Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №826/4194/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №826/4194/16

адміністративне провадження №К/9901/5539/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» до Міністерства юстиції України, треті особи - публічне акціонерне товариство «Фідобанк», публічне акціонерне товариство «Томак» та компанія з обмеженою відповідальністю «Лакресон Сервісез ЛТД» про визнання протиправним і скасування наказу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Енерджі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі колегії суддів Смолія І.В., Аблова Є.В., Григоровича П.О. від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів Губської О.А., Ключковича В.Ю., Беспалова О.О. від 21 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Вайт Енерджі» з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - ПАТ «Фідобанк», публічне акціонерне товариство «Томак», компанія з обмеженою відповідальністю «Лакресон Сервісез ЛТД» про визнання протиправним та скасування висновку і наказу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Вайт Енерджі» зазначило, що скаржники пропустили строк, передбачений статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже відповідач був зобов'язаний відмовити у задоволенні скарги з огляду на положення пункту 4 частини восьмої статті 37 цього ж Закону, оскільки на момент розгляду скарг та прийняття відповідачем оскаржуваних рішень існував спір у Господарському суді міста Києва про усунення перешкод в користуванні майном (справа № 910/1846/16), про що Міністерство юстиції України було повідомлено листом від 01 березня 2016 року № 2-1/1341.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22 лютого 2016 року за результатами розгляду скарги ПАТ «Томак» від 22 січня 2016 року (за вх. № 2020-0-33-16 від 25 січня 2016 року) та доповнень до неї від 01 лютого 2016 року, а також компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» від 08 лютого 2016 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03 березня 2016 року № 608/5, що прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року касаційні скарги ПАТ «Томак», компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» та особи, що приєдналась до касаційної скарги ПАТ «Томак», - Міністерства юстиції України - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Причиною повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції стало неврахування під час розгляду справи інтересів ПАТ «Томак», компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» та ПАТ «Фідобанк», оскільки вони не були залучені до розгляду справи, як треті особи, хоча спір стосувався також і їх інтересів.

За результатами нового розгляду постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що дії та порядок прийняття висновку комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації і відповідно наказ Міністерства юстиції України про скасування державної реєстрації були законними, оскільки визначена законом процедура дотримана, а рішення ґрунтуються на законних підставах.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2017 року залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Вайт Енерджі» - без задоволення.

ТОВ «Вайт Енерджі», не погоджуючись з постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі ТОВ «Вайт Енерджі» вказало на неправильно встановлені судами фактичні обставини справи, зокрема, на те, що суди прийшли до помилкового висновку про те, що комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації діяла в межах повноважень та на підставі законодавства України, оскільки несвоєчасно повідомило про час та місце розгляду скарги, внаслідок чого такий розгляд відбувся за відсутності ТОВ «Вайт Енерджі» та інших зацікавлених осіб. Крім того, суди не врахували, що прийняття Міністерством юстиції України наказу про скасування державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомості відбулося в період, коли в господарських судах розглядався спір про право власності на зазначені об'єкти нерухомості, що порушує пункт 4 частину восьму статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Від Міністерства юстиції України в установлений судом строк не було подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Натомість відзив на касаційну скаргу подала компанія з обмеженою відповідальністю «Лакресон Сервісез ЛТД», в якій зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - законними.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ «Томак» та ВАТ «Ерсте Банк» укладено Генеральну кредитну угоду № 010-05/1044 від 21 липня 2008 року та ряд додаткових угод до неї. В рамках вказаної Генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір № 012-05/1040 від 25 липня 2008 року про надання ПАТ «Томак» кредиту (невідновлювана кредитна лінія) у розмірі 3800000,00 доларів США з терміном повернення до 20 липня 2015 року та в подальшому ряд додаткових угод до нього, а також кредитний договір № 012-05/1045 від 21 липня 2008 року про надання ПАТ «Томак» кредиту (невідновлювана кредитна лінія) у розмірі 1400000,00 доларів США з терміном повернення до 20 липня 2015 року та ряд додаткових угод до нього.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами ПАТ «Томак» відповідно до договору іпотеки від 21 липня 2008 року, що посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., з урахуванням договору про внесення змін від 11 вересня 2008 року, передав в іпотеку нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6, літера 2, площею - 2174,50 кв. м. Заставна за договором не видавалась.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами ПАТ «Томак» відповідно до договору іпотеки від 05 лютого 2009 року, що посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., передав в іпотеку 97/100 частин майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, площею - 33565,1 кв. м. Заставна за договором не видавалась.

В подальшому до вказаного договору іпотеки внесено зміни відповідно до договору про внесення змін від 31 травня 2009 року до договору іпотеки від 05 лютого 2009 року, що посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., згідно з яким вносились зміни до опису предмету іпотеки, а саме: в іпотеку передавалось нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 33565,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, до складу якого входить штампувальна ділянка цеху № 11 (літера 61) площею 325,70 кв. м, корпус цехів № 6,4 ділянка бондеризації, ділянка агрегування, естакада (літери 52,53) площею 11901,50 кв. м; котельня (літера 67), площею 718,70 кв. м, склад металів (літера 23) площею 539,20 кв. м, склад штампів цеху № 1, корпус № 2, цех № 1, прибудова до цеху № 1, склад деталей (літера 70) площею 3455,50 кв. м, станція очисних споруд (літера 73) площею 284,40 кв. м, газорозподільник (літера 94) площею 12,20 кв. м, корпус № 21, цех № 5 (літера 66) площею 482,60 кв. м, корпус № 17, цех № 17 (літери 62,63) площею 798,70 кв. м, контора складу (літера 74) площею 39,20 кв. м, магазин «Берізка» (літера 64) площею 135,40 кв. м, корпус № 11, столярний цех (літери 41,42) площею 1015,50 кв. м, корпус № 7, цех № 10, корпус № 5, цех № 18, корпус № 4, цех № 22 (літери 30,31) площею 3266,70 кв. м, корпус № 3, цех № 5 (літера 69) площею 2060,20 кв. м, склад комплектуючих виробів (літера 24) площею 645,00 кв. м, цех № 11 (літера 60) площею 755,40 кв. м, спорткомплекс, склад хімреактивів, склад хімікатів, склад металевих виробів, склад матеріалів і паперу, механічний склад (літери 32,33) площею 2920,00 кв. м, склад «Кисловодськ» (літера 27) площею 1945,00 кв. м, склад матеріалів (літера 40) площею 273,40 кв. м, трансформаторна підстанція (літера 49) площею 108,00 кв. м, корпус № 12, склад фарб (літера 39) площею 204,30 кв. м, ОКБ, корпус № 2 (літера 58) площею 383,30 кв. м, будівля контрольно-перевірочного пункту (літера 34) площею 716,60 кв. м, станція зарядки ел.кар (літера 29) площею 578,60 кв. м, що належали ПАТ «Томак» (іпотекодавцю) на підставі правовстановлюючого документу - рішення Господарського суду міста Києва від 16 травня 2009 року у справі № 31/90.

За вказаним договором, право власності на передане в іпотеку майно зареєстроване за ПАТ «Томак» КМБТІ 07 травня 2009 року за реєстровим номером 298-з та записане в реєстрову книгу за № д.9п-11.

Також нерухоме майно, що перебувало в іпотеці було передано в наступну іпотеку компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» за договором іпотеки № 2119 від 09 вересня 2013 року, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна, переданого в іпотеку - 09 вересня 2013 року, номер запису про іпотеку 2422245, номер запису про обтяження 2420900, щодо майна, переданого в іпотеку за іншим договором - 10 вересня 2013 року, номер запису про іпотеку 2439807.

За наведеними вище кредитними договорами та договорами іпотеки права та обов'язки ВАТ «Ерсте Банк» перейшли до ПАТ «Фідобанк», як до правонаступника.

23 липня 2015 року ПАТ «Фідобанк» надіслало ПАТ «Томак» повідомлення-вимогу, яка була отримана останнім 03 серпня 2015 року та якою банк повідомив про те, що в разі не погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 010-05/1044 від 21 липня 2008 року в тридцяти денний строк, ПАТ «Фідобанк» зверне стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття на них права власності. Відповідно до зазначеної вимоги заборгованість ПАТ «Томак» перед ПАТ «Фідобанк» за кредитними договорами склала 3898338,03 долари США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 23 липня 2015 року складало 85810583,38 грн, пеня 1209835,24 грн.

У зв'язку з тим, що кредитні зобов'язання ПАТ «Томак» виконані не були, ПАТ «Фідобанк» на підставі статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» набуло іпотечне майно у власність. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 листопада 2015 року здійснено реєстраційний запис № 12260200 про державну реєстрацію права власності ПАТ «Фідобанк». Рішенням від 27 листопада 2015 року було здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ «Фідобанк» на нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО (реєстраційний номер 151958080000) за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 15/15/6, літера 2 (іпотечне майно по договору іпотеки). Також 24 листопада 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстраційний запис № 12250695 про державну реєстрацію права власності ПАТ «Фідобанк». Рішенням від 27.11.2015 (індексний номер 26521370) здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ «Фідобанк» на майновий комплекс (реєстраційний номер 153150580000), за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 15/15 (іпотечне майно по договору іпотеки).

В подальшому ПАТ «Фідобанк» вказане нерухоме майно було відчужене (продане) ТОВ «Вайт Енерджі» за договорами купівлі-продажу від 09 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- на колишній наземний склад з підвалом ЦО, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15/6 - рішенням (індексний номер 26924699) про державну реєстрацію права власності ТОВ «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466 адреса: Україна, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2-б), запис про право власності № 12453123 (далі - майно-1);

- на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15 - рішенням (індексний номер 26924910) про державну реєстрацію права власності ТОВ «Вайт Енерджі» (код ЄДРПОУ 39424466 адреса: Україна, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2-б), запис про право власності № 12452987 (далі - майно-2).

Вищевказане нерухоме майно було придбане позивачем у власність за відплатними договорами та повністю оплачене, що встановлено судами та підтверджується матеріалами справи.

Надалі нерухоме майно було передано в іпотеку 10 грудня 2015 року в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Вайт Енерджі» перед ПАТ «Фідобанк» за Генеральною кредитною угодою № 1092015-Ю від 10 грудня 2015 року а саме:

майно-1 - за договором іпотеки № 1092015-Ю/2 від 10 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 12462449, індексне рішення 26945707 від 10 грудня 2015 року, запис про обтяження № 12462882, індексне рішення 26944845;

майно-2 - за договором іпотеки № 1092015-Ю/1 від 10 грудня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 12463378, індексне рішення 26945369 від 10 грудня 2015 року, запис про обтяження № 12464473, індексне рішення 26948060.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2016 року позов ПАТ «Томак» до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П. та державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Канівець Л.М., треті особи - ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Вайт Енерджі» про визнання протиправним та скасування рішення, індексний номер 26521370 від 27 листопада 2015 року про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Фідобанк» на майновий комплекс (реєстраційний номер 153150580000) та скасування реєстраційного запису від 24 листопада 2015 року № 12250695; визнання протиправним та скасування рішення, індексний номер 26542874 від 27 листопада 2015 року про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Фідобанк» на нежилий будинок (реєстраційний номер 151958080000); визнання протиправним та скасування реєстраційного запису від 24 листопада 2015 року № 12260200 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 151958080000 за ПАТ «Фідобанк» - залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 155 КАС України (в редакції, що діяла на момент прийняття ухвали).

ПАТ «Томак» 25 січня 2016 року та компанія «Лакресон Сервісез ЛТД» 08 лютого 2016 року звернулися до Міністерства юстиції України в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із скаргами, в яких просили скасувати рішення та записи про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Фідобанк» на відповідні об'єкти нерухомого майна.

Міністерство юстиції України надіслало на адресу державного реєстратора Бондаренко А.В. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу державного реєстратора Канівець Л.П. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу державного реєстратора Філюка С.П. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу Компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу ПАТ «Томак» повідомлення за вих. № 1188/19/33-16, на адресу ТОВ «Вайт Енерджі» повідомлення за вих. № 1188/19/33-16, на адресу ПАТ «Фідобанк» повідомлення за вих. № 1188/19/33-16 від 18 лютого 2016 року, згідно з якими розгляд скарг ПАТ «Томак» та компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» був призначений на 22 лютого 2016 року о 10-00 годині. Разом із повідомленнями надіслано копію скарг ПАТ «Томак» та компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» з додатками.

За результатами розгляду скарги ПАТ «Томак» від 25 січня 2016 року (з урахуваннями доповнень до неї від 01 лютого 2016 року), а також скарги компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» від 08 лютого 2016 року комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок від 22 лютого 2016 року, яким скарги задоволені в повному обсязі. На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України видано наказ № 608/5 від 03 березня 2016 року, яким було задоволено скарги ПАТ «Томак» та компанії «Лакресон Сервісез ЛТД».

Зазначений наказ був виконаний в повному обсязі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності на спірне майно перейшло до інших осіб, а саме:

право на нежилу будівлю було зареєстроване за компанією - нерезидентом (компанія «ЗОГРІФ БІЗНЕС ЛТД, Беліз), запис в Державному реєстрі 13608073 від 09 березня 2016 року, підстава - договір купівлі-продажу № 377 від 09 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Виходцевим І.А., індексне рішення № 28642830;

право на майновий комплекс було зареєстроване на правах спільної часткової власності, а саме: на частку в майні у 35/100 право зареєстроване за компанією нерезидентом «Фравега Трейд Інк» (Панама), номер запису в Державному реєстрі 13609433 від 09 березня 2016 року, індексне рішення 28643260, підстава - договір купівлі-продажу № 374 від 09 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Виходцевим І.А.;

на частку в майні у 65/100 право зареєстроване за компанією нерезидентом «ЗОГРІФ БІЗНЕС ЛТД» (Беліз), номер запису в Державному реєстрі 13609428 від 09 березня 2016 року, індексне рішення 28642830, підстава - договір купівлі-продажу № 376 від 09 березня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Виходцевим І.А.

11 березня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про поділ майнового комплексу в натурі на підставі договору про поділ майнового комплексу між співвласниками № 343 від 11 березня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Малаховською І.В., згідно з яким майно було поділено в натурі та зареєстровано на праві приватної власності за наступними особами та наступним чином:

частині майнового комплексу площею 11901,5 кв. м (нежитлова будівля літера АА1) присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (надалі РНОНМ) 872417680385 та зареєстровано на праві приватної власності за компанією нерезидентом «Фравега Трейд Інк» (Панама), номер запису 13645571 від 11 березня 2016 року, індексне рішення 28686538;

частині майнового комплексу площею 21663,6 кв. м (майновий комплекс) присвоєно РНОНМ 872277480385 та зареєстровано на праві приватної власності за компанією нерезидентом «ЗОГРІФ БІЗНЕС ЛТД» (Беліз), номер запису 13645254 від 11 березня 2016 року, індексне рішення 28682456.

ТОВ «Вайт Енерджі», вважаючи наказ Міністерства юстиції України незаконним, звернулося до суду щодо його оскарження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року відповідають не повністю, а доводи касаційної скарги частково спростовують наведені в них висновки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерства юстиції України здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року№ 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В пункті 12 цього ж Порядку передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.

Так, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Одним із доводів позову та касаційної скарги ТОВ «Вайт Енерджі» є те, що скаржники при зверненні до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації пропустили встановлений строк оскарження дій державного реєстратора, оскільки скарги на рішення державного реєстратора були подані до Міністерства юстиції України ПАТ «Томак» 25 січня 2016 року, а компанією «Лакресон Сервісез ЛТД» - 08 лютого 2016 року в той час, як оскаржуване рішення державного реєстратора було прийняте 27 листопада 2015 року.

З цього приводу суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що факт пропуску строку оскарження в даному випадку приймати до уваги не слід, оскільки утворення та затвердження складу комісії відповідно до Наказу Міністра юстиції України було здійснено лише 14 січня 2016 року. Отже, об'єктивно скарга до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не могла бути подана раніше визначення порядку діяльності цієї Комісії, формування її складу та початку її роботи.

Тому в цій частині колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав вважати, що скаржники пропустили строк звернення до комісії.

Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. При цьому Порядком № 1128 не визначений конкретний період, до настання якого має надійти повідомлення, вказано лише, що таке повідомлення має бути надіслане «своєчасно».

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розгляд скарги був призначений на 22 лютого 2016 року о 10-00 годині, а повідомлення направлене адресатам 18 лютого 2016 року, тобто за чотири дні до дати розгляду.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, нормативний строк пересилання поштових відправлень для місцевої поштової кореспонденції без урахування вихідних днів складають 3 дні (день відправки + 2 дні).

За таких умов повідомлення про час та місце розгляду скарги комісією мало бути доставлене до адресатів 21 лютого 2016 року, що на думку судів попередніх інстанцій підпадає під розуміння «своєчасного» повідомлення зацікавлених осіб.

Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Передусім судами достеменно не встановлено, чи припадали на період з 18 лютого по 22 лютого 2016 року вихідні дні, оскільки відповідно до вказаних вище Нормативів вони не враховуються в ці 3 дні доставки. Якщо такі дні були, то повідомлення могло надійти 22 лютого або пізніше, що вже є порушенням своєчасності повідомлення.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що в матеріалах справи міститься беззаперечний доказ того, що повідомлення за фактом надійшло 25 лютого 2016 року - штемпель з відміткою про отримання ТОВ «Вайт Енерджі» листа-повідомлення.

На цій підстав колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо недотримання права ТОВ «Вайт Енерджі» на участь у розгляді комісією скарги всупереч вимогам Порядку № 1128 та відхиляє висновки судів попередніх інстанцій в частині своєчасності повідомлення всіх зацікавлених осіб про час та місце розгляду скарги.

Що стосується правомірності прийнятого Міністерством юстиції України наказу про скасування державної реєстрації на підставі висновку комісії, в якій зазначено, що реєстрація державним реєстратором здійснена на підстав документів, які не відповідають вимогам законодавства, то з цього приводу слід зазначити таке.

Порядок здійснення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 61 цієї Постанови для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Фідобанк» при здійсненні державної реєстрації переходу права власності за договором іпотеки надані всі документи, визначені пунктом 61 постанови. Проте, суди дійшли до висновку щодо того, що банком не було дотримано визначеної договором іпотеки форми направлення вимоги щодо усунення порушень. Зокрема, ТОВ «Фідобанк» на підтвердження факту завершення 30-денного сороку з моменту отримання іпотекодавцем повідмлення пред'явив державному реєстратору накладну № 2570712 кур'єрської служби ТОВ «ТЕКС-Україна». Водночас, розділом 9 «Додаткові умови» Договору іпотеки від 21 липня 2008 року та Договору іпотеки від 05 лютого 2009 року погоджено, що «Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм». На цій підставі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що підтвердженням отримання ПАТ «Томак» письмової вимоги від ПАТ «Фідобанк» і завершення 30-денного строку з моменту її отримання має бути повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, оскільки між тими ж сторонами було укладено договір кредиту, що є основним договором по відношенню до договору іпотеки, а вимога щодо повернення суми заборгованості відноситься до виконання договору кредиту. Згідно пункту 3 Кредитного договору №012-05/1040 від 25 липня 2008 року (в редакції Додаткової угоди №19 від 05 грудня 2013 року) та пункту 3 Кредитного договору №012-05/1045 від 21 липня 2008 року (в редакції Додаткової угоди №20 від 05 грудня 2013 року) сторони домовились, що кредитор (ПАТ «Фідобанк») може здійснювати будь-які інформаційні повідомлення, в тому числі, у випадку зміни банківських, поштових реквізитів, про передачу інформації до бюро кредитних історій, у спосіб, обраний на власний розсуд, за допомогою, зокрема, системи дистанційного обслуговування, шляхом направлення листів за реквізитами, вказаними в цій Додатковій угоді, або за іншими реквізитами позичальника (ПАТ «Томак»), про які позичальник повідомив кредитора належним чином в порядку та строки, обумовлені Кредитним договором та цією Додаткової угодою. Здійснені кредитором повідомлення за допомогою зазначених ресурсів, визнаються сторонами як належно здійснені та не потребують підписання будь-яких додаткових угод, договорів та/або направлення додаткових письмових повідомлень.

Отже, вимога про письмову форму обміну повідомленнями між сторонами була дотримана.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність факту порушення державним реєстратором вимог закону при державній реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, а саме: вчинення реєстраційних дій без дозволу компанії «Лакерсон Сервісез ЛТД», як іпотекодержателя за договором іпотеки 2119 від 09 вересня 2013 року та за наявності активних записів в Державному реєстрі про обтяження майна іпотекою, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку» наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З огляду на викладене, ПАТ «Фідобанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки як попередній іпотекодержатель, у зв'язку із чим в силу закону наступна іпотека, іпотекодержателем за якою виступала компанія «Лакерсон Сервісез ЛТД», припинилась. Отже, при вчиненні відповідних реєстраційних дій державним реєстратором не було допущено порушень закону.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю підстави для відмови в проведенні державної реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки, визначених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор не мав законного права відмовляти ТОВ «Фідобанк» в проведенні державної реєстрації.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Пленуму ВАСУ «Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 18 вересня 2015 року № 20, в якій зазначено, що системний аналіз положень статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дозволяє дійти висновку, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Крім того, задоволення комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації скарг ПАТ «Томак» та компанії «Лакерсон Серсісез ЛТД» шляхом скасування державної реєстрації переходу права власності є неправомірним, оскільки здійснене всупереч наявності підстав для відмови в задоволенні скарги, визначених в статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зокрема, відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги є вичерпним, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Як стверджується в касаційній скарзі та вбачається з матеріалів справи були наявні принаймні дві підстави для відмови в задоволенні скарг.

Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Тобто, у цих нормах Основного Закону України втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

Оскільки комісія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України порушили встановлену законом процедуру прийняття рішення, а саме рішення є неправомірним, оскільки не грунтується на законних підставах та прийняте з порушенням закону, колегія суддів доходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті за результатами повторного розгляду позову ТОВ «Вайт Енерджі», підлягають скасуванню, а касаційна скарга позивача - задоволенню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» визначив основні вимоги стосовно застосування статті 1 Протоколу 1 щодо захисту права власності: а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього (Sporrong and Lonnroth v. Sweden № 7151/75, № 7152/75). Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство юстиції України, приймаючи рішення про скасування державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна порушило процедуру, встановлену статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та пункт 41 Порядку ведення Державного реєстру, що є підставою для скасування такого рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга ТОВ «Вайт Енерджі» задоволенню у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наявними в матеріалах справи доказами ТОВ «Вайт Енерджі» відповідно до платіжного доручення № 576 від 12 жовтня 2017 року за подання апеляційної скарги сплатило судовий збір у розмірі 3031,60 грн, а відповідно до платіжного доручення № 726 від 26 грудня 2017 року за подання касаційної скарги - судовий збір у розмірі 5512,0 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

На цій підставі з Міністерства юстиції України належить стягнути на користь ТОВ «Вайт Енерджі», понесені позивачем судові витрати у розмірі 8543,6 грн.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ «Вайт Енерджі» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року скасувати.

Позов ТОВ «Вайт Енерджі» задовольнити повністю.

Наказ Міністерства юстиції України № 608/5 від 03 березня 2016 року, прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22 лютого 2016 року про задоволення скарг ПАТ «Томак» від 25 січня 2016 року та компанії «Лакресон Сервісез ЛТД» від 08 лютого 2016 року, визнати протиправним і скасувати.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ТОВ «Вайт Енерджі» 8543,6 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко