Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №300/426/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №300/426/19

адміністративне провадження №К/9901/26369/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Бившева Л. І., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2019 року (суддя Матуляк Я. П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року (судді Святецький В. В., Гудим Л. Я., Довгополов О. М.) у справі №300/426/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 7 грудня 2018 року № UA206060/2018/000073/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 7 грудня 2018 року № UA206060/2018/00105.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно, у порушення вимог статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України), за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення (за ціною договору), здійснено визначення митної вартості цього товару за другорядним методом (резервним).

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу Івано-Франківська митниця ДФС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Суди встановили, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 5 листопада 2018 року придбав у нерезидента ОСОБА_4 легковий автомобіль, вживаний, марки КІА, модель Sportage, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1685 см. куб. (дизель), 2014 року виготовлення.

Декларант подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію від 7 грудня 2018 року № UA206020/2018/403255, у якій самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 3300 євро.

Одночасно із митною декларацією декларант подав відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення, зокрема: договір купівлі-продажу від 5 листопада 2018 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 5 листопада 2018 року, декларацію про походження товару від 5 листопада 2018 року № 0380; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12 листопада 2018 року №/2018/65320; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19 листопада 2015 року № НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.

Івано-Франківська митниця ДФС провела процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 4 грудня 2018 року щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 264 МК України, зокрема оригіналів товаросупровідних та реєстраційних документів, зазначених в графі 44 митної декларації.

У зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів з підстав їх відсутності, Івано-Франківська митниця ДФС прийняла оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 7 грудня 2018 року №/2018/000073/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом у розмірі 11500 Євро.

Перший метод не застосований відповідачем у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; другий - п`ятий методи визначення митної вартості не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами 4 і 5.

Івано-Франківська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 7 грудня 2018 року №/2018/00105, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що надані позивачем до митної декларації документи не містили достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За правилами пункту 2 частини шостої статті 54 МК України Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Ухвалюючи судові рішення, суди погодилися з доводами відповідача про відсутність можливості визначення митної вартості товару за першим методом у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

На думку колегії суддів, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, оскільки не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, з урахуванням того, що позивач до митної декларації додав не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або, що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що надані декларантом документи не є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та не в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 356 КАС України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У касаційні скарзі позивач просить стягнути з відповідача 21915,60 грн судових витрат, які складаються з: 2500,00 грн - витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, 6915,60 грн - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг; 12500 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Понесені витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не оспорюються відповідачем.

Ураховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 19415,60 грн судових витрат, які складаються з 6915,60 грн судового збору та 12500 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2019 року та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2019 року скасувати, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

3. Скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 7 грудня 2018 року № UA206060/2018/000073/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 7 грудня 2018 року № UA206060/2018/00105.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС 19415,60 грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень шістдесят копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Л. І. Бившева

Є. А. Усенко