Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №826/8425/15

адміністративне провадження №К/9901/7731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Кротюк О.В. від 21 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бєлової Л.В. (головуючий), суддів: Гром Л.М., Міщука М.С. від 2 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог просив:

1.1 скасувати наказ Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації від 26 березня 2015 року № 132 «Про затвердження персонального складу Громадської Ради при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»;

1.2 зобов'язати Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації невідкладно провести процедуру формування нового складу Громадської Ради при Департаменті соціальної політики Київської міської державної адміністрації у відповідності до норм та порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року N 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 січня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

При цьому, суд виходив із того, що позивач не довів належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 березня 2016 року залишив без змін постанову суду першої інстанції, змінивши мотивувальну частину рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

4. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

5. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі наявні у справі докази, що спричинило невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

6. Конституція України

6.1 Частина друга статті 19

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.2 Стаття 55.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

7. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)

7.1 Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

7.2 Стаття 6. Право на судовий захист

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

7.3 Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень

1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

8. Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12 лютого 2013 року № 175.

8.1 Пункт 6.

Департамент відповідно до визначених повноважень виконує такі функції: 1) організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики, інших центральних органів виконавчої влади, рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та здійснює контроль за їх реалізацією;

9. Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року №996

9.1 Пункт 6.

До складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських об'єднань, релігійних, благодійних організацій, творчих спілок, професійних спілок та їх об'єднань, асоціацій, організацій роботодавців та їх об'єднань, недержавних засобів масової інформації (далі - інститути громадянського суспільства), які зареєстровані в установленому порядку і провадять діяльність на території України.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги

10. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

13. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2 6 КАС України.

14. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

15. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «прав» має один і той же зміст.

16. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

17. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

18. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

19. З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є відповідність вимогам чинного законодавства України наказу Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації від 26 березня 2015 року № 132 «Про затвердження персонального складу Громадської Ради при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

21. Зазначеним наказом на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формування та реалізації державної політики» та на виконання рішення установчих зборів інститутів громадянського суспільства з обрання Громадської ради при Департаменті соціальної політики Київської міської державної адміністрації від 26 березня 2015 року затверджено персональний склад Громадської ради.

22. Наказ Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації від 26 березня 2015 року № 132 «Про затвердження персонального складу Громадської Ради при Департаменті соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» є актом індивідуальної дії.

23. Оскаржуваним наказом позивача не внесено до складу Громадської ради при Департаменті соціальної політики Київської міської державної адміністрації.

24. Позивач оспорює процедуру формування та створення Громадської Ради при Департаменті соціальної політики Київської міської державної адміністрації.

25. Відповідно до пункту 6 Типового положення, до складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських, релігійних, благодійних організацій, професійних спілок та їх об'єднань, творчих спілок, асоціацій, організацій роботодавців, недержавних засобів масової інформації та інших непідприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства України (далі - інститути громадянського суспільства).

26. Позивач не надав підтверджень його належності до інститутів громадського суспільства у період формування Громадської Ради при Департаменті соціальної політики Київської міської державної адміністрації та станом на дату видання оскаржуваного наказу.

27. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

28. Таким чином, відсутність у будь-кого, у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

29. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій у справі, якими доводи скаржника відхилено.

30. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

31. Частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

33. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

34. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року залишити без змін.

35. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду