Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №826/8442/17

адміністративне провадження №К/9901/4429/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Інталкераміка»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 (суддя Федорчук А.Б.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді - Ганечко О.М., Сорочко Є.О.)

у справі № 826/8442/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-Інталкераміка»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Інталкераміка» (далі - Товариство) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 19.04.2017 № 0002461401 та № 0002471401.

Позов мотивовано тим, що позиція Головного управління ДФС у м. Києві щодо порушень, вчинених Товариством, ґрунтується лише на дослідженні порядку формування податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд Трейд Груп» (далі - ТОВ «Прайд Трейд Груп»), а також на аналізі діяльності невідомого для Товариства підприємства ТОВ «Квітневе», з яким позивач не мав жодних господарських відносин. Всі первинні документи, відображені у бухгалтерському обліку, оформлені належним чином, підписані сторонами договору, скріплені печатками та надані до перевірки посадовим особам контролюючого органу, будь-які докази обізнаності позивача про можливе протизаконне формування податкового кредиту контрагентом у перевіряючих відсутні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

Не погодмвшись із судовими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому скаржник зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість виконання ТОВ «Прайд Трейд Груп» оформлених господарських операцій з позивачем не відповідають обставинам справи, оскільки судами не здійснювалася перевірка наявності у ТОВ «Прайд Трейд Груп» складських приміщень, транспортних засобів та інших виробничих потужностей.

Голове управління ДФС у м. Києві не скористалося своїм правом подати відзив на касаційну скаргу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 16.03.2017 по 22.03.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 16.03.2017 № 1932 та згідно з направленням від 16.03.2017 №231/26-15-14-01-05 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Прайд Трейд Груп» за період з 01.11.2015 по 30.11.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 29.03.2017 № 122/26-15-14-01-05.

У вказаному акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 50088,00 грн., у т.ч. у 2015 році - 50 088,00 грн.;

- пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації з ПДВ) в періоді, що перевірявся, у сумі 143 596,00 грн., у т.ч. у листопаді 2015 року - 143 596,00 грн.

На цій підставі 19.04.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0002461401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50 088 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 002471401, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 143 596,00 грн. (сума завищення від'ємного значення).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДФС у м. Києві мотивує тим, що під час проведеного аналізу можливості виконання ТОВ «Прайд Трейд Груп» оформлених господарських операцій, враховуючи їх зміст та технологічну специфіку операції з придбання товарів/робіт, а саме враховуючи відсутність на підприємстві власних основних засобів: складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність їх залучення у третіх осіб встановлено неможливість виконання документально оформлених господарських операцій ТОВ «Прайд Трейд Груп». Крім того, Деражнянським районним судом Хмельницької області 10.06.2016 винесено вирок суду, згідно з яким керівника ТОВ «Квітневе» визнано винним за частиною 2 статті 28 та частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, яким встановлені правила визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу, якою встановлено право платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з наведенням їх переліку, положень пункту 198.6 цієї статті, які встановлюють умови віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг зокрема із реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зміст наведених норм у сукупності з положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зумовлює висновок про те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити цими операціями відповідні правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.11.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ «Прайд Трейд Груп» (посередник) укладено договір про надання посередницьких послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а посередник зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати товари замовника згідно з умовами останнього (товари та умови продажу визначені замовником у додатку 1 до даного договору. Додаток 1 є невід'ємною частиною даного договору); надати допомогу замовникові в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.

На підтвердження виконання укладеного між Товариством та ТОВ «Прайд Трейд Груп» договору про надання посередницьких послуг, позивачем надано рахунки на оплату № 0211/230 від 02.11.2015, № 1611/55 від 16.11.2015, акти надання послуг №211/230 від 02.11.2015 та № 1611/55 від 16.11.2015.

Проте зі змісту вказаних актів надання послуг неможливо встановити, які саме послуги надавалися ТОВ «Прайд Трейд Груп» позивачу, незрозумілим є зміст таких послуг, тобто в чому саме вони полягали, за які саме послуги сплачено замовником кошти (126 000 грн., у т.ч. ПДВ - 21 000 грн. та 180 000 грн., у т. ч. ПДВ - 30 000 грн.). Разом із тим, позивачем не надавалися договори поставки з контрагентами, знайденими ТОВ «Прайд Трейд Груп» на виконання договору про надання посередницьких послуг, що в сукупності свідчить про те, що вказаний договір фактично не виконувся.

Крім того, 02.11.2015 між ТОВ «Прайд Трейд Груп» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов договору позивач долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних № 1611/138 від 16.11.2015 та № 2011/24 від 20.11.2015, рахунків на оплату № 1611/138 від 16.11.2015 та № 2011/24 від 20.11.2015, товарно-транспортних накладних № 1611/138 від 16.11.2015 та № 2011/24 від 20.11.2015, копії платіжних доручень.

Суди, дослідивши питання щодо можливості виконання ТОВ «Прайд Трейд Груп» оформлених господарських операцій з позивачем, дійшли висновку, що з огляду на їх зміст та технологічну специфіку операції з придбання товарів/послуг та реалізації товарів/робіт, а саме враховуючи відсутність на підприємстві власних основних засобів: складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутність їх залучення у третіх осіб, є неможливим виконання таких господарських операцій ТОВ «Прайд Трейд Груп».

При цьому судами враховано та досліджено вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2016, відповідно до якого керівника ТОВ «Квітневе», який виписав податкові накладні ТОВ «Прайд Трейд Груп» за результатами господарських операцій, визнано винним за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Зі змісту вироку вбачається, що директор ТОВ «Квітневе» ОСОБА_3 ніколи не отримувала та не замовляла електронний цифровий підпис для підписання податкових накладних і не має поняття що це таке і для чого він, рахунків у банках не відкривала, про систему «Клієнт-Банк» їй нічого не відомо, про ТОВ «Квітневе» також нічого не відомо, ніяких податкових декларацій та звітів до контролюючих органів не здавала.

Також, як встановили суди попередніх інстанцій, 12.10.2016 між ТОВ «Прайд Трейд Груп» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЗОР» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до вимог якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги коштів у сумі 420 906,66 грн., у т.ч. ПДВ - 70 151,11 грн., що становить заборгованість позивача перед первісним кредитором за договором поставки від 02.11.2015.

Враховуючи висновок судів попередніх інстанцій, зроблений на підставі належної оцінки матеріалів справи, щодо відсутності доказів фактичного виконання договору поставки від 02.11.2015, колегія суддів вважає, що ТОВ «Прайд Трейд Груп» не могло передати право вимоги коштів у сумі 420 906,66 грн. з позивача за таким договором, а відтак договір про відступлення права вимоги від 12.10.2016 також є таким, що реально не відбувся.

Таким чином, у сукупності прослідковуючи відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів для підтвердження факту реальності господарської операції, вчиненої між останніми у ланцюгу постачань до позивача від його безпосереднього контрагента, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про безтоварність таких господарських операцій, оскільки належних доказів виконання умов договорів, укладених позивачем із його контрагентами, шляхом пред'явлення суду копій заявок, доказів обліку товару на складі, надання посередницьких послуг, матеріали справи не містять.

Водночас Суд зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений в первинних документах. Тому така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Доводи позивача стосовно порушенням судом апеляційної інстанції права на правничу допомогу та позбавлення можливості участі представника Товариства у судовому засіданні та надання додаткових пояснень та доказів, не приймаються Судом до уваги з огляду на положення статті 313 КАС України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Касаційна скарга Товариства не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Інталкераміка» залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова