Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №806/431/16

адміністративне провадження №К/9901/12613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (головуючий суддя - Шевчук С.М.) у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року адміністративний позов залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Не погодившись з ухваленим у справі рішенням суду першої інстанції від 30 березня 2016 року позивач звернувся з апеляційною скаргою до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2016 року залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали; далі - КАС України) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк до 28 квітня 2016 року для усунення вказаних недоліків.

У межах встановленого судом строку ГУ Держгеокадастру у Житомирській області подало до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтувало неможливістю сплати судового збору, у зв'язку із відсутністю належного бюджетного фінансування.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2016 року у задоволенні вказаного клопотання відмовив, апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не було враховано фінансового становища позивача. При цьому, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області зазначає, що несвоєчасне надходження бюджетних асигнувань на сплату судового збору не є його виною, а тому скаржник має право на звільнення від сплати судового збору, відповідно до статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Скаржник, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень судом апеляційної інстанції не є об'єктивним та виправданим, порушує принцип верховенства права та позбавляє позивача права на оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що скаржником у встановлений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, а тому наявні підстави для її повернення відповідно до частини третьої статті 189 КАС України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною третьою статті 189 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги Житомирський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в установлений судом строк не усунуло недоліки апеляційної скарги, документа про сплату судового збору не надало, при цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору та звільнення від його сплати, врегульовані положеннями Закону №3674-VI та КАС України.

Відповідно до статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону №3674-VI згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вони надають суду можливість на власний розсуд вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, зокрема коли підставою для такого звільнення є майновий стан особи.

Водночас, вказані положення не є імперативними, тобто не свідчать про обов'язок суду звільнити особу від сплати судового збору лише за наявності відповідного клопотання, звільнення особи від сплати судового збору є правом суду на власний розсуд в залежності від конкретних обставин та наданих доказів вирішити питання про можливість такого звільнення.

Таким чином, оскільки позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення скаржнику апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам, встановленим КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець