Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №825/1397/17

адміністративне провадження №К/9901/28431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства «Служба Єдиного замовника»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: А.Г. Степанюк, В.В. Кузьменко, О.І. Шурко)у справі № 825/1397/17 за позовомКомунального підприємства «Служба Єдиного замовника»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Служба Єдиного замовника» (далі - КП «Служба Єдиного замовника») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області №0000291206 від 12 червня 2017 року, оскільки прийняте всупереч вимогам п. 1.3 ст. 1 Податкового Кодексу України та ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19 травня 2013 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч закону проведено камеральну перевірку, оскільки термін реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є даними податкової звітності, які можуть буди досліджені під час проведення камеральної перевірки. Також позивач посилався на безпідставне застосування до нього штрафних санкцій за період, протягом якого діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № 0000291206 від 12 червня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється нарахування штрафів і пені. При цьому, судом відхилені посилання позивача на те, що відповідач не мав повноважень на складання акта від 15 травня 2017 року № 54/12-32126283, оскільки нормою пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлена можливість проведення камеральної перевірки контролюючим органом з питань своєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення місцевого суду, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судом з'ясовані неповно. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у травні 2017 року працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку КП «Служба Єдиного замовника» з питань перевірки дотримання строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 15 травня 2017 року №54/12-32126283, яким встановлено порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за лютий - грудень 2016 року на загальну суму податку на додану вартість 144907,99 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем акта в адміністративному порядку, його залишено без змін.

На підставі викладених в акті перевірки відомостей відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2017 року №0000291206, яким до позивача:

за затримку реєстрації податкових накладних на суму 54303,19 грн. на 15 днів і менше застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 5430,31 грн.;

за затримку реєстрації податкових накладних на суму 20714,25 грн. від 16 днів до 30 днів застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 4142,85 грн.;

за затримку реєстрації податкових накладних на суму 23331,22 грн. від 31 до 60 днів застосовано штраф у розмірі 30% в сумі 6999,36 грн.;

за затримку реєстрації податкових накладних на суму 46559,33 грн. від 31 до 60 днів застосовано штраф у розмірі 30% в сумі 18623,73 грн.

Позивач з прийнятим спірним податковим повідомленням-рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку, за наслідками якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи оцінку законності проведення контролюючим органом камеральної перевірки з питань перевірки дотримання строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суди прийшли до обґрунтованих висновків про її правомірність, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

За таких обставин, відповідач при проведенні камеральної перевірки щодо дотримання позивачем термінів реєстрації податкових накладних, результати якої оформлені актом від 15 травня 2017 року №54/12-32126283, діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Щодо доводів позивача про неправомірність нарахування штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 12 червня 2017 року №0000291206 протягом дії мораторію Суд звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23 січня 2008 року у справі №9/46б порушено справу про банкрутство КП «Служба Єдиного замовника» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З аналізу зазначених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання, а тому оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2017 року №0000291206 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних прийнято у період з лютого по грудень 2016 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, у період, за який відповідачем нараховано позивачу штрафні санкції, мало місце після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак правильним є висновок суду апеляційної інстанції про право визначення контролюючим органом позивачу штрафних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за несвоєчасну реєстрацію податкових накладених в Єдиному реєстрації податкових накладних.

Інших доводів щодо необґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог по суті встановлених порушень позивачем в касаційній скарзі не наведено, допущені позивачем порушення податкового законодавства не заперечуються.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтуються на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Служба Єдиного замовника» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду