ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 400/1119/21

адміністративне провадження № К/9901/38770/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 (суддя - Лебедєвва Г. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 (колегія суддів у складі: Димерлія О. О., Шляхтицького О. І., Єщенка О. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 86 054,90 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно в сумі 109 462,09 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у період проходження військової служби, а саме: з 01.12.2015 по 01.08.2020, Військовою частиною НОМЕР_1 не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення. На думку позивача, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. При цьому, віднесення питання визначення базового місяця до дискреції відповідача є неефективним захистом прав позивача. Також, позивач указував на те, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, тому за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 індексацію грошового забезпечення виплачено у розмірі 3533,56 грн. Натомість, під час виплати у вказаний період індексації грошового забезпечення відповідачем не враховано абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Як стверджував позивач, з 01.03.2018 йому належна щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення у розмірі 3770,35 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податків з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 підлягають задоволенню за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Крім того, суд зазначив, що враховуючи підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, у тому числі, розміру посадового окладу, місяць березень 2018 року, в якому відбулось вказане підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року. Разом з цим, згідно даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по вересень 2018 року не перевищував 103%, а тому, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 відсутні. Також суд указав на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018, оскільки з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем у повному обсязі та відповідно до вимог законодавства здійснено позивачу виплату індексації за період перебування на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.12.2018 по 01.08.2020. При цьому, суд не взяв до уваги розрахунок позивача щодо суми індексації, яка підлягає виплаті, з огляду на те, що нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача.

Також суд дійшов висновку, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Несвоєчасна виплата грошової компенсації вартості за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо нарахування та виплати компенсації за індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.20218, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, оскільки згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд обґрунтував тим, що повноваження здійснювати розрахунок індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідача. При цьому, суд не може підміняти собою орган, на який покладено обов`язок щодо нарахування та виплати індексації, та здійснювати за відповідача відповідний розрахунок сум індексації, що підлягають виплаті позивачу.

Також, суд першої інстанції указав на відсутність законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з тих підстав, що в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови визначення базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 28.02.2018 та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушено. За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо розрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, покладається на відповідача, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності, у межах спірних правовідносин, законодавчо передбачених підстав для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року».

Щодо нарахування та виплати відповідачем на користь позивача щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 року включно, суд апеляційної інстанції встановив, що місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за жовтень 2018 року є листопад 2018 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у грудні 2018 року. Із квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7%.Таким чином, суд дійшов висновку, що індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року. Крім того, апеляційним судом установлено, що за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у розмірі 3533,56 грн. Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосовуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, позивач покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній до 01.12.2015, яка на момент спірних правовідносин втратила чинність та не підлягала застосуванню, що на його думку, призвело до ухвалення незаконного рішення. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування відповідачем місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на підставі пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що почала діяти з 01.12.2015, та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб». Позивач наголошує на тому, що відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статті 19 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статті 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та преамбули до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, оскільки при формулюванні висновку тільки на підставі зазначених норм судами не було проаналізовано пункт 10-2 Порядку № 1078, постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до яких місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є січень 2008 року. Таким чином, скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування відповідачем місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача - січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на підставі пункту 10-2 Порядку № 1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».

Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» у подібних правовідносинах при вирішенні питання щодо визначення судом місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, скаржник покликається на те, що при застосуванні при нарахуванні індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін січня 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сума такої індексації у березні 2018 року (місяці підвищення посадових окладів) складатиме значно більшу суму ніж сума підвищення грошового доходу позивача, а тому, на його думку, виникають підстави для застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020. Отже, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах щодо визначення фіксованої суми індексації грошового забезпечення.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

26.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 400/1119/21.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021.

09.08.2022 від скаржника до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 у період з 17.09.2013 по 01.08.2020 проходив військову службу в Збройних Силах України.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2020 № 182, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , командира відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 десантно-штурмового батальйону, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), та з 01.08.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

На думку позивача у період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення позивачу відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 01.08.2020 неправильно нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

21.10.2020 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а також проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 по 01.08.2020.

Листом від 07.12.2020 № 3153 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення донарахування та виплати індексації, з огляду на припинення виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення, у зв`язку з відсутністю фінансового ресурсу у Міністерства оборони України. Виплату індексації грошового забезпечення поновлено у 2018 році, право на яку у військовослужбовців виникло у грудні 2018 року. Після поновлення виплати індексація грошового забезпечення позивачу проводилась щомісячно.

Позивач, вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Приписами статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, яка набула чинності 15.03.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

09.08.2022 до Верховного Суду від позивача надійшли доповнення до касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Вказані доповнення надійшли до Верховного Суду після закінчення строку на касаційне оскарження, а відтак, враховуючи, що положеннями КАС України не передбачено можливості поновлення такого строку, розгляд цієї адміністративної справи судом касаційної інстанції проводиться в межах доводів та вимог касаційної скарги без врахування вказаних доповнень до неї.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У межах доводів та вимог касаційної скарги спірним є питання визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, а також питання індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 01.08.2020.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача, суд не може підміняти функції інших органів, а тому вимога в частині зобов`язання виплатити індексацію в сумі не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність позовних вимог стосовно визначення січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, пославшись на дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з указаними висновками.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.

Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21 з подібними правовідносинами (пункти 26-34).

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що з аналізу положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Колегія суддів звертає увагу на те, що після подання касаційної скарги й відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, у згаданих справах № 400/1118/21 і № 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і у цій справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Указана постанова була чинна з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період. Тож рішення судів попередніх інстанцій в цій частині належить змінити.

Стосовно індексації позивачу грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 01.08.2020, Верховний Суд зазначає таке.

За змістом позовної заяви, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач усупереч приписам пункту 5 Порядку № 1078 з 01.03.2018 не виплачував йому фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі 3770,35 гривень. У касаційній скарзі позивач також стверджує, що відповідач усупереч приписам пункту 5 Порядку № 1078 з 01.03.2018 не виплачував йому фіксовану суму індексації грошового забезпечення.

У цьому контексті насамперед колегія суддів зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок № 1078 у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018 до 01.08.2020) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача, у тому числі розміру посадового окладу, відбулося у березні 2018 року. Отже, суди дійшли висновку, що місяць березень 2018 року є базовим для обчислення індексу споживчих цін. При цьому, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Водночас суди з`ясували, що відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по вересень 2018 року не перевищував 103%, а тому суди дійшли висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 відсутні. У жовтні 2018 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації - 103% і склав 103,7%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за жовтень 2018 року є листопад 2018 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у грудні 2018 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи карток особового рахунку військовослужбовця, виданих Військовою частиною НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 індексації за період перебування на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.12.2018 по 01.08.2020, судами попередніх інстанцій установлено, що за період з грудня 2018 року по серпень 2020 року ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у розмірі 3533,56 грн.

Водночас Верховний Суд ураховує, що відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 380/11404/21.

Крім того, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком № 1078. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, під підвищення доходу для цілей індексації заробітної плати (грошового забезпечення) слід розуміти підвищення їхніх постійних складових (тарифних ставок, окладів). У разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.

Слід також зауважити, що Порядок № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, яка набула чинності 15.03.2018), не пов`язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

У контексті наведеного, для правильного вирішення вимог позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.08.2020, суди повинні були установити чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення позивача.

Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішення встановлено, що суди не вжили заходів щодо оцінки та дослідження доказів, які мали суттєве значення для правильного вирішення спору в цій частині позовних вимог, а саме щодо підтвердження або спростування факту зростання розміру грошового забезпечення позивача за рахунок його постійних складових.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи у частині нарахування та виплати відповідачем індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.03.2018 по 01.08.2020. Таке порушення процесуального закону, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), неможливо усунути на стадії касаційного розгляду.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржувані судові рішення в цій частині позовних вимог не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За приписами статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права і дійшли помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визначення січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації г грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2015.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, відповідно до статті 351 КАС України, рішення судів попередніх інстанцій необхідно змінити в частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.12.2015 по 28.02.2018.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи в частині вимог щодо індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 01.08.2020, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору в означеній частині, оскаржувані судові рішення, відповідно до вимог статті 353 КАС України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам в цій частині, крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду і відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрат не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 350 351 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 змінити в частині відмови визначення базового місяця січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податків з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44».

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3770,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3770,35 грн за період з 01.03.2018 по 01.08.2020 включно в сумі 109 462,09 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, скасувати, та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Миколаївського окружного адміністративного суду .

В іншій частині Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк В.М. Соколов