Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2021 року у справі №640/24896/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/24896/19

адміністративне провадження № К/9901/36271/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 640/24896/19

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи - Першої кадрової комісії - про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Кузьмишиної О. М., суддів Костюк Л. О., Кобаля М. І.

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 119 кадрової комісії № 1 від
29.10.2019 про неуспішне проходження атестації позивачем;

визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 1418ц від
12.11.2019;

- поновити позивача в органах прокуратури на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 1 № 119 від 29.10.2019 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора"; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 1418ц від
12.11.2019; поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з
15.11.2019; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 151 591,49 грн без урахування обов'язкових відрахувань.

3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року зупинене апеляційне провадження в адміністративній справі № 640/24896/19 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116 (20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від
19.09.2019 року № 113-ІХ (зі змінами).

4. Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки наказ Генерального прокурора від 12.11.2019 № 1418ц про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури прийнято на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX (зі змінами) (далі - ~law16~), конституційність якого є предметом розгляду Конституційного Суду України існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3/116 (20).

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у даному випадку справа, до якої зупинене провадження у справі, не пов'язана з встановленням фактичних обставин, а навпаки вона стосується правової оцінки спірних правовідносин. Однак суд апеляційної інстанції має право надавати оцінку спірним правовідносинам, що виключає зупинення провадження у справі. Також посилається на те, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, від 19 листопада 2018 року у справах № 755/4893/18 та № 755/18431/15-а, від 15 травня 2019 року у справі № 640/20317/16а, від 23 грудня 2019 року у справі №№ 814/1274/17, від 17 березня 2020 року у справі № 826/7286/18.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Представник позивача надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О. В., суддів - Данилевич Н. А., Жука А. В. ухвалою від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року.

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддів Данилевич Н. А. та Жука А. В. замінено на суддів Мацедонську В. Е. та Радишевську О. Р. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н. Богданюк від 25 травня 2021 року № 921/0/78-21.

10. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 27 травня 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора від 12.11.2019 № 1418ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.11.2019.

12. Вказаний наказ прийнято на підставі статті 9 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України від 28 червня1996 року № 254к/96-ВР

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

За приписами частин 1 та 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

14. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

За правилом пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

VІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти так, що обставини, які розглядаються у іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

17. Зупиняючи провадження в цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що конституційність ~law21~ має безпосередній вплив на вирішення цієї адміністративної справи, а її розгляд до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим.

18. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

19. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, пов'язаних із реалізацією ~law22~, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень ~law23~ може бути визнано необхідним за умов дійсної пов'язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

20. Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України і предметом цього спору. В достатній мірі не конкретизував, в чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання, та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.

21. Фактично підставою для зупинення стало те, що у позиції відповідачів є посилання на ~law24~ й конституційність його положень розглядається Конституційним Судом України. У чому полягає потреба зупинення провадження та її взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, судом не обґрунтовано.

22. Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.

23. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касатора щодо необхідності розгляду справи судами упродовж розумного строку, та зазначає про те, що конституційне провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ~law25~ розглядається з 24 грудня 2020 року і станом на момент касаційного розгляду ця справа залишається нерозглянутою.

24. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

25. Верховний Суд ураховує висновки цього суду про те, що трудові спори за своєю природою вимагають оперативного вирішення, ураховуючи значимість цього питання для зацікавленої особи, яка через звільнення втрачає засоби для існування.

26. Отже, тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

27. Аналогічний висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 826/25204/15 та постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 200/5251/20-а.

28. Окремо слід зазначити, що для даної категорії справ законодавством встановлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.

29. Отже невиправдане зупинення провадження у справах даної категорії є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

30. Крім того, трудові спори пов'язані з можливістю поновлення особи на роботі.

У такому випадку на користь особи підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути величезних розмірів за відсутності у цьому вини органу.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справах № 200/5360/20-а та № 360/2163/20.

32. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду не може погодитися із висновком суду апеляційної інстанції про необхідність зупинення провадження у цій справі.

33. Як обумовлено частиною 1 та 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

34. Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року необхідно скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 640/24896/19 скасувати, а справу № 640/24896/19 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська