Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №160/7601/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №160/7601/18

адміністративне провадження №К/9901/3726/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Логістик»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року (головуючий суддя - Сидоренко Д.В.)

та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Юрко І.В.)

у справі №160/7601/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Логістик»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон Логістик» (далі - Товариство) звернулось в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДФС) з позовом про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Логістик» про звільнення від сплати судового збору відмовлено, адміністративний позов з усіма доданими документами повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, а саме не усунення зазначених у ній недоліків.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами зроблено передчасний висновок про невиконання Товариством вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулось в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:

- №819703/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №134 від 06.08.2017;

- №819677/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №252 від 12.08.2017;

- №819653/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №63 від 02.08.2017 року;

- №819662/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №391 від 19.08.2017;

- №819676/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №98 від 04.08.2017;

- №819641/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №213 від 10.08.2017;

- №819619/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №196 від 09.08.2017;

- №819611/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №354 від 17.08.2017;

- №819606/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №159 від 07.08.2017;

- №819669/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №332 від 16.08.2017;

- №819651/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №472 від 23.08.2017;

- №819715/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №235 від 11.08.2017;

- №819626/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №292 від 14.08.2017;

- №819670/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №413 від 20.08.2017;

- №819624/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №453 від 22.08.2017;

- №819712/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №394 від 19.08.2017;

- №819716/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №493 від 24.08.2017;

- №819719/40764392 від 27.06.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №395 від 19.08.2017;

- №823035/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 01.08.2017;

- №823036/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 01.08.2017;

- №823033/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 01.08.2017;

- №823041/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №80 від 03.08.2017;

- №823038/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №100 від 04.08.2017;

- №830907/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №137 від 06.08.2017;

- №823032/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №178 від 08.08.2017;

- №823044/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №197 від 09.08.2017;

- №830882/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №198 від 09.08.2017;

- №830903/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №253 від 12.08.2017;

- №830888/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №254 від 12.08.2017 року;

- №823043/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №273 від 13.08.2017;

- №830894/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №333 від 16.08.2017;

- №830886/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №355 від 17.08.2017;

- №823049/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №356 від 17.08.2017;

- №823047/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №392 від 19.08.2017;

- №823045/40764392 від 02.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №451 від 22.08.2017;

- №830891/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №473 від 23.08.2017;

- №830901/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №531 від 26.08.2017;

- №830904/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №551 від 27.08.2017;

- №830898/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №552 від 27.08.2017;

- №830899/40764392 від 06.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №631 від 31.08.2017;

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 161 КАС України та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної зави без руху, шляхом надання суду доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) за подання позову немайнового характеру у розмірі 66 956 грн.

Суд першої інстанції вказав, що всупереч вимог ст. 161 КАС України позивачем не додано документу про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд зазначив, що позивач у позові просить скасувати сорок рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкових накладних (що є сорока окремими вимогами немайнового характеру), а також зобов'язати відповідача зареєструвати податкові накладні (що є похідними вимогами від вищезазначених позовних вимог про скасування рішень ДФС).

На виконання вимог зазначеної ухвали, 06 листопада 2018 року позивач подав клопотання про часткове звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування вимог якого зазначив про неможливість сплатити судовий збір у розмірі, визначеному судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року у задоволенні клопотання Товариства про звільнення від сплатив судового збору відмовлено, адміністративний позов з усіма наданими документами повернуто позивачу.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем у встановлений ухвалою від 12 жовтня 2018 року строк не усунуто недоліків позовної заяви.

Надаючи правову оцінку викладеному, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 61 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір»).

У відповідності до вимог пункту 3 частини 2 статті 4 вказаного Закону за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судових збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування 40 рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, а також зобов'язання зареєструвати податкові накладні, при цьому Товариством сплачено судовий збір в розмірі 3 524 грн. як за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем заявлено 40 позовних вимог немайнового характеру, відповідно, судовий збір підлягає сплаті за кожну позовну вимогу окремо.

Також, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування 40 рішень суб'єкта владних повноважень не можуть вважатися однією позовною вимогою, з огляду на те, що при вирішенні спору по суті, правова оцінка законності кожного з оскаржуваних рішень буде надаватися судами окремо.

Така ж сама правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 березня 2019 року у справі №1640/2358/18.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Стаття 8 вказаного Закону регламентує порядок та умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

З огляду на вищевикладене, а також те, що позивач в силу статті 5 Закону не звільнений від сплати судового збору, що відсутні, визначені у статті 8 Закону, підстави для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову, у зв'язку з невиконанням Товариством вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року, а саме не сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Логістик» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова