Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №806/1033/17

адміністративне провадження №К/9901/3804/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Житомирській областіна постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року (суддя: Л.А. Шуляк)та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (колегія суддів: Т.В. Іваненко, Л.В. Кузьменко, К.С. Франовська)у справі № 806/1033/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект" (далі - ТОВ "БТК-Центр Комплект")доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській областітретя особа Виконавчий комітет Житомирської міської радипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "БТК-Центр Комплект" звернулося до суду із позовом, у якому із урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 27 березня 2017 року №0004981401, від 27 березня 2017 року №0004961401, від 27 березня 2017 року № 0004971401, від 27 березня 2017 року № 0004991406, від 29 березня 2017 року № 0005241302, від 29 березня 2017 року № 0005251302, від 29 березня 2017 року № 0005271302, від 29 березня 2017 року № 0005261302.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті документальної планової перевірки від 13 березня 2017 року № 125/06-30-14-01/34973151, є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними, оскільки під час проведення вказаної перевірки працівниками податкового органу не були враховані усі первинні документи.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року з урахуванням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року про виправлення описки, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області: від 27 березня 2017 року № 0004981401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 143752 грн., від 27 березня 2017 року № 0004961401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85886 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності висновків податкового органу щодо неправомірного включення у червні 2014 року позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості придбання нерухомості, а також компенсації витрат по податку на землю за договорами відповідального зберігання, при цьому реальність цих господарських операцій підтверджено належними первинними документами, податковим органом безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток по списанню паливно-мастильних матеріалів, по послугам з компенсації витрат по податку на землю та застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Третя особа заяву про приєднання до касаційної скарги позивача або заперечень на касаційну скаргу не надала.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність їх рішень лише в задоволеній частині позовних вимог (щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0004981401 та № 0004961401 на суму 85886 грн.), перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткову обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ "БТК-Центр Комплект" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 13 березня 2017 року №125/06-30-14-01/34973151, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2017 року:

- №0004951401, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф в розмірі 2000,85 грн.;

- №0004961401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 161220 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 110515 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 55258 грн.;

- №0004971401, яким за завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, застосовано штрафні санкції в розмірі 30 грн. відповідно до п.41 підрозділу 1 розділу 10 Податкового кодексу України;

- №0004981401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 167872 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 124978 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 42894 грн.;

- №0004991406, яким за порушення положення ведення касових операцій застосовано штраф в розмірі 5602,60 грн.;

а також податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2017 року:

- №0005241302, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- №0005251302, яким визначено суму грошового зобов'язання, у тому числі по військовому збору у розмірі 165,97 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 84,04 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 21,01 грн. відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України;

- №0005271302, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. за платежем податок на нерухоме майно;

- №0005261302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 22642,63 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 840,39 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21088,26 грн. та пеня 713,98 грн. відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Суть порушення в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок чого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004981401 та № 0004961401, на думку податкового органу, полягала в тому, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, оскільки придбав нерухомість у Житомирської міської ради, яка, по-перше, не є платником ПДВ, а, по-друге, податкова накладна на названу операцію була виписана не продавцем. А також не правильно сформував склад витрат при списанні паливно-мастильних матеріалів та неправомірно відніс до їх складу також компенсацію витрат по податку на землю за договорами відповідального зберігання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 червня 2014 року між територіальною громадою м. Житомира (продавець) та ТОВ "БТК-Центр Комплект" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 49,8 кв. м. за адресою: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 35, згідно п.2.2 якого розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок виконавчого комітету Житомирської міської ради.

Згідно платіжного доручення №4778 від 10 червня 2014 року ТОВ "БТК-Центр Комплект" перерахувало на рахунок виконавчого комітету Житомирської міської ради 212448 грн. (в тому числі ПДВ) оплати згідно договору купівлі-продажу від 4 червня 2014 року. А виконавчий комітет Житомирської міської ради сплатив згідно платіжного доручення №576 від 11 червня 2014 року суму ПДВ у розмірі 35408 грн. за червень 2014 року, а також виписав податкову накладну № 4 від 10 червня 2014 року, що підтверджується реєстром виданих виконавчим комітетом Житомирської міської ради та отриманих податкових накладних.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, серед іншого, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Порядком казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №938 від 23.08.2012 передбачено, що у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють, серед інших, такі функції: відкривають рахунки в національній валюті в органах Казначейства: для зарахування доходів місцевих бюджетів та інших надходжень, передбачених законодавством (далі - платежі), на ім'я органу Казначейства у розрізі кодів класифікації доходів бюджету та у розрізі місцевих бюджетів усіх рівнів (бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст Києва і Севастополя, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування); розпорядникам бюджетних коштів та одержувачам бюджетних коштів у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації (п.2.2).

Відтак з огляду на специфіку виконання функцій органом місцевого самоврядування, виконавчий комітет Житомирської міської ради відповідно до бюджетного законодавства є головним розпорядником коштів місцевого бюджету, тоді як Житомирська міська рада є лише представницьким органом територіальної громади міста.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що документальне оформлення розрахунків за договором купівлі-продажу від 4 червня 2014 року відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позивачем правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 35408 грн. за вказаним договором купівлі-продажу до складу податкового кредиту.

Розглядаючи епізод щодо безпідставного за висновком податкового органу віднесення позивачем до складу адміністративних витрат та податкового кредиту компенсації витрат по податку на землю на загальну суму 21849 грн. із взаємовідносин із ПП ТПК "Медвейс" за 2014, 2015, 2016 роки, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП "Торгово-промислова компанія "Медвейс" (зберігач) та ТОВ "БТК-Центр Комплект" (поклажодавець) укладено договори відповідального зберігання товару від 27 березня 2012 року та від 2 січня 2015 року, відповідно до п.1.4 яких оплата за зберігання не включає в себе інфляційні втрати та вартість комунальних послуг та інших робіт і послуг, в тому числі: телефон, газопостачання, електроенергія, охорона, експлуатаційні витрати, реклама, водопостачання та каналізація, інші витрати на утримання площадок та прилеглої території. Суму платежів за комунальні послуги та інші витрати зберігач сплачує самостійно щомісяця відповідно до виставлених рахунків та показників лічильників, а поклажодавець компенсує сплачені суми зберігачем.

Надання послуг зберігання за вказаними договорами підтверджено актами здачі-прийому виконаних робіт, виставленими рахунками про оплату послуг, актом звірки розрахунків, податковими накладними. Крім того, як вбачається із зазначених документів, до суми оплати за договором зберігання включено компенсацію витрат по податку на землю, яку сплачено позивачем.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП ТПК "Медвейс" підтверджено відповідними первинними документами, що мають всі необхідні, встановлені законом, обов'язкові реквізити, розкривають зміст господарських операцій, які виникли між позивачем і його контрагентом.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі по розглядуваному епізоду - чинного у 2014 році) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, якими, зокрема, є :

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже будь-яких виключень з приводу віднесення до складу валових витрат, пов'язаних із обслуговуванням та управлінням підприємством, крім невикористання таких виплат у господарській діяльності та непідтвердження їх первинними документами, цими нормами права не визначено.

З 2015 року Податковим кодексом України передбачено визначення фінансового результату до оподаткування у бік збільшення або зменшення відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 грудня 1999 року N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248.

Згідно пункту 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та витрат на підставі виданих ПП ТПК "Медвейс"податкових накладних, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів. Поруч з цим, суди об'єктивно взяли до уваги, що неподання ПП ТПК "Медвейс" звітності по податку на землю не може бути безумовною підставою для позбавлення ТОВ "БТК-Центр Комплект" права на формування податкового кредиту та складу витрат.

Окрім того, мотивом для нарахування позивачу податку на прибуток став висновок податкового органу про безпідставність формування складу витрат при списанні паливно-мастильних матеріалів та використання ПММ у господарській діяльності підприємства за 2016 рік в сумі 437476 грн., оскільки їх не підтверджено дорожніми листами та товарно-транспортними накладними, а наявні містили значні виправлення в номерах документа, показниках спідометра, руху пального при виїзді, поверненні або не містили даних щодо кількості виданого пального, пробігу автомобіля, в деяких з них зазначено прізвище одного й того самого водія.

Разом із тим, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що подорожні листи, містять усі обов'язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції (в тому числі щодо кількості використаного пального та періоду його використання). Подорожними листами з урахуванням вказаного в них часу виїзду та прибуття, а також кількісного пробігу (км) підтверджено можливість керування одним водієм різними автомобілями в межах робочого часу та необхідності використання різних типів автомобілів для виконання різних робіт.

Враховуючи викладене та встановлені судами обставини, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що наведені податковим органом недоліки в оформленні первинних документів не є істотними та такими, що нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про непідтвердження податковим органом порушення позивачем вимог податкового законодавства у вказаній частині.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення № 0004981401 та № 0004961401 на суму 85886 грн. є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник