Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №642/3284/17

адміністративне провадження №К/9901/2058/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів Присяжнюк О.В., Русанова В.Б., Курило Л.В.) від 22 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії на підставі наказу Міністерства оборони України «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» від 27 листопада 2013 року № 814;

зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію згідно довідки Харківського обласного військового комісаріату, включаючи перерахування згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 355, та залишити основний розмір пенсії грошового забезпечення 90% (замість 80%), який був нарахований раніше до перерахунку пенсії;

зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з 13 квітня 2014 року згідно рішення Ленінського районного суду міста Харкова.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на рішення Ленінського районного суду міста Харкова, винесене по справі № 642/8915/14-а від 09 грудня 2014 року, залишене без змін Харківським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України. Цим рішенням було зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати позивачу пенсію за вислугу років з 13 квітня 2014 року враховуючи наказ Міністерства оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України». Натомість Головним управлінням Пенсійного Фонду в Харківській області було зменшено основний розмір пенсії з 90% до 80%.

Постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2017 року позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу на підставі наказу Міністерства оборони України № 814 від 27 листопада 2013 року; зобов'язано відповідача перерахувати позивачу пенсію згідно довідки від 02 лютого 2016 року, наданої Харківським обласним військовим комісаріатом, включаючи перерахування згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 355; в іншій частині позову відмовлено.

Додатковою постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2017 року задоволено позовні вимоги позивача в частині залишення основного розміру пенсії грошового забезпечення 90% замість 80%.

Частково задовольняючи позов, Ленінський районний суд міста Харкова виходив з того, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців, в даному випадку - Міністерства оборони України. Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів визначати розміри посадових окладів, у тому числі й Міністру оборони України, то наказ останнього № 814 від 27 листопада 2013 року про встановлення нових розмірів посадових окладів є належною підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців військових навчальних закладів, в даному випадку, позивача.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області задоволено частково, постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2017 року скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі наказу Міністерства оборони України № 814 та зобов'язання здійснити відповідний перерахунок.

Крім того, резолютивну частину додаткової постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2017 року виклав в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% грошового забезпечення на 80% грошового забезпечення. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 13 квітня 2014 року, виходячи з 90% його грошового забезпечення та з урахуванням проведених виплат».

Не погоджуючись з рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду в частині скасування постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати вказану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі скасоване рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено принцип верховенства права та надана неправильна та не повна оцінка обставинам, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а тому порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття не в повній мірі законного рішення.

Від Головного управління Пенсійного Фонду в Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з грудня 2004 року.

Пенсія позивачу призначена по вислузі років (вислуга 34 років) у розмірі 90% від грошового забезпечення.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова по справі № 642/8915/14-а від 09 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат скласти та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області довідку-розрахунок про розмір грошового забезпечення позивача з 30 грудня 2013 року згідно наказу Міністерства оборони України № 814 від 27 листопада 2013 року «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 13 квітня 2014 року на підставі наданої Харківським обласним військовим комісаріатом довідки-розрахунку про розмір грошового забезпечення згідно наказу Міністерства оборони України № 814 від 27 листопада 2013 року «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України».

На виконання цієї постанови Харківським обласним військовим комісаріатом до Головного управління Пенсійного фонду України надано довідку для обчислення пенсії позивачу, згідно якої грошове забезпечення для обчислення пенсії з 30 грудня 2013 року встановлено згідно рішення суду за посадою позивача з посадовим окладом 1460 грн, а Головним управлінням Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі вказаного рішення суду з врахуванням розміру посадового окладу 1460 грн, згідно наказу Міністерства Оборони України № 814 від 27 листопада 2013 року, основний розмір пенсії зменшено з 90% грошового забезпечення до 80%.

Не погоджуючись з таким перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме: бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року про скасування постанови Ленінського районного суду в місті Харкові від 13 вересня 2017 року не відповідає, а доводи касаційної скарги спростовують викладені в ній висновки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з положеннями частини четвертої та п'ятої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки право ОСОБА_2 на перерахунок пенсії згідно з наказом Міністерства оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 встановлене постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, то непроведення відповідного перерахунку Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області фактично є невиконанням вищевказаного судового рішення.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновком Харківського апеляційного адміністративного суду щодо того, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі наказу Міністерства оборони України № 814 від 27 листопада 2013 року є обґрунтованою, виходячи з такого.

Перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проводиться відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.

У відповідності до положень пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і надбавок, доплат, підвищень та премій у розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців у розмірах згідно з додатками, а пунктом 5 цієї постанови керівникам державних органів надано право в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1-23 і 30-32 за аналогічними посадами.

На виконання пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 та з метою впорядкування розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України Міністерство оборони України видало Наказ від 28 липня 2008 року № 377 «Про затвердження схем посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України». 30 грудня 2013 року зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства оборони України від 27 листопада 2013 року № 814 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України».

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів визначати розміри посадових окладів, у тому числі, й Міністру оборони України, то наказ останнього № 814 від 27 листопада 2013 року про встановлення нових розмірів посадових окладів є належною підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців військових навчальних закладів, в даному випадку, позивача.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що Харківський апеляційний адміністративний суд помилково скасував постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2017 року, оскільки остання є законною та обґрунтованою.

Що стосується зміни основного розміру пенсії позивача з 90% на 80%, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке зменшення здійснено неправомірно з огляду на наступне.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пенсію ОСОБА_2 отримує з грудня 2004 року.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії. Зокрема, відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04 липня 2002 року № 51-IV (що діяла станом на грудень 2004 року, коли позивачу було призначено пенсію) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08 липня 2015 року в справі №732/48/15 та Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року в справі № 523/4930/15-а.

Тобто, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача при перерахунку пенсії позивача в частині зміни процентної складової грошового забезпечення, що враховується при перерахунку, з 90% на 80%.

При цьому суд першої інстанції в додатковій постанові від 18 вересня 2017 року правильно визначив неправомірність дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо зміни основного розміру пенсії з 90% грошового забезпечення на 80%, однак, не вказав на спосіб відновлення порушеного права позивача.

За таких підстав колегія суддів дійшла до висновку, що постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року про зміну резолютивної частини додаткової постанови суду першої інстанції від 18 вересня 2017 року слід залишити без змін, оскільки в ній уточнено спосіб відновлення порушеного права - зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 13 квітня 2014 року, виходячи з 90% його грошового забезпечення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) аnd оthers v. the Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. the Italy № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova № 45701/99).

Оскільки суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову від 22 листопада 2017 року про скасування постанови Ленінського районного суду в місті Харкові від 13 вересня 2017 року, допустив неправильне застосування норм матеріального права, а суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, колегія судді дійшла до висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги. При цьому постанову суду апеляційної інстанції, в якій уточнено резолютивну частину додаткової постанови суду першої інстанції від 18 вересня 2017 року, слід залишити без змін.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки сторони судового процесу звільненні від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року про скасування постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2013 року скасувати.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року про зміну резолютивної частини додаткової постанови Ленінського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко