодійний фонд наголошував у своїх запереченнях на тому, що зазначене у скарзі нерухоме майно не було предметом договору іпотеки від
12.06.2008, що забезпечував виконання зобов'язань Університету "Україна" за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "КБ "Хрещатик" та Університетом "Україна".

До своїх заперечень на скаргу Благодійним фондом додано копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 у справі №910/974 за позовом Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" про визнання договорів недійсними.

02.05.2018 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі по тексту - Комісія) складено Висновок, відповідно до резолютивної частини якого, Комісія вирішила задовольнити скаргу ТОВ "ФК "Фактор Плюс" від 06.04.2018 №б/н у повному обсязі; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 року № 37744496,37744709,37745051,37745318, прийняті приватним нотаріусом Дніпропетровської області Павловською Г. О., від 25.10.2017 №37758287,37764842,37764849, від
31.10.2017 №37871685, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М., від 06.11.2017 року №37971706,37971997, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є., та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених на підставі цих рішень.

Як вбачається зі змісту висновку, Комісія виходила з того, що при припиненні іпотеки на підставі оскаржуваних рішень приватним нотаріусом Павловською Г. О. порушено норми статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", оскільки об'єкт розташований у місті Києві, а вказаний суб'єкт оскарження діє в межах Дніпропетровської області. Тому Комісія прийшла до висновку, що оскаржувані рішення 1 (прийняті приватним нотаріусом Павловською Г. О. про припинення записів про іпотеку за №5682881,5682900 та про обтяження за №5682833,5682843) підлягають скасуванню як такі, що прийняті всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав. Після прийняття оскаржуваних рішень 1 були прийняті: оскаржуване рішення 2 (рішення приватного нотаріуса Незнайко Н. М. від 25.10.2017 №37758287) та оскаржувані рішення 3,4 (3 - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 №37764842,37764849, від
31.10.2017 №37871685; 4 - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від
06.11.2017 №37971706,37971997). Тобто, як вказується Комісією, оскаржуване рішення 2 та оскаржувані рішення 3,4 підлягають скасуванню, як такі, що випливають з факту скасування оскаржуваних рішень 1.

03.05.2017 Міністерством юстиції України видано наказ за №1354/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким задоволено скаргу ТОВ
"ФК "Фактор Плюс" від 06.04.2018 №б/н у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2017 № 37744496,37744709,37745051,37745318, прийняті приватним нотаріусом Дніпропетровської області Павловською Г. О., від 25.10.2017 №37758287,37764842,37764849, від 31.10.2017 №37871685, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. М., від 06.11.2017 №37971706,37971997, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є., та наказано внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, внесених підставі цих рішень. Виконання наказу покладено на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

Не погоджуючись із вказаним Наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2017 року за №1354/5, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, висновок Комісії про недотримання приватним нотаріусом правил статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є конкретним і не відповідає вимогам законодавства, а доводи щодо неналежного дослідження документів, наданих для вчинення реєстраційних дій - є узагальнюючими. Враховуючи викладене в сукупності і, зокрема, акцентуючи увагу на ту обставину, що Комісією була розглянута по суті скарга юридичної особи, якою ні під час звернення, ні в подальшому не доведено, що вона є суб'єктом звернення в розумінні ~law16~ та Порядку №1128, суд визнає недоведеними твердження відповідача про відповідність свого рішення вимогам законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення права Скаржника обґрунтоване не тільки наявністю заборгованості Університету "Україна" перед Скаржником, але й неможливістю Скаржника в подальшому отримати кошти або майно боржника в рахунок погашення заборгованості в зв'язку із неправомірним відчуженням майна боржника на користь третіх осіб.

Крім того, апеляційний суд вказав, що приватним нотаріусом Павловською Г. О. при розгляді групи заяв 1 та прийнятті оскаржуваних рішень 1 всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав, а саме: статтям 10,18,23,27 Закону, пунктам 12,14,57 Порядку № 1127, статтям 593, 598, 575 ЦК України, статті 17 Закону про іпотеку, статті 16 Закону про банки: не перевірено належним чином документи на наявність підстав для зупинення розгляду групи заяв 1, оскільки до них не було додано: договорів іпотеки, на підставі яких вносилися, припинені приватним нотаріусом Павловською Г. О., записи про іпотеку та про обтяження, де визначено, зокрема, підстави для припинення іпотеки; статут Банку, де, зокрема, визначено органи управління Банком, їх компетенція та порядок прийняття ними рішень, та, як наслідок, не встановлено належним чином факт виконання умов договорів іпотеки, на підставі яких вносилися, припинені приватним нотаріусом Павловською Г. О., записи про іпотеку та про обтяження, зокрема, з доданого до групи заяв 1 Листа Банку про припинення обтяжень та іпотек щодо Об'єкта неможливо встановити припинення іпотеки та обтяження щодо Об'єкта за вказаними договорами іпотеки. Крім того вказано, що при припинені іпотеки на підставі вказаних рішень приватним нотаріусе Павловською Г. О. порушено, норми статті 3 Закону, оскільки Об'єкт розташований у місті Києві, а вказаний суб'єкт оскарження діє в межах Дніпропетровської області.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вказала, що Комісія дійшла вірного висновку, що оскаржувані рішення 1 підлягають скасуванню як такі, що прийняті всупереч законодавству у сфері державної реєстрації прав. Разом з тим, оскільки після прийняття оскаржуваних рішень 1 були прийняті оскаржуване рішення 2 та оскаржувані рішення 3,4, вони підлягають скасуванню, як похідні.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина 1 статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС).

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України №1354/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 03.05.2018. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів також вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на нерухоме майно не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року скасувати.

Провадження у справі № 826/9576/18 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) А. Ю. Бучик

Судді (підпис) Л. Л. Мороз

(підпис) А. І. Рибачук

Згідно з оригіналом

Помічник судді І. В. Ковальська