Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 280/677/22

адміністративне провадження № К/990/31654/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 280/677/22

за позовом ОСОБА_1

до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, прийняте у складі головуючого судді Сацького Р.В.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), у якому просила:

1.1. визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ;

1.2. зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) розглянути заяву позивачки від 6 грудня 2021 року, з урахуванням положень законодавства, які свідчать про відсутність правових підстав для складення позивачем нового кваліфікаційного іспиту.

2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що вважає такими, що не відповідають нормам закону та порушують її права вимоги відповідача щодо складання нею нового кваліфікаційного іспиту та відмову у реєстрації приватної нотаріальної діяльності на зазначених відповідачем підставах.

3. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву відповідач наполягав на відповідності дій і рішень відповідача вимогам чинного законодавства.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 (після укладання шлюбу змінено прізвище на ОСОБА_1 ) 18 липня 2001 року отримала Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 4032.

4.1. У Свідоцтві про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 4032 від 18 липня 2001 року наявні такі відмітки: припинено приватну нотаріальну діяльності приватного нотаріуса по Харцизькому міському нотаріальному округу, наказ № 239/2 від 5 липня 2016 року; зареєстровано приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса по Мелітопольському районному нотаріальному округу, реєстраційне посвідчення № 268 від 29 травня 2017 року; припинено приватну нотаріальну діяльність по Мелітопольському районному нотаріальному округу, наказ начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 51/04 від 14 березня 2018 року.

5. 19 червня 2007 року Головним управлінням юстиції у Донецькій області зареєстровано приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Галяткіної В.О. по Харцизькому міському нотаріальному округу.

6. 26 травня 2017 року Головним управлінням юстиції у Запорізькій області зареєстровано приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Галяткіної В.О. по Мелітопольському районному нотаріальному округу.

7. 14 березня 2018 року приватну нотаріальну діяльність по Мелітопольському районному нотаріальному округу припинено відповідно до наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14 березня 2018 року № 51/04.

8. Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 : з 5 грудня 2000 року до 5 червня 2001 року зарахована стажистом нотаріуса; з 30 серпня 2001 року призначена на посаду завідуючої Другої Криворізької державної нотаріальної контори; з 8 вересня 2005 року призначена на посаду провідного спеціаліста відділу нотаріату Дніпропетровського обласного управління юстиції; з 25 вересня 2006 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу нотаріату Дніпропетровського обласного управління юстиції; з 23 квітня 2007 року призначена на посаду провідного спеціаліста відділу нотаріату Головного управління юстиції у Донецькій області; 10 липня 2007 року розпочала приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса по Харцизькому міському нотаріальному округу; 5 липня 2016 року припинила приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса по Харцизькому міському нотаріальному округу; 19 червня 2017 року розпочала приватну нотаріальну діяльність приватного нотаріуса по Мелітопольському районному нотаріальному округу; 14 березня 2018 року приватну нотаріальну діяльність по Мелітопольському районному нотаріальному округу припинено відповідно до наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 14 березня 2018 року № 51/04; 29 вересня 2021 року прийнята помічником нотаріуса за трудовим договором з приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Чупрун Т.А. та звільнена 4 листопада 2021 року за згодою сторін.

9. 6 грудня 2021 року позивачка подала заяву до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо реєстрації приватної нотаріальної діяльності по Мелітопольському районному нотаріальному округу Запорізької області.

9.1. До заяви позивачкою були додані відповідні документи, зокрема: свідоцтво про право заняття нотаріальною діяльністю № 4032, акт про сертифікацію приміщення, договір про співпрацю, довідка про відсутність судимості, витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, трудова книжка НОМЕР_1 , диплом спеціаліста НОМЕР_2 , додаток до диплома спеціаліста НОМЕР_3, свідоцтво про одруження, державний сертифікат про рівень володіння державною мовою, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи тощо.

10. Листом від 14 грудня 2021 року № 06.1-64/2533 Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомило ОСОБА_1 про відмову у реєстрації приватної нотаріальної діяльності та видачі реєстраційного посвідчення на підставі частини 8 статті 10 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку з непідтвердженням кваліфікації необхідної для реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року, позовні вимоги задоволено.

11.1 Визнано протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 .

11.2. Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 грудня 2021 року, з урахуванням положень законодавства, які свідчать про відсутність правових підстав для складення ОСОБА_1 нового кваліфікаційного іспиту.

12. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, має право вчиняти нотаріальні дії, у тому числі, обравши напрям приватної нотаріальної діяльність, у свою чергу, підставою для початку здійснення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом є відповідна реєстрація та отримання реєстраційного посвідчення. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що норми частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат» за принципом дії закону у часі не можуть бути поширені на відносини, що виникли до її прийняття, а посилання відповідача на частину восьму статті 10 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», який набрав чинності з 1 січня 2012 року), в частині необхідності підтвердження кваліфікації позивачкою шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту, є таким, що прямо суперечить законодавству України. З огляду на те, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю видано позивачці у липні 2001 року, а вперше нотаріальна діяльність нею розпочата 30 серпня 2001 року на посаді Завідуючої Другої Криворізької державної нотаріальної контори, а приватна нотаріальна діяльність зареєстрована 19 червня 2007 року по Харцизькому міському нотаріальному округу Донецької області, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не було пропущено строк реєстрації нотаріальної діяльності. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки слугуватиме зобов`язання відповідача розглянути заяву позивачки від 6 грудня 2021 року, з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.

13. У скою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходив з того, що норма частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат», на яку у своїй відмові посилається відповідач, не містить обов`язкової вказівки на те, що особа, яка бажає отримати реєстраційне посвідчення, повинна була працювати державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса протягом трьох років після припинення нотаріальної діяльності. Натомість, за висновком суду апеляційної інстанції, цією нормою встановлено одну із умов відсутності обов`язку підтверджувати кваліфікацію шляхом нового кваліфікаційного іспиту у разі, якщо особа працює помічником приватного нотаріуса і строк перерви до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності перевищує три роки. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 6 травня 2020 року у справі №826/18377/16, яка полягає у тому, що приписи частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат», у частині «особа, приватна нотаріальна діяльність якої не здійснювалася протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю » слід тлумачити саме в тому сенсі, що особа взагалі не здійснювала такої діяльності протягом трьох років від моменту отримання відповідного свідоцтва.

13.1. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що нормою статті 24 Закону України «Про нотаріат» визначено єдину підстава для відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності - з підстави, передбаченої пунктом 8-1 частини першої статті 30 Закону.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 15 листопада 2022 року.

15. У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах суди попередніх інстанцій не правильно застосували частину восьму статті 10 Закону України «Про нотаріат» та частину п`яту статті 24 Закону України «Про нотаріат».

15.1. У цьому зв`язку скаржник доводить, що суд першої інстанції, застосовуючи норми частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат», помилково застосував цю норму в редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» від 14 липня 2020 року № 775-ІХ, незважаючи на те, що правовідносини у цій справі виникли у 2021 році.

15.2. Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що частиною восьмою статті 10 Закону України «Про нотаріат» встановлено одну із умов відсутності обов`язку підтверджувати кваліфікацію шляхом нового кваліфікаційного іспиту у разі, якщо особа працює помічником приватного нотаріуса і строк перерви до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності перевищує три роки. Так, на переконання скаржника, зі змісту цієї норми можливо визначити два випадки коли перерва в діяльності у сфері нотаріату в три роки вимагає від особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, підтвердження кваліфікації, а саме: особа не здійснювала приватну нотаріальну діяльність протягом трьох років одразу після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; особа взагалі не працювала державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювала на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України протягом трьох років, в будь який час протягом всієї діяльності в сфері нотаріату. При цьому, скаржник уважає, що фраза «до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної контори» пов`язується із необхідністю підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту особою, яка має в діяльності перерву у три роки до подання цієї заяви, тобто момент подання такої заяви не можливо враховувати при визначенні терміну від якого рахуються три роки в другому випадку.

15.3. Отже, на переконання скаржника, частина восьма статті 10 Закону України «Про нотаріат» встановлює вимогу про необхідність підтвердження кваліфікації, шляхом складення нового кваліфікаційного іспиту, в часовому вимірі (відповідаючи на запитання «коли?») саме «до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності», для усіх осіб, які взагалі протягом трьох років мають перерву у діяльності та за цей період не працювали державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, не були посадовими особами, які здійснюють керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювали на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України. При цьому, скаржник наполягає, що перерва у трудовій діяльності позивачки (записи № 24 та № 25 у трудовій книжці) складає понад три.

15.4. Крім того, не погоджуючись із здійсненим судом апеляційної інстанції застосуванням статті 24 Закону України «Про нотаріат», скаржник наполягає, що цією правовою нормою фактично визначено дві підстави для відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності, а саме у разі, якщо подані документи не відповідають встановленим вимогам, а також з підстави, передбаченої пунктом 8-1 частини першої статті 30 цього Закону.

16. У касаційній скарзі відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не враховали висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 620/517/20, щодо застосування статті 58 Конституції України у контексті правила незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі. У цьому зв`язку скаржник наполягає, що відносини з питання необхідності підтвердження ОСОБА_1 кваліфікації шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, виникли в 2018 році, тобто з моменту припинення нею приватної нотаріальної діяльності по Мелітопольському районному нотаріальному округу Запорізької області. При цьому, на думку скаржника, неправильне застосування судом першої інстанції статті 58 Конституції України, яке залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, полягає у тому, що судом не враховано те, що із заявою про реєстрацію нотаріальної діяльності позивачка звернулася 7 грудня 2021 року після внесення змін до закону.

17. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

18. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.

19. 1 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано із Запорізького окружного адміністративного суду матеріали справи №280/677/22.

20. До Верховного Суду 24 жовтня 2022 року надійшов відзив позивачки на касаційну скаргу, в якому позивачка, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, стверджуючи про незаконність застосування до неї положень частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», який набрав чинності з 1 січня 2012 року), в частині необхідності підтвердження кваліфікації шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту при нездійсненні протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, оскільки, по-перше, вона проводила нотаріальну діяльність після отримання свідоцтва у 2001 році, по-друге, ці зміни внесені після отримання позивачкою свідоцтва.

20.1. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу позивачка просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, оскільки уважає, що відповідач, зловживаючи своїми процесуальним правами, ввів суд касаційної інстанції в оману та приховав наявність постанови Верховного Суду (від 22 жовтня 2022 році у даній справі № 280/677/22), у якій викладено висновок щодо застосування норми права (частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат») у подібних правовідносинах.

21. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивачки або її представника.

22. 17 квітня 2022 року справа № 280/677/22 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

23. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

25. Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

26. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

29. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

30. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

31. За змістом частини першої статті 2-1 Закону № 3425-XII державне регулювання нотаріальної діяльності полягає, зокрема, у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

32. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3425-XII нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

33. Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 3425-XII свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

34. За наявності стажу роботи, визначеного у частині другій статті 3 цього Закону, особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідного територіального органу Міністерства юстиції України (частина четверта статті 8 Закону № 3425-XII).

35. Частиною восьмою статті 10 Закону № 3425-XII передбачено, що особа, яка не здійснювала приватну нотаріальну діяльність протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яка не працювала державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювала на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України протягом трьох років до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної контори, повинна підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

36. Згідно з частинами першою, третьою статті 24 Закону № 3425-XII реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та акта про сертифікацію відповідності робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.

36.1. До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються: свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена копія; документ, що підтверджує право власності або право оренди на приміщення для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена копія; дві фотокартки розміром 3х4 см; паспорт громадянина України, який подається особисто.

37. Реєстраційне посвідчення видається відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України у семиденний строк після подання заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається у разі, якщо подані документи не відповідають встановленим вимогам, а також з підстави, передбаченої пунктом 8-1 частини першої статті 30 цього Закону. Про видачу реєстраційного посвідчення територіальний орган Міністерства юстиції України повідомляє податковий орган за місцем постійного проживання приватного нотаріуса (частина п`ята статті 24 Закону № 3425-XII).

VІ. Позиція Верховного Суду

38. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), суд касаційної інстанції виходить з такого.

41. Спір у цій справі виник у зв`язку із відмовою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у реєстрації приватної нотаріальної діяльності та видачі реєстраційного посвідчення позивачці на підставі частини восьмої статті 10 Закону № 3425-XII, у зв`язку з тим, що вона не підтвердила свою кваліфікацію.

42. Таким чином, позивачці фактично запропоновано перед реєстрацією приватної нотаріальної діяльності підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту.

43. З таким рішенням відповідача позивачка не погодилася, оскільки уважає, що на підставі статті 58 Конституції України до спірних правовідносин не повинна застосовуватися наведена у листі відповідача редакція частини восьмої статті 10 Закону № 3425-XII, оскільки вперше нотаріальна діяльність нею була зареєстрована 30 серпня 2001 року і нею не був пропущений строк реєстрації нотаріальної діяльності.

44. Скаржник же за доводами касаційної скарги, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 58 Конституції України, викладений у постанові від 24 листопада 2020 року у справі № 620/517/20, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин частини восьмої статті 10 Закону № 3425-XII у редакції, чинній станом на дату подання позивачкою заяви про реєстрації приватної нотаріальної діяльності по Мелітопольському районному нотаріальному округу Запорізької області (6 грудня 2021 року), тобто у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо усунення законодавчих колізій та прогалин" від 14 липня 2020 року № 775-ІХ (далі - Закон № 775-ІХ).

45. У згаданій скаржником постанові у справі № 620/517/20 Верховний Суд, відповідаючи, серед іншого, на питання щодо правильного застосування статті 58 Конституції України, звернув увагу на численні рішення Конституційного Суду України, якими надавалося офіційне тлумачення змісту статті 58 Конституції України.

46. Так, у Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у статті 58 Конституції України принцип заборони зворотної дії нормативно-правових актів у часі є однією з важливих складових принципу правової визначеності. На думку Конституційного Суду України, «закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту».

47. У пункті 2 рішення КСУ від 9 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

48. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

49. Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

50. Застосовуючи указаний підхід до обставин цієї справи, колегія суддів наголошує, що передбачена частиною восьмою статті 10 Закону № 3425-XII вимога щодо підтвердження кваліфікації, яка стосується переліченої у цій нормі категорії осіб, не є видом юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарним стягненням, отже у вимірі обставин цієї справи застосуванню підлягає закріплене у частині першій статті 58 Конституції України правило про відсутність зворотної дії в часі Законів та інших нормативно-правових актів.

51. Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що на дату виникнення саме спірних правовідносин щодо реєстрації приватної нотаріальної діяльності позивачки застосовуванню підлягала частина восьма статті 10 Закону № 3425-XII в редакції Закону № 775-ІХ.

52. Водночас варто зауважити, що саме ця редакція частини восьмої статті 10 Закону № 3425-XII аналізувалася судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

53. Надаючи оцінку спірним правовідносинам і відповідним висновкам судів попередніх інстанцій крізь призму аргументів касаційної скарги щодо застосування частини восьмої статті 10 Закону № 3425-XII в редакції Закону № 775-ІХ, Верховний Суд виходить із такого.

54. Зі змісту частини восьмої статті 10 Закону № 3425-XII випливає, що обов`язок підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, виникає у особи, яка не здійснювала приватну нотаріальну діяльність протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і, водночас, ця особа не працювала державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державним нотаріусом державного нотаріального архіву, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, не працювала на виборній або іншій посаді в Нотаріальній палаті України протягом трьох років до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності чи призначення на посаду державного нотаріуса державної нотаріальної контори.

55. При цьому, Верховний Суд уважає, що вжиту у частині восьмій статті 10 Закону № 3425-XII конструкцію « протягом трьох років до подання заяви » слід тлумачити в тому сенсі, що особа взагалі не працювала на перелічених посадах і не здійснювала перелічену діяльність протягом трьох років до моменту подання відповідної заяви.

56. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що частиною восьмою статті 10 Закону № 3425-XII встановлено одну із умов відсутності обов`язку підтверджувати кваліфікацію шляхом нового кваліфікаційного іспиту у разі, якщо особа працює помічником приватного нотаріуса.

57. З огляду на викладене у вимірі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин цієї справи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для складення позивачкою нового кваліфікаційного іспиту, оскільки остання у визначений частиною восьмою статті 10 Закону № 3425-XII період працювала помічником приватного нотаріуса.

58. Зважаючи на наведені мотиви Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок колегії суддів у цій справі. Їх докладний аналіз є недоцільним.

59. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

61. Поряд із цим, проаналізувавши зазначені позивачкою підстави, якими останньою обґрунтовано необхідність закриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання.

VІІ. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №280/677/22 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіН.В. Шевцова Н.А. Данилевич В.Е. Мацедонська