Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2019 року у справі №818/3848/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №818/3848/15

адміністративне провадження №К/9901/6920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року (головуючий суддя Єрьомін А.В., судді Кравцов О.В., Мороз Л.Л.) у справі №818/3848/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач), в якому просила зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 13 лютого 2015 року № 004-18509-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США та включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року - скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в АТ «Дельта банк» Кадирова В.В. про зобов'язання вчинити дії - задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в АТ «Дельта банк» Кадирова В.В. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 004-18509-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 13 лютого 2015 року.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. подав заяву про перегляд вказаної постанови Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VІ (далі - Закон №4452-VІ), що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року у справі №К/800/40534/15, від 07 квітня 2016 року у справі №К/800/288/16, від 14 квітня 2016 року у справі №К/800/693/16, від 02 червня 2016 року у справах №К/800/51714/15, №К/800/45816/15.

Заявник просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року та залишити без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 07 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом з матеріалами адміністративної справи передано до Верховного Суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду постанови Вищого адміністративного суду від 22 червня 2017 року у даній справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-18509-130215 у доларах США (далі - договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 10000,00 доларів США, на строк до 12 серпня 2015 року із виплатою відсотків.

Відповідно до пункту 1.8 Додаткової угоди № 1 до договору від 13 лютого 2015 року зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору.

На виконання зазначеного пункту, сума вкладу була перерахована 13 лютого 2015 року безготівковим розрахунком з рахунку НОМЕР_1, що належить іншій особі.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 03 лютого 2015 року у цій банківській установі тимчасової адміністрації до 02 жовтня 2015 року включно, з урахуванням рішень про продовження строків.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк», відповідно до якого призначено уповноважену особу Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Інформація про запровадження процедури ліквідації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» 08 жовтня 2015 року офіційно опублікована в засобах масової інформації, зокрема: на сайті НБУ; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в газеті «Голос України».

Відповідно до повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/856 договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 004-18509-130215 у доларах США від 13 лютого 2015 року, укладений між нею та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», визнаний нікчемним згідно пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон №4452-VI).

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта з метою отримання коштів не від банку, а за рахунок Фонду. Крім того, суд дійшов висновку, що переказ коштів від Гонора С.В. на рахунок позивача підпадає під ознаки нікчемності правочину, визначені пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, оскільки договір банківського вкладу укладено після віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилково послався на пункт 9 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, як на підставу нікчемності укладеного позивачем з банком договору, оскільки частина 3 статті 38 вказаного Закону була доповнена зазначеним пунктом лише з 12 серпня 2015 року, в той час, як договір було укладено 13 лютого 2015 року. Втім, відповідачем правомірно віднесено договір банківського вкладу, з огляду на укладення додаткової угоди до нього, до категорії нікчемних на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нову постанову про задоволення позову, дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нікчемності укладеного позивачем із банком договору, оскільки умови такого договору є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги (переваги) отримав або міг би отримати позивач.

Так, подана як приклад неоднакового застосування норм матеріального права ухвала Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року у справі №К/800/51714/15, ухвалена за інших фактичних обставин, порівняно з рішенням суду касаційної інстанції у даній справі. В наданому для порівняння рішенні суд встановив, що договір банківського вкладу між позивачем та банком було укладено до віднесення ПАТ «Український фінансовий світ» до категорії проблемних, кошти на рахунок були залучені безпосередньо позивачем через касу банку, але факт внесення таких коштів був відображений в балансі лише через п'ять днів.

Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

З огляду на наведене, обставини, встановлені у справі №К/800/51714/15, відмінні від обставин, встановлених у рішенні, про перегляд якого подана заява. Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.

Натомість, у поданих скаржником ухвалах Вищого адміністративного суду №К/800/288/16 від 07 квітня 2016 року та №К/800/693/16 від 14 квітня 2016 року, наданих як приклад неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що укладення договору банківського вкладу між позивачем та банком та додаткової угоди до такого договору, а також зарахування коштів на цей депозитний рахунок іншою особою в іноземній валюті в період дії заборон, встановлених відповідною постановою правління про віднесення банку до категорії проблемних, свідчить про надання переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами та про правомірність дій Уповноваженої особи по віднесенню такого правочину до категорії нікчемних.

У судових рішеннях, наданих для порівняння у справах №К/800/45816/15 та №К/800/40534/15, Вищий адміністративний суд дійшов висновку, що укладення договору банківського вкладу та перерахування коштів на відповідний депозитний рахунок в період, коли банк було вже віднесено до категорії проблемних, є достатньою підставою для віднесення такого правочину до категорії нікчемних з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Перевіряючи зміст наведених рішень касаційного суду та рішення, про перегляд якого подано заяву, колегія суддів доходить до висновку, що договори банківського вкладу у досліджуваних спірних ситуаціях укладені за схожих обставин, зокрема: до дати віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, але у період, коли банк було віднесено до категорії проблемних; Уповноваженою особою Фонду стверджується нікчемність правочину на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Наведені судові рішення свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 38 Закону № 4452-VI при вирішенні спорів, пов'язаних із оскарженням дій Уповноваженої особи щодо не включення вкладників банку до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу цих осіб нікчемними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI (у редакції, що діяла на час укладення договору - 13 лютого 2015 року) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Пунктом 7 частини 3 вказаної статті визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Як встановили суди, позивач уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до умов договору від 13 лютого 2015 року № 004-18509-130215 на відповідному вкладному рахунку позивача було розміщено 10 000 доларів, що підтверджується платіжним дорученням №45832207 від 13 лютого 2015 року.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI, що правильно встановлено судом касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно. Постанова про відмову у задоволенні заяви має бути вмотивованою.

З огляду на викладене, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС у попередній редакції, у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича слід відмовити.

Керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року у справі №818/3848/15 відмовити.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

О.П. Стародуб,

Судді Верховного Суду