Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №809/2644/14

адміністративне провадження №К/9901/9008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Рибенко М.М.,

представник відповідача - Горан Р.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року (суддя Шумей М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року (судді: Яворівський І.О. (головуючий), Кухтей Р.В., Хобор Р.Б.) у справі №809/2644/14 за позовом ТОВ "Росан-Агро" до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, Управління Державної казначейської служби у Рогатинському районі в Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Росан-Агро") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Рогатинському районі щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України у Рогатинському районі висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Росан-Агро" податку на додану вартість на загальну суму 7 676 937, 00 грн; зобов'язання Державної податкової інспекції у Рогатинському районі вчинити дії щодо подання до управління Державного казначейства України у Рогатинському районі висновку про відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість в зазначеній сумі; зобов'язання управління Державного казначейства України у Рогатинському районі на підставі отриманого висновку ДПІ у Рогатинському районі вчинити дії по видачі ТОВ "Росан-Агро" суми бюджетного відшкодування в розмірі 7 676 937, 00 гривень шляхом перерахування з бюджетного рахунку на поточний рахунок ТОВ "Росан-Агро" та стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ "Росан-Агро" через управління Державного казначейства України у Рогатинському районі бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7 676 937, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення статті 200 Податкового кодексу України відповідачами не здійснено бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Росан-Агро" через управління Державного казначейства у Рогатинському районі бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 7 676 937,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з наявності права позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ, оскільки суми податку, не відшкодовані платнику протягом визначеного законом строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення норм процесуального права, неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи зважаючи виключно на пропуск строку звернення позивачем з позовом про стягнення бюджетної заборгованості. Інших доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права скаржником в касаційній скарзі не наведено.

ТОВ "Росан-Агро" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на дотримання позивачем законодавчо встановленого строку для звернення до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування, а саме 1095 днів з моменту коли особа отримала право на бюджетне відшкодування.

Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2009 року у справі №2-а-6028/08/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2013 року, позовні вимоги ТОВ «Росан-Агро» задоволено повністю, та скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Росан-Агро» за період з березня по листопад 2007 року та квітень 2008 року на загальну суму 7 676 937,00 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 квітня 2014 року відповідачу відмовлено у перегляді справи у Верховному суді України.

Відповідно до положень пункту 200.15 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Так, у межах спірних правовідносин достовірність наявності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим, та у відповідності до пункту 200.15. статті 200 Податкового кодексу України відповідач після закінчення процедури судового оскарження повинен був протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання судового рішення, подати органові державної казначейської служби відповідні висновки.

Таким чином, контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у справі №2-а-6028/08/0970 зобов'язаний був подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету, при цьому орган державної казначейської служби лише після отримання відповідного висновку, протягом п'яти операційних днів, перераховує платникові податку відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, що всупереч вимогам податкового законодавства не було зроблено відповідачем.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на порушення строку звернення позивачем з позовом про стягнення бюджетної заборгованості, зважаючи на те, що в силу положень у пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, при зверненні до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування застосовується строк 1095 днів з моменту коли особа отримала право на таке відшкодування. В даному випадку суд констатує, що у позивача право на відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість виникло після підтвердженння такого права за результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень, які були прийняті після заявлення ТОВ "Росан-Агро" сум ПДВ до відшкодування, тобто перебіг такого строку розпочався з дня набрання законної сили за результатами апеляційного оскарження постанови Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2009 року у справі № 2-а-6028/08/0970.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року слід залишити без задоволення.

Виходячи з приписів частини третьої ст. 375 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, які було зупинено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2015 року.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, 375, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі №809/2644/14 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі №809/2644/14.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суд