Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №460/284/19

адміністративне провадження №К/9901/24154/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Шишова О.О.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Недашківської К.М., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Судової-Хомюк Н.М., суддів Макарика В.Я., Пліша М.А.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» щодо перебування в неї на виконанні двох виконавчих листів на засудженого ОСОБА_1 , виданих Апеляційним судом Автономної Республіки Крим від 14 липня 2008 року №1-29 про стягнення на користь ОСОБА_2 100000 грн та судових витрат у дохід держави у сумі 4560 грн;

- зобов`язати відповідача припинити виконання двох виконавчих листів на засудженого ОСОБА_1 , виданих Апеляційним судом Автономної Республіки Крим від 14 липня 2008 року №1-29 про стягнення на користь ОСОБА_2 100000 грн та судових витрат у дохід держави у сумі 4560 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що він відбуває покарання у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)». Відповідно до інформації відповідача від 24 січня 2019 року в установі перебувають на виконанні два виконавчих листа на засудженого ОСОБА_1 , виданих Апеляційним судом Автономної Республіки Крим. Позивач стверджував, що відповідно до частини третьої статті 535 Кримінального процесуального кодексу України у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження, а тому виправна колонія не може самостійно стягувати із його заробітку кошти на виконання виконавчих листів.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позов залишено без задоволення.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в ході судового розгляду справи відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» не здійснює жодного примусового виконання щодо позивача, в тому числі на підставі зазначених виконавчих листів, зокрема стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ОСОБА_2 у сумі 100000 грн та судових витрат у дохід держави у сумі 4560,09 грн.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» не має повноважень виконувати виконавчі листи, видані Апеляційним судом Автономної Республіки Крим на підставі постановленого вироку, про стягнення з нього коштів, оскільки відповідач не є органом державної виконавчої служби. Також позивач зазначає, що вказані виконавчі листи були видані Апеляційним судом Автономної Республіки Крим до набрання законної сили постановленим щодо нього вироком, а також неправомірно направлені на адресу відповідача. Твердження відповідача, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, про те, що він не здійснював примусового виконання за даними виконавчими листами, ОСОБА_1 уважає безпідставними, вказуючи на те, що Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)» були направлені оригінали, а не копії цих листів, у супровідному листі суду вказано, що виконавчі листи направляються для виконання, а не для відома, а також у листі відповідача від 24 січня 2019 року чітко зазначено, що в установі перебувають на виконанні два виконавчих листи на засудженого ОСОБА_1 про стягнення коштів. Водночас позивач посилається на ненадання судами першої та апеляційної інстанцій відповіді на усі його доводи.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Державною установою «Городищенська виправна колонія (№96)» подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27 квітня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2008 року в справі №1-29/2008 ОСОБА_1 засуджений за частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та за пунктом 6 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України на п`ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

12. ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)» - виправна колонія максимального рівня безпеки (звичайні жилі приміщення).

13. Апеляційний суд Автономної Республіки Крим 12 серпня 2008 року виписав два виконавчих листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн та у дохід держави судових витрат у сумі 4560,09 грн.

14. Вказані виконавчі листи 03 жовтня 2008 року були надіслані Апеляційним судом Автономної Республіки Крим на адресу виправної колонії №96 для виконання (як зазначено в супровідному листі від 03 жовтня 2008 року №1-29/08).

15. У письмовій відповіді від 24 січня 2019 року №30/11/354, наданій на адвокатський запит представника ОСОБА_1 , Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» повідомила про те, що станом на 01 січня 2019 року в установі перебувають на виконанні два виконавчих листа на засудженого ОСОБА_1 , виданих Апеляційним судом Автономної Республіки Крим про стягнення на користь ОСОБА_2 100000 грн та судових витрат у дохід держави у сумі 4560 грн. За період відбування покарання засудженим було відшкодовано 1462,04 грн.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

16. Пунктами 7, 10 частини першої статті 324 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (у редакції на момент постановлення вироку та видачі виконавчих листів; далі - КПК України) було передбачено, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі.

17. У частині першій статті 328 КПК України визначалося, що постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

18. Порядок виконання вироку, ухвали і постанови суду врегульовувала глава 33 розділу V КПК України.

19. Приписами статей 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (чинного на момент видачі виконавчих листів та у відповідній редакції; далі - Закон №606-ХІV) було встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці). Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

20. Згідно з частиною першою статті 5 чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

21. Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 3 Закону №606-ХІV передбачалося, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема як виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

22. Аналогічна норма закріплена і в пункті 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, у якому зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

23. Частиною першою статті 6 Закону №606-ХІV встановлювалося, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов`язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

24. Приписами статті 71 Закону №606-ХІV визначався порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання, відповідно до частини другої якої із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати по їх утриманню в цих закладах.

25. Згідно з пунктом 11 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) при виконанні рішень про стягнення коштів із засуджених постанова про стягнення з метою здійснення відрахувань у засуджених надсилається виконавцем до відповідних органів і установ виконання покарань лише після перевірки коштів на рахунках боржника та іншого майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.

26. Відповідно до пункту 6.3 розділу VI Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року №396/5, відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

27. Згідно зі статтею 114 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-ІV засуджені мають право без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації колонії - й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

28. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

29. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що після винесення судом відповідного рішення, стягувач отримує виконавчий документ, який разом із заявою про відкриття виконавчого провадження подає до відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відповідно приписів Закону України «Про виконавче провадження» виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, після чого надсилає пакет документів до місця позбавлення волі засудженого для здійснення відрахування боргу з його заробітної плати.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19 грудня 2018 року №37768 станом на цю дату у Рівненському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області виконавчих проваджень, стороною в яких єОСОБА_1 на виконанні не перебуває. У Єдиному реєстрі боржників також відсутня інформація про боржника ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників від 07 грудня 2018 року.

31. Водночас відповідач підтвердив той факт, що постанови про відкриття виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів від 12 серпня 2008 року в справі №1-29/2008 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» не надходили, а на адресу колонії надійшли лише вказані виконавчі листи з Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

32. Також судами встановлено, що ОСОБА_1 декілька разів звертався до адміністрації Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» із заявами щодо зняття з його особистого рахунку різних сум коштів «на дострокове погашення позову» (так зазначено у заявах). Останній платіж за заявою ОСОБА_1 здійснений 22 липня 2016 року на суму 300 грн.

33. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, Верховний Суд уважає, що ухвалюючи рішення вони обґрунтовано виходили з того, що Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» не приймала жодних рішень та не здійснювала будь-яких дій щодо виконання двох виконавчих листів від 12 серпня 2008 року в справі №1-29/2008 на засудженого ОСОБА_1 , виданих Апеляційним судом Автономної Республіки Крим про стягнення на користь ОСОБА_2 100000 грн та судових витрат у дохід держави у сумі 4560,09 грн, в тому числі шляхом відрахування в примусовому порядку (без клопотання засудженого) з особистих грошей позивача коштів на погашення зазначених сум.

34. Правильними і обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 вказаних сум і Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» не здійснювала відрахування із заробітної плати (особистих коштів) позивача в межах виконавчих проваджень по примусовому виконанню виконавчих листів, виданих Апеляційним судом Автономної Республіки Крим у справі №1-29/2008.

35. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали безпідставними посилання позивача на ті обставини, що у листі від 24 січня 2019 року №30/11/354, наданому у відповідь на адвокатський запит його представника, Державна установа «Городищенська виправна колонія (№96)» повідомила про те, станом на 01 січня 2019 року в установі перебувають на виконанні два виконавчих листа на засудженого ОСОБА_1 , а також, що в супровідному листі Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2008 року №1-29/08 вказано, що виконавчі листи надсилаються для виконання, оскільки такі обставини не є і не можуть самі по собі бути доказом виконання відповідачем виконавчих листів у справі №1-29/2008.

36. Твердження позивача про те, що зазначені виконавчі листи були видані Апеляційним судом Автономної Республіки Крим до набрання законної сили постановленим щодо нього вироком, а також неправомірно направлені на адресу відповідача правильно не взяті судами до уваги, оскільки вони не стосуються спірних правовідносин між сторонами у справі.

37. Наведені в касаційній скарзі мотиви і доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених ними обставин справи.

38. Верховний Суд констатує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Щодо посилання позивача на ненадання судами першої та апеляційної інстанцій відповіді на усі його доводи, Верховний Суд зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи. Водночас вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

40. Судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

41. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в справі №460/284/19 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

О. О. Шишов