Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2020 року у справі №813/1715/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2020 року

Київ

справа №813/1715/16

адміністративне провадження №К/9901/11672/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 813/1715/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, прийняте в складі головуючого судді Кухар Н.А.,

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Глушка І.В., суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Львівській області) в якому просила:

1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити її на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, наказом ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К «Про звільнення ОСОБА_1 » її звільнено з роботи, проте роботодавцем не було вжито всіх необхідних заходів щодо дотримання вимог законодавства, передбачених при звільненні за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). За правилом встановленим частиною першою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. В даному випадку позивача не було попереджено про звільнення та не запропоновано іншої рівнозначної посади.

3. Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що пунктом 1 Постанови від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» вказано ліквідувати, як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком. В обсяг даного переліку входить зокрема і Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області. Посилається на пункт 1 статті 40 КЗпП України, у випадку ліквідації підприємства, установи, організації трудовий договір з працівником може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зазначає, що оскільки Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідоване позивачку немає куди поновити. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Згідно з наказом від 16 січня 2014 року № 97/К ОСОБА_1 призначено з 17 січня 2014 року на посаду начальника відділу організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, як таку, що успішно пройшла стажування.

5. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" в структуру Головного територіального управління юстиції у Львівській області було включено Самбірський міськрайонний відділ державної виконавчої служби, чисельність працівників становить 10 одиниць, та Самбірський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, чисельність працівників становить 3 одиниці, а саме Самбірське міськрайонне управління юстиції у Львівській області ліквідовано.

6. 04 березня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до статті 49-2 КЗпП України отримала попередження про звільнення із посади начальника відділу організаційного забезпечення у зв`язку із ліквідацією Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

7. З 10 березня 2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області наказом ГТУЮ у Львівській області від 10 березня 2016 року № 476/К "Про призначення ОСОБА_1 ".

8. 28 квітня 2016 року позивач подала до ГТУЮ у Львівській області заяву з проханням перевести її на посаду державного виконавця.

9. Наказом ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 , завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, звільнено 04 травня 2016 року із займаної посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

10. Підставою для прийняття Наказу від 29 квітня 2016 року № 1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 ", став Штатний розпис районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції у Львівській області станом на 10 березня 2016 року, згідно якого ліквідовано Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області.

11. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_1 не було запропоновано іншої вакантної посади при її звільненні, хоча згідно оголошення від 25 березня 2016 про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців у Самбірському міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області наявна вакантна посада державного виконавця.

12. Крім того, ОСОБА_1 у попередженні про вивільнені від 04 березня 2016 року вимагала надати їй перелік вакантних посад, які є наявні та погоджувалась на переведення, переміщення у межах Львівської області, відповідачем не вчинено таких дій.

13. Станом на час звільнення позивача із займаної посади на її утриманні є двоє малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

14. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року позов задоволено частково:

14.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 ".

14.2. Зобов`язано ГТУЮ у Львівській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області.

14.3. Стягнуто з ГТУЮ у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 374, 64 грн з врахуванням податків, зборів та обов"язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

14.4. Постанову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 831, 35 грн з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів звернено до негайного виконання.

15. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнивши позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування позивача, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення, а тому наказ ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

15.1. Також суд першої інстанцій дійшов висновку, що оскільки Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідоване, про що внесено відомості до реєстру поновити позивача на раніше займаній посаді є неможливим, на підставі статті 11 Кодексу адміністратвиного судочинства України, суд вважає за необхідне ГТУЮ у Львівській області запропонувати позивачу вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області.

16. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 813/1715/16 в частині зобов`язання ГТУЮ у Львівській області запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі ГТУЮ у Львівській області скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено:

16.1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року. В решті постанову залишено без змін.

17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов`язання відповідача запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади в структурі Головного територіального управління юстиції у Львівській області є втручанням в дискреційне повноваження відповідача, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

ІV Касаційне оскарження

18. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник відповідача подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 21 листопада 2016 року.

19. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так представник відповідача наголошує на тому, що звільнення позивача відбулося у передбачений нормами КЗпП України спосіб із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, статтей 40, 42 та 49-2 КЗпП України. Крім того, зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки факту повної та фактичної ліквідації Самбірського міськрайонного управління юстиції у Львівській області.

19.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

20. 14 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Черпака Ю. К . відкрито касаційне провадження та витребувано із Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/1715/16.

21. 29 грудня 2016 року справа № 813/1715/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22. Також до Вищого адміністративного суду України 16 січня 2017 року надійшло заперечення позивача на касаційну скаргу. В якому позивач спростовуючи доводи касаційної скарги позивача просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції без змін.

23. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

24. 30 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.

25. 23 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 644/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

29. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

30. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

31. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

32. На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

33. Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

34. Згідно положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

34.1. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

34.2. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

35. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

36. Частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

VІ Позиція Верховного Суду

37. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

38. Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

39. Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

40. За приписами частини другої статті 40, частини третьої статт 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

41. Верховний Суд звертає увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

42. Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

43. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 826/8324/18 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.

44. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття наказу від 29 квітня 2016 року № 1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 ", став Штатний розпис районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції у Львівській області станом на 10 березня 2016 року, згідно якого ліквідовано Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області.

45. Як вже зазначалось, 04 березня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про вивільнення як особу, яка перебувала на посаді начальника відділу організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, а 10 березня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області (наказ ГТУЮ у Львівській області від 10 березня 2016 року № 476/К "Про призначення ОСОБА_1 "), з якої її було звільнено наказом від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

46. Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач не попереджав ОСОБА_1 про вивільнення з посади завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, на яку її було призначено у день затвердження штатного розпису та через декілька днів після попередження про вивільнення з попередньої посади.

47. Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, в тому числі і Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області.

48. Цією ж постановою включено відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції до структури відповідних головних територіальних управлінь юстиції та утворення бюро правової допомоги в структурі місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та покладено виконання функцій з державної реєстрації громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об`єднань, з підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання на відповідні головні територіальні управління юстиції.

49. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 в структуру ГТУЮ у Львівській області включено Самбірський міськрайонний відділ державної виконавчої служби з чисельністю працівників - 10 та Самбірський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану з чисельністю працівників - 3, а саме Самбірське міськрайонне управління юстиції Львівської області ліквідовано.

50. Відповідно до Положення «Про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за № 760/19498 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (далі - управління юстиції) є територіальними органами Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст).

51. Управління юстиції підпорядковуються Мін`юсту та безпосередньо ГТУЮ Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні територіальні управління юстиції).

52. З наведеного вбачається, що фактично мала місце реорганізація територіальних органів Міністерства юстиції, складовою частиною якої було ліквідація Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. При цьому, згідно з зазначеного Положення саме на ГТУЮ у Львівській області покладено обов`язок при змінах в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, за наявності згоди працівника перевести на його іншу роботу.

53. Проте, ГТУЮ у Львівській області попереджаючи позивача про вивільнення з 04 березня 2016 року та до моменту прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, не запропонував ОСОБА_1 жодної посади та залишив поза увагою її вимогу про надання їй перелік наявних вакантних посад та її згоду на переведення, переміщення у межах Львівської області.

54. Отже, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що звільнивши ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування позивача, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення.

55. Таким чином Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що наказ ГТУЮ у Львівській області від 29 квітня 2016 року №1001/К "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнятий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

56. Також Верховний Суд вважає правильним висновок суду апелційної інстанції, що належним способом захисту прав позивача, у відповідності до статті 235 КЗпП України, є саме поновлення позивача на посаді завідувача сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 05 травня 2016 року.

57. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченнях проти позову, апеляційній скарзі, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

58. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, в частині, що не скасована судом апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року в частині, що не скасована судом апеляційної інстанції та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року в справі № 813/1715/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

С.А. Уханенко