Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №815/1729/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/1729/16

адміністративне провадження №К/9901/14314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень та постанови за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Танасогло Т. М., Бойка А. В., Яковлєва О. В. від 25 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" (далі - ТОВ "Зара Україна", позивач) звернулося до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 21, № 22 від 26 січня 2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 56 від 12 березня 2016 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 8 від 09 лютого 2016 року про накладення штрафу у сумі ~money0~

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відсутні докази небезпечності виявленої під час перевірки продукції, яку позивач ввів в обіг, та яка може становити ризики для споживачів (користувачів), а саме введення в обіг дитячого одягу (сукня) арт. 5767/741/606, виготовленого з порушенням абзацу другого пункту 13 Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 13. Зазначає, що відповідачем лише допускається, що за обґрунтованих припущень ця продукція може бути небезпечною або може становити певні ризики.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час проведення перевірки були допущені порушення норм діючого законодавства, здійснені передчасні висновки щодо невідповідності продукції встановленим законодавством вимогам.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення прийняті Інспекцією та ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області згідно вимог чинного законодавства і підлягають виконанню, оскільки відповідачем під час здійснення перевірки встановлено, що позивачем введено в обіг дитячий одяг, який може бути джерелом негативної дії цілого комплексу хімічних речовин різних за класом небезпечності та впливом на організм дитини, тобто він становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Зара України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 14 листопада 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/1729/16, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для подання сторонам заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було завершено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ТОВ "Зара України" на постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 826/2615/18 суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про забезпечення участі представника ТОВ "Зара України" під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до повідомлення № 14 від 15 січня 2016 року, наказу № 233-од від 18 грудня 2015 року Інспекцією у період з 25 по 26 січня 2016 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Зара Україна" щодо характеристик продукції. Предмет перевірки: ігри та іграшки дитячі, дитячій одяг, дитяче взуття. Місце розміщення продукції ТОВ "Зара України" ф/а Одеська область, Комінтерніський р-н, с. Фонтанка, комплекс будівель і споруд № 1, ТРЦ "Рів'єра".

Посвідчення, направлення на перевірку та вимога про надання документів надані директору магазину ОСОБА_1

Документи надані перевіряючим представником ТОВ за довіреністю Мельник О. В.

За результатами перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 26 січня 2016 року № 0013, відповідно до якого встановлено порушення вимог діючого законодавства, а саме пункт 7 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції". В описі виявленого порушення зазначено про введення в обіг продукції, яка за обґрунтованих припущень може бути небезпечною та становити ризики за певних умов, якщо виробникам стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони ввели в обіг, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції.

Перевіркою встановлено введення в обіг дитячого одягу (сукня арт. 5767/741/606,1 шт., виробник ІНДІТЕКС. С. А. Іспанія, імпортер ТОВ "Зара Україна"), виготовленого з використанням металевих волокон, маса яких перевищує 2 відсотків маси готового виробу у порушення абзацу другого пункту 13 Технічного регламенту №13.

В акті зазначено, що у проведенні перевірки брав участь Мельник О. В. Проте акт, який складений печатним текстом не підписаний представником ТОВ "Зара Україна".

На підставі акта перевірки від 26 січня 2016 року № 0013 Інспекцією прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів:

- № 21 обмежувальний (корегувальний) захід: обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку, строк виконання 26 лютого 2016 року;

- № 22 обмежувальний (корегувальний) захід: обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, строк виконання 26 лютого 2016 року.

Згідно супровідного листа № 244/04 від 28 січня 2016 року Інспекція другий примірник акта перевірки від 26 січня 2016 року № 0013 та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 січня 2016 року № 21, № 22 направлені на юридичну адресу ТОВ "Зара Україна" (м. Київ, вул. Б.

Хмельницького, б. 19-21 літ. А) та отримано останнім 08 лютого 2016 року.

Крім того, на підставі акта перевірки від 26 січня 2016 року № 0013 Інспекцією 08 лютого 2016 року складено протокол № 008 про виявленні порушення вимог статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", у якому зазначено, що від підписання протоколу суб'єкт господарювання відмовився.

09 лютого 2016 року Інспекцією прийнята постанова про накладення штрафних санкцій, згідно з якою за порушення вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" до ТОВ "Зара Україна" застосований штраф у розмірі ~money1~

Згідно супровідного листа № 390/01 від 09 лютого 2016 року Інспекцією другий примірник протоколу та постанови направлені на юридичну адресу ТОВ "Зара Україна" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б.19-21 літ. А).

25 лютого 2016 року позивач, користуючись своїм правом відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" на адресу Інспекції надав пояснення та заперечення на рішення від 26 січня 2016 року № 21, № 22, в яких просив скасувати вказані рішення, у зв'язку з відсутністю порушення законодавства.

На вказаний заперечення та пояснення Інспекція листом від 25 березня 2016 року за № 833/04 повідомила позивача про те, що рішення № 21, № 22 застосовані згідно чинного законодавства і підлягають виконанню.

11 березня 2016 року Інспекцією виданий наказ № 57-аг про проведення позапланової виїзної перевірки стану виконання позивачем рішень від 26 січня 2016 року № 21, № 22.

Перевірка здійснена 11-12 березня 2016 року у присутності заступника директора магазину ОСОБА_3, акт якою не підписаний. Згідно з актом перевірки № 2 від 15 березня 2016 року рішення від 26 січня 2016 року № 21, № 22 виконані у повному обсязі, в магазині відсутня для реалізації продукція - сукня арт. 5767/741/606,1 штука, виробник ІНДІТЕКС. С. А. Іспанія, імпортер ТОВ "Зара Україна". Проте у зв'язку з ненаданням позивачем інформації, документів про приведення продукції у відповідність до вимог безпечності не може бути визнано виконання результативним.

З урахуванням результатів перевірки Інспекцією 12 березня 2016 року прийняти рішення:

- № 45 про внесення змін до рішення № 21 від 26 січня 2016 року обмеження надання продукції на ринку шляхом винесення іншого рішення про заборону надання продукції на ринку;

- № 46 про внесення змін до рішення № 22 від 26 січня 2016 року обмеження надання продукції на ринку шляхом винесення іншого рішення про заборону надання продукції на ринку;

- № 56 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким застосований обмежувальний (корегувальний) захід: обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" передбачено відповідальність за введення в обіг небезпечної нехарчової продукції, відтак, застосовуючи санкцію, передбачену цією нормою закону, відповідач мав підтвердити свої припущення та довести, що виявлена під час перевірки продукція є небезпечною.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що відповідачем під час прийняття оскаржуваних рішень не дотримано вимог частини 11 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", оскільки до прийняття оскаржуваних рішень на адресу позивача не було спрямовано проекти цих рішень з пропозицією надати в письмові формі пояснення, заперечення до їх проектів.

Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки тому, що відповідачем безпідставно не враховано подані ТОВ "Зара України" зауваження до рішень відповідача, а також тому, що оскаржувані рішення прийняті без дотримання принципу пропорційності, оскільки відповідач не здійснив оцінку ризику, що становить чи може становити відповідна продукція, не обґрунтував необхідність застосування саме такої міри відповідальності.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 5 частини 1 статті 5, частину 1 статті 23, частину 2 статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Від ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надійшло заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Зара України", у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі повного з'ясування всіх обставин справи та наданням належної оцінки всім аргументам сторін, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", "Про загальну безпечність нехарчової продукції" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункт 5 частини 1 статті 5, частину 1 статті 23, частину 2 статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Спеціальним у спірних правовідносинах є Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", статтею 1 якого визначено, що державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів (частини 1 та 2 статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції").

Відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених пунктів 4, 6 частини 1 статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.

Положеннями статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" визначено права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. Так, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта: а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; б) місця, зазначені в статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; в) місця, зазначені в статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог статті 15 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності (частина 1 статті 20 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції").

Відповідно до частин 1 -3 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Частиною 5 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Згідно з положеннями частини 4 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити:

дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що органи державного ринкового нагляду, серед іншого уповноважені проводити у випадках і порядку, визначених Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", документальні перевірки характеристик продукції та обстеження зразків продукції.

При цьому, планові перевірки проводять на підставі щорічно затверджуваних секторальних планів ринкового нагляду, відповідно до яких видаються наказ органу ринкового нагляду та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, що оформляються відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 826/2615/18.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що згідно плану проведення перевірок на І квартал 2016 року, Інспекцією було видано направлення на проведення перевірки № 14 від 15 січня 2016 року, яким посадовим особам органу з питань захисту прав споживачів головним спеціалістам Бажиній К. В., Бойко Н. В. доручалось у формі планової виїзної перевірки здійснити перевірку суб'єкта господарювання - ТОВ "Зара Україна", розташованого на території: Одеська область, Комінтернівський район, с.

Фонтанка, комплекс будівель і споруд № 1, ТРЦ "Рів'єра", строком її проведення з 25 січня 2016 року по 26 січня 2016 року, підставою проведення перевірки є план проведення перевірок на І квартал 2016 року, предмет перевірки: характеристика продукції.

Направлення на проведення перевірки № 14 від 15 січня 2016 року було вручено представнику позивача безпосередньо перед початком перевірки 25 січня 2016 року, про що останній власноруч розписався в роз'ясненні суб'єкту господарювання.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, що підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що при здійсненні перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області керувався нормами діючого законодавства та мав всі необхідні повноваження на проведення даної перевірки.

Стосовно посилання скаржника на порушення порядку відібрання зразків та непроведення їх експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 6 -8 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених частин 6 -8 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями частин 6 -8 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у частині сьомій цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що планова перевірка характеристик продукції може здійснюватися, як у спосіб перевірки інформації, що міститься на супровідних документах до продукції, так і шляхом відбору зразків продукції на експертизу.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області здійснено огляд сукні дівочої, арт. 5767/741/606,1 штука, виробник ІНДІТЕКС. С. А. Іспанія, імпортер ТОВ "Зара Україна", на ярлику якої зазначений склад: бавовна - 95%, металізоване волокно - 3%, поліамід - 2%.

З огляду на те, що інформація, яка вказана на ярлику продукції, у силу вимог частин 1 та 2 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" повинна бути повною, достовірною та доступною, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що посадові особи ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі відомостей, що містяться на ярлику до сукні дівочої, арт. 5767/741/606, могли встановити невідповідність даного виробу вимогам пункту 13 Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 13 (далі - Технічний регламент № 13), без відбору зразків продукції для проведення експертизи.

Даний висновок узгоджується, зокрема, з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 826/2615/18.

Стосовно посилання скаржника на необґрунтованість висновків відповідача про небезпечність продукції: сукня дівоча, арт. 5767/741/606, виробник ІНДІТЕКС. С. А. Іспанія, імпортер ТОВ "Зара Україна", колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" визначено, що безпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням, окрім іншого, характеристик продукції, у тому числі її складу.

Відповідно до статті 4, частини 1 статті 5 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" виробники зобов'язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

Згідно з положеннями статті 15 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

Статтею 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) технічний регламент визначено, як нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов'язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва.

Директивою Європейського Парламенту і Ради ЄС 96/74/ЄС від 16 грудня 1996 року з урахуванням вимог якої розроблений Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, встановлено, що держави - члени вживають всіх заходів, необхідних для забезпечення того, що будь-яка інформація, надана з приводу розміщення на ринку текстильних виробів не викликала плутанини, що стосується передбачених цією Директивою назв та позначень.

Пунктами 2 та 3 Технічного регламенту № 13, передбачено, що дія цього Технічного регламенту поширюється на всі види текстильних волокон, інформацію, яка наноситься під час маркування текстильних виробів, і супровідну документацію на такі вироби на різних стадіях їх виготовлення та введення в обіг. Вимоги цього Технічного регламенту є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, сфера діяльності яких поширюється на текстильні волокна і вироби на різних стадіях їх виготовлення та введення в обіг на території України, і не застосовуються до текстильних виробів, які ввозяться на територію України як давальницька сировина.

Так, згідно пункту 13 Технічного регламенту № 13 при використанні металевих волокон для одержання антистатичного ефекту їх маса не повинна перевищувати 2 відсотків маси готового виробу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, під час перевірки інспекцією виявлені порушення, а саме введення в обіг сукні дівочої, на ярлику якої зазначений склад: бавовна - 95%, металізоване волокно - 3%, поліамід - 2%, яка за обґрунтованих припущень може бути небезпечною та становити ризики за певних умов для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, що є порушенням пункту 7 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Вказана норма передбачає, що виробники зобов'язані, якщо їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони ввели в обіг, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідний орган державного ринкового нагляду, в тому числі про вжиті заходи із забезпечення безпечності такої продукції.

Таким чином, позивачем введено в обіг дитячий одяг (сукню), виготовлений з використанням металевих волокон, маса яких перевищує встановлений граничний рівень 2 відсотка маси готового виробу. Враховуючи, що металеві волокна належать до неорганічних хімічних волокон, і мають безліч шкідливих властивостей, зокрема, низька гігроскопічність, через що волога, яка виділяється зі шкіри людини, закупорює повітряні пори і ускладнює циркуляцію повітря; тривале утримання неприємних запахів; електростатичність; летючі компоненти хімволокон, в тому числі і токсичні, можуть виділятися протягом декількох місяців при прасуванні білизни; міграція важких металів з тканин із хімічними волокнами і накопичення їх в організмі людини має виражені акумулятивні властивості і тривалий період їх виведення. Все це може негативно впливати на організм людини, викликати різні біологічні ефекти - алергенні, шкірно-подразнюючі, з різною тривалістю дії та часом виявлення.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вищевказаний дитячий одяг може бути джерелом негативної дії цілого комплексу хімічних речовин різних за класом небезпечності та впливом на організм дитини, тобто він становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції.

Згідно з положеннями частин 4 та 5 статті 12 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція є небезпечною, він невідкладно:

1) забороняє введення в обіг такої продукції на ринку та вживає заходів щодо забезпечення такої заборони;

2) вживає заходів щодо негайного вилучення її з обігу і попередження споживачів (користувачів) про ризики, які становить ця продукція;

3) спільно з виробниками та розповсюджувачами такої продукції, яка вже була надана на ринку України споживачам (користувачам), вживає заходів щодо відкликання її з обігу та знищення. Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником або розповсюджувачем заходи є недостатніми для запобігання чи уникнення відповідних ризиків, які становить продукція.

Обмежувальні (коригувальні) заходи із забезпечення безпечності продукції, визначені частинами першою - четвертою цієї статті, вживаються органами державного ринкового нагляду пропорційно до рівня загрози відповідної продукції суспільним інтересам. Органи державного ринкового нагляду вживають заходів щодо налагодження співпраці з виробниками та розповсюджувачами з метою запобігання чи зменшення ризиків, які становить продукція, що пропонується ними на ринку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" за введення виробником в обіг небезпечної нехарчової продукції штрафні санкції застосовуються - у розмірі від тисячі п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що на підставі акта перевірки від 26 січня 2016 року № 0013 Інспекцією прийняті рішення № 21 та №м 22 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме: обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку та шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, встановивши строк виконання до 26 лютого 2016 року;

Також, 09 лютого 2016 року Інспекцією прийнята постанова про накладення штрафних санкцій, згідно на підставі пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" до ТОВ "Зара Україна" застосований штраф у розмірі ~money2~

З урахуванням результатів перевірки виконання вказаних вище рішень у зв'язку із встановленням неповного виконання вимог відповідача, викладених у рішеннях № 21 та 22, а саме: невжиття заходів з приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, Інспекцією 12 березня 2016 року прийняти рішення: № 45 про внесення змін до рішення № 21 від 26 січня 2016 року обмеження надання продукції на ринку шляхом винесення іншого рішення про заборону надання продукції на ринку; № 46 про внесення змін до рішення № 22 від 26 січня 2016 року обмеження надання продукції на ринку шляхом винесення іншого рішення про заборону надання продукції на ринку та № 56 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким застосований обмежувальний (корегувальний) захід: обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку.

Отже, обмежувальні заходи та штрафні санкції застосовані відповідачем у порядку та з підстав, визначених Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

За таких умов, висновки апеляційного суду про наявність законних підстав для застосування до позивача обмежувальних заходів та штрафних санкцій за введення в обіг небезпечної нехарчової продукції є правильними, а доводи скаржника стосовно безпідставності застосування до нього вказаних заходів спростовуються встановленими обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачем під час складання оскаржуваних рішень не дотримано вимоги частини 11 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та стосовно неврахування Інспекцією поданих позивачем заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 11 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Частиною дванадцятою цієї ж статті передбачено, що суб'єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб'єкта господарювання.

Згідно з положеннями частини 14 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" пояснення, заперечення та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб'єктом господарювання, підлягають обов'язковому розгляду органом ринкового нагляду та зберігаються в органі ринкового нагляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 25 лютого 2016 року позивач на адресу Інспекції надав пояснення та заперечення на рішення від 26 січня 2016 року № 21, № 22, в яких просив скасувати вказані рішення у зв'язку з відсутністю порушення законодавства. На вказаний заперечення та пояснення Інспекція листом від 25 березня 2016 року № 833/04 повідомила позивача про те, що рішення № 21, № 22 застосовані згідно чинного законодавства і підлягають виконанню.

Таким чином, Інспекція розглянула надіслані на її адресу заперечення, як того вимагає частина 14 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", та вказала на їх необґрунтованість з посиланням на конкретні норми закону.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" у разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб'єкту господарювання проекту такого рішення. У такому разі суб'єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб'єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення.

З урахуванням негативних наслідків від використання продукції: дитяча сукня арт. 5767/741/606, виробник ІНДІТЕКС. С. А. Іспанія, імпортер ТОВ "Зара Україна" та того, що вимоги, встановлені Технічним регламентом № 13 не були своєчасно виконані позивачем, інспекцією невідкладно прийнятті рішення щодо обмеження продукції на ринку шляхом вилучення продукції із обігу.

Відтак, доводи скаржника у частині недотримання відповідачем вимог статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" спростовуються встановленими на підставі наявних у матеріалах справи доказів обставинами справи.

Стосовно доводів скаржника про те, що оскаржувані рішення відповідача прийнято з порушенням принципу пропорційності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

У свою чергу, частиною 3 статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

На підставі частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що оскаржувані рішення ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області щодо виведення з обігу виробів, які є небезпечними для дітей, та застосування до суб'єкта господарювання за введення в обіг небезпечної нехарчової продукції штрафних санкцій, спрямовано на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства, які полягають у створенні безпечних умов для фізичного розвитку дітей, захисту їх здоров'я від негативного впливу небезпечної нехарчової продукції, та вимогами захисту економічних інтересів окремої особи, зокрема, гарантованого частиною 1 статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області при прийнятті оскаржуваних постанов про накладення штрафних санкцій та рішення про вжиття обмежувальних заходів стосовно ТОВ "Зара України" діяло у межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України, а рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 21 від 26 січня 2016 року, № 22 від 26 січня 2016 року, № 56 від 12 березня 2016 року та постанова № 8 від 09 лютого 2016 року про накладення штрафних санкцій винесено обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи та прийнято у спосіб, що відповідає чинному законодавству України.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, відповідно до статті 33 Конвенції про права дитини держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб захистити дітей від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними.

Стосовно втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у мирне володіння майном, Європейський Суд з прав людини зазначив, що положення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, які визначають, що кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів ("James and others v. the United Kingdom", заява № 8793/79, пункт 34).

Щоб оцінити поведінку держави щодо дотримання статті 1 Протоколу 1, Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що ціль Конвенції полягає в захисті прав, які є "очевидними та вагомими". Суд повинен встановити наявність спірної ситуації. Дійсно, коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у кожному конкретному випадку ("Beyeler v.

Italy", заява № 33202/96, пункти 110,114).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішенні апеляційного суду повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3,341,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко