Історія справи
Ухвала КАС ВП від 28.03.2019 року у справі №826/18234/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №826/18234/15
адміністративне провадження №К/9901/25612/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека»
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 (суддя - Аблов Є.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)
у справі № 826/18234/15
за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека»
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека» (далі - ТОВ «Еко-Безпека»), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути з Товариства податковий борг у розмірі 126 635,90 грн. шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на прибуток підприємств, який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016, адміністративний позов ДПІ задовольнив: стягнув з ТОВ «Еко-Безпека» податковий борг у розмірі 126 635,90 грн. шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків податок на прибуток приватних підприємств у сумі 126 635,90 грн. на бюджетний рахунок № 33119318700010 (одержувач: УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000).
Судові рішення мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 126 635,90 грн. з податку на прибуток підприємств, який виник внаслідок несплати узгодженої суми грошового зобов'язання. З огляду на те, що відповідачем доказів сплати податкового боргу не надано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ДПІ у задоволенні позовних вимог.
При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи неповно з'ясовано обставини справи щодо суми податкового боргу, яка обліковується за відповідачем, оскільки платежі, здійснені ним у рахунок погашення податкового боргу, не в повному розмірі зараховані у зменшення суми заборгованості.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 відкрито касаційне провадження.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
20.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Еко-Безпека» зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві як суб'єкт підприємницької діяльності та взяте на облік у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.
Станом на 31.07.2015 ТОВ «Еко-Безпека» мало податкову заборгованість у сумі 147054,01 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, яка виникла у зв'язку з наступним.
Відповідачем 21.01.2015 подана податкова декларація з податку на прибуток підприємств (річна) № 9078876749, відповідно до якої ТОВ «Еко-Безпека» самостійно задекларувало грошові зобов'язання на загальну суму 229 811,00 грн.
21.05.2015 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві провела камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Еко-Безпека» за звітний податковий період - 2014 рік, за наслідками якої складено акт № 2611/26-58-15-03-30-34713806.
На підставі висновків акта перевірки, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 0004301503, відповідно до якого ТОВ «Еко-Безпека» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8 200 грн.
ТОВ «Еко-Безпека» 18.06.2015 зменшено штрафну санкцію за несвоєчасну сплату платежу за податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2015 № 0004301503 на загальну суму 5200,00 грн.; 24.06.2015 зараховано надходження коштів, яким погашено недоїмку по податковій декларації з податку на прибуток № 9078876749 у розмірі 9000 грн. (платіжне доручення від 24.06.2015 № 230).
Водночас 24.06.2015 податковим органом нараховано пеню ТОВ «Еко-Безпека» в порядку, передбаченому підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, в розмірі 923,18 грн. та нараховано необхідну штрафну санкцію за несвоєчасну сплату у розмірі 1800 грн.
01.07.2015 відповідачем погашено недоїмку по податковій декларації з податку на прибуток № 9078876749 в розмірі 18 000 грн. (платіжне доручення від 01.07.2015 №232). Того ж дня ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві нараховано пеню в порядку, передбаченому підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, в розмірі 1970,63 грн. та нарахована необхідна штрафна санкція за несвоєчасну сплату у розмірі 3600 грн.
Заявлена позивачем сума податкового боргу до стягнення у розмірі 147 054,01 грн. під час розгляду справи зменшена до 126 635,90 грн. з урахуванням наступного: відповідно до платіжного доручення від 30.09.2015 № 358 відповідачем сплачено до бюджету суму 18 000 грн.; у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві нараховано пеню в розмірі 3586,19 грн.; 06.10.2015 погашено недоїмку по податковій декларації з податку на прибуток підприємства (річна) № 9078876749 в розмірі 12,81 грн. та одночасно нараховано пеню в розмірі 2,63 грн.
17.10.2015 на підставі акта камеральної перевірки, відповідно до якого встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 № 007721503, яким визначено суму штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України в розмірі 10 640 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 30.10.2015 № 391 відповідачем погашено недоїмку на 18 000 грн. та одночасно податковим органом нараховано пеню в розмірі 4118,79 грн.; відповідно до платіжного доручення від 06.11.2015 ТОВ «Еко-Безпека» сплачено до бюджету за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (річна) № 9078876749 в розмірі 3602 грн.; у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано пеню в розмірі 849,09 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 720,40 грн.
Таким чином, суди встановили, що загальна сума податкового боргу ТОВ «Еко-Безпека» з податку на прибуток приватних підприємств становить 129 388,81 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків передбачені статтею 59 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. цієї ж норми).
Право на стягнення податкового боргу виникає у податкового органу через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві направила ТОВ «Еко-Безпека» податкову вимогу № 4071-23 від 20.03.2015, яку відповідач отримав 01.04.2015, що підтверджується відміткою його представника у графі «податкову вимогу отримав».
Доказів, які б свідчили про погашення податкового боргу у вказаній сумі або ж спростували доводи ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про правові підстави його виникнення матеріали справи не містять.
За таких обставин, враховуючи зміст вищенаведених норм Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу у розмірі 126 635,90 грн.
При цьому судами попередніх інстанцій належним чином проаналізовано рух коштів, які надходили від ТОВ «Еко-Безпека» на сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток, відтак доводи відповідача про неповне з'ясування обставин справи є необґрунтованими.
Щодо твердження скаржника про неправомірність дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, що полягали у незарахуванні в повному обсязі сплачених відповідачем грошових коштів у рахунок зменшення суми податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Отже, якщо платник податку сплачує суму грошового зобов'язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума буде зарахована у погашення податкового боргу цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу.
Враховуючи викладене, спрямування сплачених відповідачем коштів на погашення податкового органу правомірно зараховувалось контролюючим органом у рахунок погашення боргу в порядку черговості його виникнення.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження, Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
За правилами статті 197 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони були завчасно повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується відмітками у повідомленнях про вручення поштового відправлення.
З урахуванням вищевикладеного, а також того, що доказів сплати податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Безпека» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова