Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №227/2360/17

адміністративне провадження №К/9901/1264/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Притуляка С.А. від 18 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. від 22 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи в Шахтобудівельному управлінні № 2 треста «Добропіллявуглебуд» прохідником підземним з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року, зобов'язати зарахувати вказаний період до пільгового стажу, скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії № 1762 від 07 червня 2017 року та зобов'язати повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо незарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, період праці з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року в якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті у ШБУ № 2 треста «Добропіллявуглебуд», скасовано рішення начальника Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1762 від 07 червня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії в частині не зарахування до стажу роботи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, періоду праці з 15 серпня1995 року по 01 березня 1996 року в якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті у ШБУ № 2 треста «Добропіллявуглебуд», зобов'язано Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, період праці з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року в якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті у ШБУ № 2 треста «Добропіллявуглебуд», зобов'язано Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перерахунок пенсії з додаванням пільгового стажу № 1762 від 31 травня 2017 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на зарахування спірних періодів до пільгового та загального стажу позивача, оскільки записи у його трудовій книжці, а також наявні у справі довідки та інші документи свідчать про можливість зарахування цих періодів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про неможливість зарахування до пільгового стажу роботи період з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць за спірний період праці.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як встановлено судами, 31 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії та зарахування до пільгового стажу періоду роботи в Шахтобудівельному управлінні № 2 треста «Добропіллявуглебуд» прохідником підземним з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року.

До заяви були додані наступні документи: довідка про пільговий стаж № 156 від 30 травня 2017 року, довідка про кількість спусків виїздів в шахту № 158 від 30 травня 2017 року, копія наказу про підсумки атестації робочих місць за умовами праці № 127 від 28 листопада1994 року, довідка про заробітну плату № 157 від 30 травня 2017 року.

Розглянувши заяву пенсійний орган прийняв рішення № 1762 від 07 червня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії. Рішення вмотивовано тим, що посада «прохідник», яку в спірний період обіймав позивач наказом № 127 від 28 листопада1994 року не проатестована.

Не погодившись із рішенням Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та вважаючи, що він має право на зарахування періоду роботи з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року до пільгового стажу, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

За змістом статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі (пункт 17 Порядку № 637).

Стосовно зарахування періоду роботи позивача з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року до пільгового стажу за Списком № 1, суди вказують на те, що трудовою книжкою позивача підтверджено, що з 15 серпня 1995 року по 01 березня 1996 року він працював прохідником з повним робочим днем на підземних роботах. Відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу № 156 від 30 травня 2017 року, виданої виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», ОСОБА_2 у спірний період виконував гірничі роботи за професією прохідник підземний на дільниці № 5. Цю професію включено до Списку № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а на підставі постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня1956 року, постанови Ради Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року, постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року, постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року. Довідку видано на підставі наказів № 66/к від 17 серпня 1995 року, № 17/к від 07 березня 1996 року, № 127 від 28 листопада 1994 року, особової картки № 599, розрахункових відомостей. Отже, безпосередньо підприємство-правонаступник Шахтобудівельного управління № 2 треста «Добропіллявуглебуд» підтверджує пільговий характер роботи позивача в спірний період, зокрема, на підставі наказу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, суди прийшли правильного висновку про те, що зібрані у справі докази підтверджують обставини, що породжують у позивача виникнення права на зарахування його пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy" № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко