Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №826/16685/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №826/16685/17

адміністративне провадження №К/9901/63857/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллі-Транс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (судді: Бабенко К.А. (головуючий), Кузьменко В.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/16685/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллі-Транс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування повідомлень-рішень № 00006701402, № 00006711402,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оллі-Транс» (далі - позивач, ТОВ «Оллі-Транс») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 № 00006701402, № 00006711402.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 00006701402, № 00006711402 діяв всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства, оскільки висновки відповідача, на яких ґрунтуються вказані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими у зв`язку з тим, що фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.09.2017 № 00006701402, 00006711402. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 00006701402, № 00006711402 діяв всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено та надано належних доказів на підтвердження того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оллі-Транс» у повному обсязі.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві задоволено повністю. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оллі-Транс» відмовлено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій, оскільки з наданих ним первинних документів не можливо встановити зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і подальшою його господарською діяльністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Оллі-Транс» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року у справі № 826/16685/17.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Оллі-Транс» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Оллі-Транс»: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, вимог абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.12.1999 за № 860/4153, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму 15 391,00 грн, у тому числі за 2014 рік в сумі 11 303,00 грн, за 2015 рік - 4 088,00 грн; п. 44.1 статті 44, п. 198.1 , п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на загальну суму 244 729,00 грн, в тому числі по періодах: за серпень 2014 року в сумі 3 232,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 1 609,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 217,00 грн, за березень 2015 року в сумі 27 822,00 грн, за травень 2015 року в сумі 16 617,00 грн, за червень 2015 року в сумі 11 267,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 2 559,00 грн, за березень 2016 року в сумі 13 008,00 грн, за квітень 2016 року в сумі 80 058,00 грн, за вересень 2016 року в сумі 80 156,00 грн, за листопад 2016 року в сумі 8 184,00 грн.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 28.08.2017 № 316/26-15-14-02-04/36049543 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2017: № 00006701402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18 260,75 грн, з яких 15 391,00 грн нараховано за основним зобов`язанням та 2 825,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 00006711402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 301 871,25 грн, з яких 241 497,00 грн нараховано за основним зобов`язанням та 60 374,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що висновки щодо порушення ТОВ «Оллі-Транс» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Вест-Груп», ТОВ «Авігард», ТОВ «Ліга Лед».

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців ТОВ «Оллі-Транс» зареєстроване в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з 25.07.2008, основний вид економічної діяльності - діяльність у сфері проводового електрозв`язку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ «Вест Груп» проводило ремонт офісного приміщення позивача, придбаного у ХК «Київміськбуд», ремонтні роботи прийняті відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт від 15.01.2014 № 5 на суму 98 365,06 грн разом з ПДВ. Додатково, відповідно до видаткової накладної від 12.02.2014 № ВГ-0000159 для проведення ремонтних робіт позивачем придбано у ТОВ «Вест Груп» матеріали на суму 1 637,76 грн разом з ПДВ. Вартість вказаних матеріалів та ремонтних робіт (разом 83 335,68 грн без ПДВ) в бухгалтерському та податковому обліку у 2014 році ТОВ «Оллі Транс» віднесено на збільшення вартості офісного приміщення з подальшим нарахуванням амортизації виходячи із строку корисного використання 20 років, відповідно, до витрат позивачем віднесено частину, що припадає на суму амортизації у 2014 році - 4 166,78 грн.

ТОВ «Оллі Транс» було придбано у ТОВ «Авігард» відеокамеру IPC KW 12 WP у кількості 1 шт., вартістю 1 300,00 грн разом з ПДВ відповідно до видаткової накладної від 14.11.2014 № 338, що відображено в «картці по рахунку 202 за період з 14.11.2014 по 30.04.2016». Відповідно до пояснень позивача, наданих суду першої інстанції, вказана відеокамера встановлена в приміщенні власного офісу ТОВ «Оллі Транс», вартість амортизується щомісячно виходячи з строку корисного використання - 5 років. У ТОВ «Ліга Лед» придбано бокс металевий у кількості 2 шт. вартістю 1 298,40 грн з ПДВ відповідно до накладної від 07.07.2014 № 71-м, рух товару відображено в «картці по рахунку 202 за період з 07.2014 по 09.2017». Відповідно до пояснень позивача, дані бокси обліковуються на складі ТОВ «Оллі Транс». Однак, згідно вказаного акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі аналізу контролюючим органом податкової інформації з посиланням на Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у вказаному акті перевірки зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Оллі-Транс» мала місце реалізація послуг за цінами нижчими ніж визначена за правилами бухгалтерського обліку собівартість таких послуг на загальну суму 1 106 106,20 грн, ТОВ «Оллі-Транс» не визначено базу оподаткування на суму перевищення собівартості реалізованих послуг над вартістю їх продажу, не складено та не зареєстровано податкову накладну, чим занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 191 221,24 грн, у тому числі: березень 2015 року - 27 822,30 грн, березень 2016 року - 93 065,57 грн, вересень 2016 року - 70 333,37 грн. Контролюючим органом база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначена виходячи із собівартості реалізованої продукції за період 2014 - 2016 років, як для обчислення податку на прибуток, так і для обчислення податку на додану вартість, при цьому в податковому повідомленні-рішенні норми пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, як правової підстави визначення грошового зобов`язання не наведенні, натомість наведенні податковими повідомленнями-рішеннями, предметом яких є податок на додану вартість. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що виходячи із дії пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, якою встановлений порядок бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, за якою база оподаткування податком на прибуток з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою собівартості лише у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, тобто за звітний 2015 рік. Застосування контролюючим органом порядку визначення бази оподаткування з постачання самостійно виготовлених товарів за 2016 рік є неприйнятним, оскільки впродовж 2016 року положення статті 135 Податкового кодексу України включали в себе один пункт, згідно з яким базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.09.2017 № 00006701402, № 00006711402 та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що контролюючим органом не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

11.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.3. Пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

11.4. Пункти 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

11.5. Пункти 201.1, 201.8, 201.10 статті 201.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV:

12.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

13.1. Пункт 2.1 Розділу 2 «Первинні документи».

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

14. Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318:

14.1. Пункт 11.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

18. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Колегія суддів зазначає, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов`язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже обов`язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.

У ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судом першої інстанції досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, тоді як судом апеляційної інстанції (що вбачається з судового рішення) наданні первинні документи та фактичний рух активів в процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не досліджувався та відповідні обставини не встановлювались.

Крім того, судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу щодо наявності посилань у акті перевірки на матеріали кримінальних проваджень щодо невстановлених осіб, за ознаками складу кримінальних правопорушень передбачених частинами першою та другою статті 205 Кримінального кодексу України та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки контролюючим органом не було надано доказів наявності, зокрема, вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками вказаних злочинів, або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій, або того, що укладені позивачем з вказаними контрагентами договори були у судовому порядку визнані недійсними.

22. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

23. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.09.2017 № 00006701402, № 00006711402 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

25. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. З огляду на зазначене, враховуючи положення статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллі-Транс» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного суду України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллі-Транс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі № 826/16685/17 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду