Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №818/1205/16

адміністративне провадження №К/9901/32111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 року (суддя Соп`яненко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі № 818/1205/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (надалі позивач, Товариство) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення №КТ-805000010-0008-2016 від 06.09.2016 року про визначення коду товару.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення №КТ-805000010-0008-2016 від 06.09.2016 року про визначення коду товару.

Суди попередніх інстанцій встановили, що висновок Харківського відділу з питань експертизи та дослідження ДФС № 142008800-0749 від 01.09.2016 року отримано відповідачем не у спосіб, встановлений законом. Правомірність прийняття рішення про визначення коду товару від 06.09.2016 № КТ-805000010-0008-2016 відповідачем не підтверджено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

Митний орган стверджує про безпідставність висновків судів про не підтвердження факту належного відбору зразків товару.

Позивачем на адресу суду надіслано заперечення на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає, що наведені відповідачем доводи не підтверджують наявності достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних рішень. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

02.03.2018 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.03.2015 року позивачем укладено з «Sonic Business LLP» зовнішньоекономічний контракт № 1803-SN відповідно до якого позивач зобов`язаний прийняти та оплатити вугілля в товарних підкатегоріях 2701 11 0000, 2701 12 9000, 2701 19 0000 в загальній кількості 80 000 метричних тон.

Контрактом передбачено постачання товару партіями, кожна з яких визначається окремою специфікацією.

Для митного оформлення чергової партії вугілля позивачем подано 12.08.2016 року вантажну митну декларацію № 805130000/2016/010635. При цьому зазначено код товару 2701 12 9000. Рішенням від 06.09.2016 року № КТ-805000010-0008-2016 митний орган змінив код товару з 2701 12 9000, зазначеного позивачем на 2701 11 0000 «антрацит».

З рішення вбачається, що підставою для його прийняття став висновок Харківського відділу з питань експертизи та дослідження ДФС., в якому зазначено, що об`єктом дослідження була проба товару, визначеного позивачем у ВМД як «Вугілля кам`яне бітумінозне марки «ТМСШ» код товару 2701 12 9000.

Зі зразками надано акт взяття проб (зразків) товарів від 12.08.2016 року б/н.

З метою встановлення характеристик, визначених для класифікації товарів за УКТ ЗЕД відповідачем поставлено завдання на дослідження у вигляді дев`яти питань. В ході дослідження завдання виконано частково, зокрема не встановлено виду (походження) вугілля, кількісного вмісту вуглецю та сірки, граничної теплоти згорання проб через відсутність необхідного обладнання.

За встановленими показниками наданий на дослідження зразок відноситься до вугілля, а за вмістом летких речовин в кількості 13,6 % до антрациту.

Разом з тим до ВМД позивачем додано сертифікат якості, відповідно до якого вміст летких речовин становить 15,5 %, а нижня теплота згорання 6160 ккал/кг.

Відповідно до п. 4.1 укладеного позивачем контракту, приймання товару за якістю проводиться незалежною лабораторією (SGS Inkolab, або іншою, узгодженою сторонами) в місці розвантаження.

В ході дослідження проб вугілля з партії, що пред`явлена позивачем для митного оформлення, встановлено вміст летких речовин в кількості 16,8%, нижня теплота згорання в сухому стані 6747 ккал/кг, вища в сухому беззольному стані 8428 ккал/кг, що підтверджується звітом від 18.08.2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновок Харківського відділу з питань експертизи та дослідження ДФС № 142008800-0749 від 01.09.2016 року отримано відповідачем не у спосіб, встановлений законом.

Колегія суддів Верховного Суду зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про товари, в т.ч. код товару згідно із УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30 травня 2012 року, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі:

- виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

- виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД вирішення яких потребує експертних досліджень.

З аналізу цих норм слідує, що код товару по УКТ ЗЕД визначається декларантом або митним органом при здійсненні митного контролю у випадку встановлення декларантом неправильного коду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про визначення коду товару прийнято на підставі висновку №142008800-0749 від 01 вересня 2016 року Харківського відділу з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС України.

З копії висновку вбачається, що об`єктом дослідження є проба товару, визначеного позивачем у ВМД як «Вугілля кам`яне бітумінозне марки «ТМСШ» код товару 2701 12 9000. Зі зразками надано акт взяття проб (зразків) товарів від 12.08.2016 б/н.

За змістом статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки.

Крім вичерпного переліку підстав для взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, передбачено спеціальну процедуру здійснення такого відбору, а також гарантії, які надаються декларантам під час цього процесу. З метою дотримання встановленої процедури взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, її повинні здійснювати посадові особи інших державних органів, а також декларанти або уповноваженими ними особами спільно з посадовими особами відповідного органу доходів і зборів. Декларанти або уповноважені ними особи мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами органу доходів і зборів та інших державних органів (ч. 6, 7 ст. 356 Митного кодексу України).

Положення частини тринадцять статті 356 Митного кодексу України встановлюють мінімально необхідну для проведення подальшого дослідження кількість проб (зразків) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо), а саме: 2 примірника (досліджуваний та контрольний), кожен з яких є достатнім для проведення дослідження.

За результатами взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина сімнадцять статті 356 Митного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що відібрання зразків вугілля відбулось без письмового рішення керівника органу доходів і зборів в порушення порядку, встановленого ч. 2 ст. 356 Митного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено митним органом у касаційній скарзі, що взяття проб відбулось 13.08.2016 року на території Товариства за адресою м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10.

В той же час, з наданої копії акту про взяття проб (зразків) товарів від 12 серпня 2016 року вбачається, що зразки відбирались інспектором м/п «Центральний» саме 12.08.2016 року на території станції «Суми-товарна» Південної залізниці в м. Суми, вул. Харківська 129.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що рішенням від 29.07.2016 року № 80513/0020 створено тимчасову зону митного контролю за адресою м. Суми, провулок 3-заводський 8.

За твердженнями відповідача, вугілля, яке надходить на адресу позивача зберігається до його митного оформлення за вказаною адресою на території позивача.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що ніяких доказів складання акту про вчинені 13.08.2016 року дії, як це передбачено ч. 17 Митним кодексом України, відповідачем не подано. Також відповідачем не підтверджено, що для дослідження до Харківського відділу з питань експертизи та дослідження ДФС з актом взяття проб (зразків) товарів від 12 серпня 2016 року направлено саме проби (зразки) взяті відповідачем 13 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд зазначає, що відповідачем не дотримано законодавчих вимог, які регламентують підстави і порядок взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем, а також гарантії, які надаються декларантам під час цього процесу. За таких умов в силу приписів статей 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України акти про зняття проб (зразків) товарів мають визначатися недопустимим доказом, в зв`язку із чим результати експертизи, викладені у висновку №142008800-0749 від 01.09.2016 не є достатньою підставою винесення спірного рішення.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що висновок Харківського відділу з питань експертизи та дослідження ДФС № 142008800-0749 від 01.09.2016 року отримано відповідачем не у спосіб, встановлений законом. Правомірність прийняття рішення про визначення коду товару від 06.09.2016 № КТ-805000010-0008-2016 відповідачем не підтверджено.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі № 818/1205/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду