Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №814/2247/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 814/2247/16

адміністративне провадження № К/9901/41043/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №814/2247/16

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Оберемка Романа Анатолійовича, третя особа - Акціонерне товариство "УкрСиббанк", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Марича Є. В., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н. В., суддів: Джабурії О. В., Крусяна А. В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемка Романа Анатолійовича, в якому просив:

- визнати правними дії Уповноваженої особи щодо відмови у доплаті в рахунок відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до гарантованої суми;

- зобов'язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_1 недоплаченої суми в розмірі 24531,44 грн;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату недоплаченої суми в розмірі 24531,44 грн за вкладом ОСОБА_3 на ім'я спадкоємця ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно зменшено гарантовану суму відшкодування за вкладами в ПАТ "Міський комерційний Банк" на суму 24 531,44 грн, право на яку він отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемка Романа Анатолійович, щодо відмови у доплаті ОСОБА_1 в рахунок відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до гарантованої суми в 200000 грн та зобов'язання надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Міський комерційний банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб недоплачену суму в розмірі 24 531,44 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача - ОСОБА_3.

Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі й на вклади з відсотками, які знаходились на зберіганні в ПАТ "Міський комерційний банк". Відповідно до листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29 січня 2016 року вартість спадкового майна склала 214 838,41 грн.

Позивач у встановлені строки прийняв спадщину, що підтверджується свідоцтвом право на спадщину за законом, яке видане державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від
03.02.2016, та яке складається, зокрема, рахунків, відкритих у ПАТ "Міський комерційний Банк", на суму 214 838,41 грн.

Для отримання гарантованої суми, позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на що 18.05.2016 отримав відповідь № 02-036-23699/16 про те, що виплати гарантованих сум вкладникам ПАТ "Міський комерційний банк" здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду гарантування.

03 червня 2016 року позивач отримав лист ФГВФО у якому зазначено, що належна йому сума гарантованого відшкодування за вкладами ПАТ "Міський комерційний банк" перерахована грошовим переказом до АТ "УкрСиббанк".

10 червня 2016 року ОСОБА_1 отримав кошти в розмірі 175 468,56 грн, що підтверджується заявою на видачу готівки № 19.

15 червня 2016 року позивач звернувся до Фонду гарантування з питань надання роз'яснень, чому сума відшкодування по вкладам склала менше 200 000 грн.

21 липня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав відповідь, де зазначив, що позивачу необхідно звернутись до Уповноваженої особи, яка 19 серпня 2016 року листом повідомила, що на адресу другої Миколаївської державної нотаріальної контори був направлений лист № 1522 від 17.08.2016 з уточненням залишків по рахункам на ім'я померлої ОСОБА_3, відповідно до якого сума вкладу з відповідними відсотками складає не 214 938,41 грн, а 259290,83 грн. Також в листі № 1522 від 17.08.2016 зазначено, що на суму в розмірі 59290,83 грн кредиторські вимоги заявлені не були, а тому вимоги на вказану суму вважаються погашеними.

Вважаючи, що Фондом безпідставно позбавлено його права на отримання всієї суми гарантованого державою відшкодування вкладу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким частково погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що ФГВФО протиправно зменшив розмір гарантованої суми відшкодування до 175 468,56 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів в частині задоволення позовних вимог, Фонд подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що ФГВФО обґрунтовано вирахував питому вагу у розмірі 87,734% від граничної суми відшкодування у 200 000 грн та дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування успадкованої суми у розмірі саме 175 468,56 грн, яку ним і було отримано.

У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; ~law4~).

~law5~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law6~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За приписами ~law7~ Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law8~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до пункту 9 розділу І, пункту 9 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860 відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно із законодавством (за довіреністю, свідоцтвом про право на спадщину тощо). Для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що спадкоємець вкладника має право на отримання відшкодування коштів за вкладами спадкодавця за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру відшкодування коштів, що не може бути меншим 200 000,00 грн.

Встановлено, що уповноважена особа ФГВФО склала платіжне доручення про списання з рахунку ОСОБА_3 для виплати позивачеві гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду 200000 грн.

Тобто, Уповноваженою особою ФГВФО визначено, що відшкодуванню в даному випадку підлягає сума у розмірі 200000 грн.

Разом з цим, ФГВФО в порушення ~law9~ протиправно зменшив гарантовану суму відшкодування.

За вказаних обставин, правильними є висновки судів, що Фонд протиправно не здійснив виплату позивачеві гарантованої суми відшкодування у розмірі 200000
грн, безпідставно зменшивши суму відшкодування до 175 468,56 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для зобов'язання Фонду здійснити відшкодування позивачеві недоплаченої суми в розмірі 24 531,44 грн.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова апеляційного суду відповідачем фактично не оскаржується, а тому, з урахуванням вимог статті 341 КАС України, не переглядається.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у нескасованій частині та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року у справі №814/2247/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду