Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.10.2022 року у справі №280/6352/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 280/6352/21

провадження № К/9901/48620/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Конишевої О.В. від 04 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А. від 14 грудня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

Судовими рішеннями, які набрали законної сили зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу на оздоровлення, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати. На виконання рішень суду відповідачем нараховано та виплачено позивачці компенсації. Уважаючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, а тому він має сплатити інфляційні витрати та 3 проценти річних, позивачка звернулась до суду з позовом.

Зважаючи на фактичні обставини справи, вирішуючи справу по суті заявлених вимог, Суду слід дати відповідь на такі питання: 1) чи виникли між сторонами грошові зобов`язання? 2) чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення статті 625 Цивільного кодексу України?

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району про зобов`язання вчинити певні дії, у якому просила:

- стягнути з управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 30 січня 2012 року по 22 липня 2020 року та за період з 02 липня 2015 року по 15 вересня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а у загальній сумі 8188,07 грн та 3985,00 (відповідно), а всього 12173,07 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а не визначено грошового зобов`язання до стягнення, таке рішення має зобов`язальний характер, а тому у справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

4. Ураховуючи, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а не визначено розмір заборгованості щодо донарахування та виплати одноразової допомоги на оздоровлення позивача, стягнення грошових сум ним не встановлено, тобто між сторонами відсутні грошові зобов`язання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11, яка набрала законної сили 30 січня 2012 року, зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично отриманих сум у цей період.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012. відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 травня 2011 року; у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

7. На виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради нараховано компенсацію у розмірі 4300,00 грн, що була сплачена 22 липня 2020 року.

8. Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року, зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району здійснити нарахування та виплату суми невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення у відповідності до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат.

9. На виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради нараховано компенсацію у розмірі 5970,00 грн, що була сплачена 15 вересня 2020 року.

10. Уважаючи, що управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району прострочило виконання грошового зобов`язання, тому повинно сплатити інфляційні витрати та 3 проценти річних, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом під час прийняття рішення не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 331/6352/16-ц, від 13 липня 2019 року у справі № 335/10856/61-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 335/6976/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 335/6979/19, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

12. Скаржниця зазначає, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій помилково виходили із того, що зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачкою не є грошовим, оскільки у судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню.

13. Позивачка вважає, що касаційна скарга містить виключну правову проблему, яка має бути вирішена шляхом формування єдиної правозастосовчої практики.

14. Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

15. Відповідач посилається на відсутність цивільно-правових відносин між позивачкою та відповідачем як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правових порушень з боку Управління, які мали б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування коштами належними позивачці), що спричинила збитки, вини заподіювана шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

16. Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району зазначає, що воно не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права

17. Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

18. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання.

20. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

21. За змістом статей 524, 533- 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

22. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

23. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 335/6976/19 та від 16 вересня 2020 року у справі № 335/6979/19.

24. Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а, якими відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачці щорічну грошову допомогу на оздоровлення за відповідний рік, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати.

25. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з нарахування та відповідно виплати допомоги на оздоровлення, у позивачки виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

26. За встановленими у справі обставинами, на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2011 року у справі № 2а-1930/11 та постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2015 року у справі № 331/280/15-а відповідачем позивачу було нараховано та виплачено кошти у сумі 4300,00 грн та 5970,00 грн, відповідно.

27. Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами виникли грошові зобов`язання, оскільки праву позивачки вимагати від відповідача виконання певних дій кореспондує обов`язок відповідача сплатити грошові кошти на користь позивачки, а тому до таких відносин підлягає застосуванню положення статті 625 Цивільного кодексу України.

28. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій помилково виходили із того, що зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачкою не є грошовим з тих підстав, що у судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню.

29. Однак незазначення у судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов`язання. У таких категоріях справ (зобов`язання здійснити перерахунок нарахованої пенсії) суд не може визначити розмір грошового зобов`язання та зазначити його у резолютивній частині, оскільки зобов`язує здійснити перерахунок, тобто сума не визначена, проте грошове зобов`язання існує.

30. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про те, що у позивачки не виникло права на застосування наслідків порушення відповідачем свого грошового зобов`язання у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

31. Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, відповідно судами не перевірявся розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, зроблений позивачкою за період затримки виконання грошового зобов`язання.

32. На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

33. Суд також зазначає, що відповідно до пункту 7.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, спори про відшкодування передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

34. З огляду на те, що справи № 2а-1930/11 та № 331/280/15-а розглядались за правилами адміністративного судочинства, справа № 280/6352/21 також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. За приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

37. З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано всіх обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

38. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району про зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Т.Г. Стрелець

В.М. Шарапа