Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №803/115/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2019 року

Київ

справа №803/115/16

адміністративне провадження №К/9901/36604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року (головуючий суддя - Костюкевич С. Ф. )

та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (головуючий суддя - Курилець А. Р., судді - Богаченко С. І., Мікула О. І.)

у справі №803/115/16

за позовом Ківерцівського міського виробничого управління житлово-комунального господарства

до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Ківерцівське міське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі - ВУЖКГ) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Ківерцівська ОДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з дати набрання законної сили ухвали Волинського окружного адміністративного суду про розстрочення податкового боргу і до закінчення терміну, на який цей борг був розстрочений, Ківерцівська ОДПІ втратила право на нарахування пені, оскільки розстрочення прямо передбачає перенесення строків сплати, а в ухвалах про розстрочення прямо визначені нові строки сплати боргу, а тому штрафні санкції могли бути нараховані лише за порушення платником податків нових строків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області щодо нарахування Ківерцівському міському виробничому управлінню житлово-комунального господарства пені на загальну суму ~money0~ на розстрочені суми податкового боргу згідно із ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 по справі №803/2646/13-а, від 27.02.2014 по справі №2а-3160/10/0370 та від
27.02.2014 по справі №2а/0370/795/12 про розстрочення податкового боргу на загальну суму ~money1~;

- зобов'язано Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області скасувати нараховану пеню в розмірі ~money2~ 31 коп. на розстрочені судом суми податкового боргу;

- присуджено на користь Ківерцівського міського виробничого управління житлово-комунального господарства за рахунок бюджетних асигнувань Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі ~money3~ 65 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом при нарахуванні пені протиправно не взято до уваги ухвали Волинського окружного адміністративного суду про розстрочення податкового боргу, якими фактично перенесено Управлінню строки сплати податкового боргу.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність нарахування контролюючим органом пені.

27 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Управління зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2013 у справі №803/2646/13-а стягнуто з Ківерцівського міського ВУЖКГ податковий борг в розмірі ~money4~

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 розстрочено виконання вищевказаної постанови на період з березня 2014 року по лютий 2019 року зі сплатою щомісячних платежів в сумі ~money5~

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 у справі №2а-3160/10/0370 стягнуто з Ківерцівського міського ВУЖКГ податковий борг в розмірі ~money6~

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі №2а-3160/10/0370 заяву про розстрочення виконання судового рішення задоволено, розстрочено виконання вищевказаної постанови на період з березня 2014 року по лютий 2019 року зі сплатою щомісячних платежів в сумі ~money7~

Також постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі №2а/0370/795/12 стягнуто з Ківерцівського міського ВУЖКГ податковий борг в розмірі ~money8~

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 розстрочено виконання вищевказаної постанови на період з березня 2014 року по січень 2019 року зі сплатою щомісячних платежів в сумі ~money9~

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, контролюючим органом нараховано на податкові зобов'язання в загальній сумі ~money10~ пеню у розмірі ~money11~

Вважаючи дії контролюючого органу по нарахуванню пені протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені податковим законодавством строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Не сплачене у встановлений законом строк, узгоджене грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених Пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із Пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 129.4 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом
129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно пункту 129.4 Податкового кодексу України, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Отже, передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту
129.1 статті 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Зі змісту статті 32 Податкового кодексу України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України.

Тобто розстрочення (відстрочення) податкового боргу здійснюється виключно на платній основі, а плата (проценти) дорівнюють саме розміру пені, визначеному пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки розстрочення сплати податкового боргу є платним, то за розстрочення, що передбачено статтею 100 Податкового кодексу України (за договором) платою є проценти, що дорівнюють розміру пені, розмір якої визначено пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, а за розстрочення сплати податкового боргу за судовим рішенням - пеня, розмір якої визначено пунктом
129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, а також те, що розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись, в тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, при такому розстроченні має враховуватись стаття 100 Податкового кодексу України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення.

Верховний Суд зазначає, що постановлення Волинським окружним адміністративним судом ухвал про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді його несплати і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 та від 23 квітня 2019 року у справі №808/8492/13-а.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані норми права, що призвело до помилкових висновків про неправомірність нарахування контролюючим органом пені на розстрочений судовими рішеннями податковий борг.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про протиправність дій податкового органу щодо нарахування Ківерцівському міському виробничому управлінню житлово-комунального господарства пені.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у вказаній постанові, відповідно до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, дослідити надані контролюючим органом розрахунки нарахованих сум пені та перевірити правильність її нарахування відповідачем зазначену вище суму податкового боргу.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року скасувати.

Справу №803/115/16 направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова