Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/9850/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/9850/17

адміністративне провадження №К/9901/47112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Огурцова О.П. від 26 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Кузьмишиної О.М., Твердохліб В.А. від 13 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс), в якому просило: 1) визнати протиправною та скасувати податкову консультацію від 23 червня 2017 року №799/ІПК/28-10-01-03-11; 2) зобов'язати Офіс надати нову податкову консультацію з поставлених питань.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що надана позивачу індивідуальна податкова консультація, у якій відповідач роз'яснив, що Товариство є власником об'єктів нерухомого майна (житлових будинків), розташованих за адресою: 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/1, 20/2 і не належить до категорії організацій, створених органами державної влади, місцевого самоврядування, на які поширюється пільга, встановлена абзацом «а» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому має сплачувати податок на таке нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суперечить положенням законодавства та фактичним обставинам, адже позивач не є власником зазначеного нерухомого майна й останнє взагалі не є об'єктом оподаткування, оскільки знаходиться у державній власності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано податкову консультацію від 23 червня 2017 року №799/ІПК/28-10-01-03-11; зобов'язано Офіс надати податкову консультацію за зверненням Товариства від 06 червня 2017 року №70-222-3.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того оскаржувана податкова консультація не відповідає вимогам закону, оскільки наведене у ній роз'яснення відповідача ґрунтується не на фактичних обставинах, про які вказував позивач у своєму зверненні, а на припущеннях податкового органу. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про невідповідність податкової консультації вимогам підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, за змістом якого обов'язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не поширюється на осіб, які не є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відповідність спірної індивідуальної податкової консультації вимогам законодавства, яка надана Офісом в межах документів й інформації, зазначених у зверненні позивача, та не суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Крім того зазначає про відсутність підстав для зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію, оскільки згідно пункту 53.3 статті 53 ПК України такий обов'язок виникає у контролюючого органу лише після набрання законної сили судовим рішенням про визнання недійсної податкової консультації.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на балансі Товариства перебуває нерухоме майно (житлові будинки), розташоване за адресою: 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/1 та 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/2, яке не увійшло до статутного капіталу підприємства, є об'єктом державної власності і значиться в інформаційно-пошуковій підсистемі «Майно, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, обліковується господарськими організаціями або залишилось після ліквідації підприємств та організацій» інформаційно-пошукової системи «Етап».

Вказані об'єкти нерухомого майна є державною власністю, що підтверджується залученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.

06 червня 2017 року Товариство листом вих. №70-222-3 звернулось до в.о. заступника начальника - начальника Дніпропетровського управління Офісу для отримання індивідуальної податкової консультації з наступних питань: 1) чи є Товариство платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначених вище об'єктів нерухомого майна, в розумінні ПК України?; 2) чи є зазначені об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/1 та 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/2, які не увійшли до статутного капіталу підприємства, є об'єктами державної власності та перебувають на балансі Товариства, об'єктами оподаткування, в розумінні ПК України?.

До звернення позивачем долучено лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 28 липня 2015 року №11-10-04880, у якому міститься інформація про те, що регіональним відділенням, як органом управління, було прийнято рішення у формі наказу від 06 грудня 2013 року №12/10-22-УДМ стосовно передачі нерухомого майна (житлові будинки) до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська згідно до вимог діючого законодавства.

У листі від 23 червня 2017 року №799/ІПК/28-10-01-03-11 відповідач надав Товариству консультацію, в якій зазначив, що Товариство не вказало про вжиття ним заходів на вимогу Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області щодо передачі у 10-денний термін вказаних житлових будинків до комунальної власності Управлінню житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Оскільки зазначені об'єкти нерухомого майна залишилися у власності Товариства, яке не належить до категорії організацій, створених органами державної влади або органами місцевого самоврядування, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими, на які поширюється преференція абзацу «а» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, на право застосування якої посилається Товариство, то останньому належить розрахувати та виконати податкові зобов'язання з податку.

При цьому відповідач зауважив, що оскільки лист Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області датовано 2015 роком, то з метою упередження неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування податком по кожному вказаному об'єкту житлової нерухомості слід надати правовстановлюючі документи на такі об'єкти нерухомості (житлові будинки) до контролюючого органу за місцезнаходженням таких об'єктів.

Вважаючи індивідуальну податкову консультацію такою, що не відповідає нормам законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з такого.

За визначенням підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) індивідуальна податкова консультація - це роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до положень статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з пунктом 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Як визначено пунктом 53.2 статті 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Що ж стосується суті питань, які окреслені в оскаржуваній податковій консультації, слід зазначити, що у відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування, за визначенням підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Отже платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визнається саме власник об'єкту житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для певних об'єктів нерухомості, зокрема згідно з абзацом «а» цього підпункту не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

За змістом частини першої, другої статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Як визначено статтею 141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

У справі, яка розглядаються, судами встановлено, що об'єкти нерухомого майна (житлові будинки), які розташовані за адресою: 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/1 та 49052, м. Дніпро, пров. Альпійський, 20/2 та перебувають на балансі Товариства, є державною власністю, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.

Враховуючи викладене, касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація, у якій вказується про обов'язок Товариства розрахувати та сплатити податок на нерухоме майно, власником якого не є позивач, суперечить наведеним положенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Доводи ж Офісу, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права.

Разом з тим, оскільки в силу вимог пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду, рішення якого набрало законної сили, позовна вимога про зобов'язання надати нову податкову консультацію є передчасною та спрямована на майбутній захист прав, свобод і інтересів позивача, які на час розгляду цієї справи не були порушені відповідачем, а тому висновок судів про необхідність задоволення такої вимоги є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Офісу надати нову податкову консультацію підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надати податкову консультацію за зверненням Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» від 06 червня 2017 року №70-222-3 скасувати та прийняти у цій частині нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду