ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа №420/5196/18
адміністративне провадження №К/9901/24649/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 (суддя - Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 (суддя-доповідач - Потапчук В.О., судді Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» до Одеської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути майно,
У С Т А Н О В И В :
У жовтні 2018 року Компанія «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» (далі - позивач, Компанія) звернулася до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця), в якому просила: визнати незаконними дії Одеської митниці ДФС, що полягають у безпідставному неповерненні власникові - Компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ»- транспортного засобу, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил №0352/50000/18 від 16.02.2018р., а саме: вантажного тягача "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 та ключем; його безпідставному утриманню на складі Митниці; вимаганні відшкодувати витрати на зберігання вантажного тягача на складі Митниці та сплатити штраф за фізичну особу відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі про адміністративне правопорушення №521/10807/18 у розмірі 434 847,40 грн; повернути Компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» або її представнику майно, яке незаконно утримується Одеською митницею ДФС, а саме: транспортний засіб - вантажний тягач "MERCEDES-BENZ" державний номер НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 (свідоцтво про право власності) та ключ - без відшкодування будь-яких витрат Митниці на зберігання вантажного тягача на складі Митниці та без сплати штрафу відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі №521/10807/18 у розмірі 434'847,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що Митниця протиправно утримує зазначений вантажний тягач, який відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі про адміністративне правопорушення №521/10807/18 підлягає поверненню компанії як його власнику. Вимога Митниці сплатити штраф, накладений на правопорушника - фізичну особу, яка управляла вантажним тягачем з метою перетину митного кордону України, так само, як і вимога про відшкодування витрат на збереження вантажного тягача на митному складі, як підстави відмови у поверненні вантажного тягача, не ґрунтується на нормах права.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.01.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, позов задовольнив: визнав незаконними дії Одеської митниці ДФС України, що полягають у безпідставному неповерненні власникові - компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» - транспортного засобу, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил №0352/50000/18 від 16.02.2018, а саме: вантажного тягача "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 та ключем; його безпідставному утриманню на складі Митниці; вимаганні відшкодувати витрати на зберігання вантажного тягача на складі Митниці та сплатити штраф за фізичну особу, відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі №521/10807/18 у розмірі 434'847,40 грн.; зобов`язав повернути компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» або її представнику майно, яке незаконно утримується Одеською митницею ДФС України, а саме: транспортний засіб - вантажний тягач "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 (свідоцтво про право власності) та ключ - без відшкодування будь-яких витрат Митниці на зберігання товарів на складі Митниці та без сплати штрафу відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі №521/10807/18 у розмірі 434'847,40 грн.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані висновком, що нормами статті 511 Митного кодексу України, на які Митниця посилалася, відмовляючи позивачу в поверненні його майна, не встановлено обов`язок особи, власника вилученого майна, сплачувати штраф, застосований до іншої особи за порушення митних правил. Згідно з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення №521/10807/18 вилучений автомобіль підлягає поверненню його володільцю або власнику, яким і є компанія.
Одеська митниця ДФС подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі на обґрунтування зазначених вимог, зводяться до того, що представник позивача, звертаючись до Митниці із заявою про повернення вантажного тягача, не надав належних документів, які б підтверджували сплату відповідної суми грошових коштів на відшкодування витрат на зберігання тягача на складі митниці (з розрахунку 22 євро за кожний день зберігання, починаючи з 14.07.2018) та сплату штрафу у розмірі 434'847,40 грн відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі про адміністративне правопорушення №521/10807/18, що, згідно з пунктом 9.1, 9.8 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за №1097/21409) (далі - Порядок від 30.05.2012 №627) є підставою для відмови у видачі тягача.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, позивач зазначає, що суди попередніх інстанції правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 16.02.2018 стосовно громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 посадовою особою Одеської митниці ДФС був складений протокол № 0352/50000/18 про порушення митних правил, передбачених статтею 472 Митного кодексу України.
На підставі статті 511 Митного кодексу України (далі - МК) був вилучений транспортний засіб (вантажний тягач "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 та ключем), яким управляв вказаний громадянин з метою перетину митного кордону України і власником якого є компанія «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» (резидент Республіки Туреччина).
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 у справі про адміністративне правопорушення № 521/10807/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості незадекларованого товару, а саме 434'847,40 грн, з конфіскацією товару, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил. Згідно з цією постановою транспортний засіб (вантажний тягач "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 ) повернуто особі, у якої він був вилучений, власнику або його представнику у встановленому законом порядку. Постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 04.07.2018 набрала законної сили 16.07.2018.
Адвокат Гаврилюк Ю.І., представник позивача, 18.07.2018 звернулася до відповідача із заявою про повернення компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» зазначеного вантажного тягача з техпаспортом НОМЕР_3 та ключем.
24.07.2018 заступник начальника Одеської митниці ДФС Мінченко Р.М. надав відповідь, що транспортний засіб буде повернуто після надання документів, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, у розмірі 434847,40 грн, а також після сплати витрат митниці на зберігання транспортного засобу на складі. Як на правову підставу відмови в поверненні транспортного засобу у відповіді зроблено посилання на частину третю статті 511 МК та пункти 9.1- 9.8 Порядку від 30.05.2012 №627.
Висновок судів першої та апеляційної інстанції про протиправність відмови Митниці в поверненні позивачу транспортного засобу відповідає обставинам у справі, які встановлені з дотриманням норм процесуального права, та нормам матеріального права.
Так, відповідно до статті 472 МК, за порушення норм якої був складений протокол про порушення митних правил від 16.02.2018 № 0352/50000/18 та вилучений вище вказаний транспортний засіб, якого стосується спір, недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
Згідно з частиною першою статті 465 МК конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об`єкти конфіскації.
У свою чергу пунктом 3 частини першої статті 461 МК передбачено конфіскацію товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення (частина третя статті 465 МК).
Системне тлумачення наведених норм свідчить, що конфіскація, як вид адміністративного стягнення за порушення митних правил, може бути застосована щодо транспортного засобу, який був безпосереднім предметом порушення митних правил, або був облаштований спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, або використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Пунктом 4 частини другої статті 508 та статтею 511 МК передбачено тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і документів на них як процесуальна дія, яка проводиться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи про порушення митних правил.
Стаття 511 МК визначає перелік підстав тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів, а саме: при виявленні порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим (частина 2 цієї статті); при вчиненні порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів відповідно до частини другої статті 541 цього Кодексу (частина 3 цієї статті).
Оскільки вантажний тягач не був безпосереднім предметом порушення митних правил, вимога статті 472 МК щодо конфіскації на нього не поширювалась, відтак він не підлягав обов`язковому тимчасовому вилученню. Не було підстав і для його тимчасового вилучення з підстав, передбачених нормою частини третьої статті 511 МК. Вилучення товарів, транспортних засобів згідно з цією нормою є заходом забезпечення виконання постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил, зокрема про конфіскацію, та забезпечення відшкодування витрат митниці, пов`язаних із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийняте рішення про конфіскацію.
Відповідно до частини третьої статті 541 МК витрати органу доходів і зборів, пов`язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, до моменту винесення такої постанови повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних правил.
Пунктом 9.8 Порядку № 627 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2015 №555) передбачено, що видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу Митниці здійснюється за умови подання, зокрема документів, що підтверджують відшкодування витрат Митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі Митниці, а також сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил.
Забезпечувальний характер тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів на підставі частини третьої статті 511 МК означає, що такі документи митниця має право вимагати у особи, яка вчинила порушення митних правил. В разі несплати особою штрафу, накладеного на неї за порушення митних правил, постанова органу доходів і зборів або суду про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню, з можливим зверненням стягнення на вилучене майно в порядку, встановленому законом. Оскільки вантажний тягач належить компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ», а не водієві цього транспортного засобу, який вчинив порушення митних правил, на нього не може бути звернено стягнення в порядку примусового виконання постанови суду в частині накладення штрафу.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до встановлених у справі обставин дійшли правильного висновку про відсутність у Митниці правових підстав для відмови позивачу у поверненні транспортного засобу з підстав ненадання документів про сплату витрат за його зберігання на складі та штрафу.
Право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС)).
Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Такі повноваження суду не означають, що суд зобов`язаний розглянути будь-яку вимогу позивача, безвідносно до того, наскільки вона відповідає дійсному предмету спору та належному способу захисту порушеного права. Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).
Відмова Митниці позивачу в поверненні транспортного засобу свідчить про бездіяльність з боку Митниці щодо повернення майна. Відтак, предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача, внаслідок якої порушено право позивача на майно, а способом захисту порушеного права, про який позивач може просити суд, є визнання такої бездіяльності протиправною і зобов`язання Митниці повернути майно.
Саме в такому обсязі суд мав розглянути позовні вимоги позивача. Для визнання протиправними дій щодо утримання майна на складі, щодо вимоги сплатити штраф та відшкодувати витрати на збереження майна підстав немає, оскільки ці вимоги не складають самостійний предмет спору, а обставини, яких вони стосуються, є підставою позову.
Суди попередніх інстанцій це, однак, не взяли до уваги та задовольнили позов в тому обсязі вимог, які заявив позивач. При цьому повернення позивачу транспортного засобу без зобов`язання Митниці вчинити ці дії зменшують ефективність судового захисту порушеного права позивача.
Вимоги статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення стосуються не тільки правильності вирішення судом спору по суті, але й дотримання судом всіх вимог закону при постановленні судового рішення.
Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга цієї статті).
Враховуючи зазначене вище, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а позов - частковому задоволенню відповідно до обсягу вимог, з якими позивач може звернутися до суду згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 5 КАС.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для відшкодування судових витрат особі, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, є задоволення позову судом.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 цього Кодексу).
Оскільки в позовній заяві об`єднано дві вимоги немайнового характеру, за подання позову позивач сплатив судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру у сумі 3524,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати підлягають частковому відшкодуванню, а саме в розмірі 1762,00 грн.
Керуючись статтями 139, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 скасувати.
Позов задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо неповернення компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ», код НОМЕР_6 , транспортного засобу: вантажного тягача "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 та ключем.
Зобов`язати Одеську митницю ДФС повернути компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ», код НОМЕР_6 , транспортний засіб: вантажний тягач "MERCEDES-BENZ", державний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , з техпаспортом НОМЕР_3 та ключем.
В задоволенні позову в решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Компанії «МЕ-ТОЛ ТУРІЗМ ІНШААТ НАКЛІЄ ВЕ ДИШ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ» понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп.).
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак,
Судді Верховного Суду