Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №823/59/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа №823/59/17

адміністративне провадження №К/9901/32364/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року (суддя Гаврилюк В. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (колегія у складі суддів Кашпурова О. В., Епель О. В., Кобаль М. І.)

у справі №823/59/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

третя особа - Відділ Держгеокадастру у Драбівському районі Черкаської області

про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1.10.01.2017 Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Драбівському районі Черкаської області.

2. Позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладену у листі № 9593/6-16 від 28.11.2016, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адмінмежах на території Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адмінмежах на території Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності та прийняти рішення згідно діючого законодавства, а саме скасувати відмовне рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

- надати учаснику АТО ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
17.05.2017, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття передбаченого частиною 7 статті 118 ЗК України рішення за заявою ОСОБА_1 вх. № 21258/0/5-16-СГ від 27.10.2016 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №21258/0/5-16-СГ від 27.10.2016 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України; (3) в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4.02.03.2018 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить скасувати судові рішення в частині, в якій йому в позові відмовлено. В цій частині прийняти нове про задоволення позову.

5. Ухвалою від 06.06.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

6.23.06.2017 відповідач подав заперечення на касаційну скаргу.

7. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 26.10.2016 (вх. № 21258/0/5-16-СГ від 27.10.2016) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

9. Головне управління Держгеокадастру у Черкаські області листом № 9593/6-16 від
28.11.2016 відмовило у наданні дозволу, посилаючись на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2, відповідно до якого спочатку орган місцевого самоврядування має висловити свою позицію щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Отримавши лист Криштопівської сільської ради від 07.11.2016 № 86, про відмову ОСОБА_1 в наданні погодження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вважає, що позитивне вирішення зазначеного в заяві питання не є можливим.

10. Отримавши відмову, ОСОБА_1 знову подав клопотання від 28.11.2016, в якому просив повторно розглянути його звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

11.29.12.2016 подав клопотання про перегляд листа Головне управління Держгеокадастру у Черкаські області № 9593/6-16 від 28.11.2016.

12.17.01.2017 подав доповнення до повторного клопотання від 29.12.2016.

13.10.02.2017 отримав від лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаські області, в якому роз'яснено ст. 118 ЗК України та право звернення з відповідним клопотанням.

14.21.02.2017 ОСОБА_1 знову подав клопотання від 21.02.2017 про надання йому вищезазначеного дозволу на розробку проекту землеустрою.

15. Листом від 22.03.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаські області, розглянувши заяву від 21.02.2017, відмовило у наданні дозволу з тих самих підстав.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що листи відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначений ст. 118 Земельного кодексу України. Посилання відповідача на наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 № 328, яким введено в дію рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014, є необґрунтованим, оскільки зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не може бути застосований до спірних правовідносин. Крім того, на момент подачі заяви від 26.10.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, земельна ділянка, яку позивач мав намір отримати у власність, була віднесена до зареєстрованих земельних ділянок для передачі у власність учасникам антитерористичної операції.

17. Відповідач проти позову заперечував. Вважає, що після надходження до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяви позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно до доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014, відповідач надіслав до Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області запит про висловлення позиції органу місцевого самоврядування щодо можливості надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою. У зв'язку з отриманням заперечень Криштопівської сільської ради, у наданні відповідного дозволу (лист від 07.11.2016 № 86), ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відмовило позивачеві у наданні дозволу.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Задовольняючи позов в частково, суди виходили з того, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області при розгляді заяви позивача проявило бездіяльність, оскільки жодного рішення, передбаченого ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідачем не було прийнято, а лист від
28.11.2016, який є предметом оскарження, має інформаційний характер.

19. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суди дійшли висновку, що такі вимоги є передчасними і суд не може втручатися у повноваження відповідача, які в даному випадку є дискреційними.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

20. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28.11.2016 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не носить інформаційний характер, як констатували суди, а є конкретним рішенням про відмову. В листі не зазначено в інформаційному порядку чого недостатньо для прийняття відповідного рішення, а чітко зазначено, що підстав для надання позивачеві дозволу немає, зважаючи на рекомендацію Криштопівської сільської ради. За таких обставин, вважає, його вимога про надання дозволу не є передчасною.

21. Вважає, що суди повинні були зобов'язати відповідача видати дозвіл, скасувати рішення (лист від 28.11.2016), а не зобов'язувати відповідача фактично вп'яте повторно розглянути заяву позивача. Позивач чотири рази звертався з проханням надати йому відповідний дозвіл. Саме зобов'язання видати необхідний дозвіл є правильним способом захисту прав.

22. У запереченнях на касаційну скаргу від 20.06.2017 відповідач зазначав, що отримання спочатку від сільської ради згоди на надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідало дорученню віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та рішенню колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014.

23. Також сільська рада заперечила щодо надання земельної ділянки позивачеві, оскільки не всі учасники АТО, зареєстровані в даному населеному пункті, забезпечені земельними ділянками.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

25. Предметом спору є як підстави ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати дозвіл на розробку проекту землеустрою шляхом прийняття відповідного рішення.

26. Суди попередніх інстанції перевірили та встановили, що підстави для ненадання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, відсутні. Оскільки жодне рішення за результатами розгляду клопотань позивача про надання йому відповідного дозволу не приймалось, має місце протиправна бездіяльність. Проте лист не підлягає скасуванню, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

27. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

28. Отже, положення статті 118 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

29. Суди попередніх інстанцій перевіряли та встановили, що жодної із зазначених підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України для відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не було. Причина через яку відповідач відмовляв ОСОБА_1 у наданні такого дозволу є зовсім іншою, - лист Криштопівської сільської ради про заперечення у наданні відповідного дозволу.

30. Щодо змісту та форми рішення відповідного органу з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

31. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 7 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

32. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від
29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

33. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

34. Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, (далі Інструкція № 600) накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

35. Пунктом 123 Інструкція № 600 визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

36. Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

37. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

38. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, незважаючи на надсилання заявнику листа за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

39. Розглядаючи цей спір, суди попередніх інстанцій правильно надали правову оцінку зазначеним обставинам та врахували, що оскаржуване рішення, оформлене у вигляді листа № 9593/6-16 від 28.11.2016, не є належним рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні наведених норм.

40. Отже, суди дійшли правильних висновків в цій частині, що у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

41. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

42. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

43. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

44. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

45. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

46. Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені законодавцем, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

47. Що стосується підстав (лист Криштопівської сільської ради від 07.11.2016 № 86), на які відповідач послався у своєму листі при відмові позивачеві у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адмінмежах на території Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, Верховний Суд виходить з такого.

48. Судами встановлено, що на виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України" введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 (протокол засідання № 2) "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" № 2/1.

49. Відповідно до п. 2 цього рішення начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з
15.10.2014 року, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

50. Отже, зазначеним рішення колегії Держземагентства України № 2/1 фактично визначено ще одного суб'єкта земельних правовідносин при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яким є місцева рада.

51. На виконання цього рішення відповідач надіслав на розгляд до Криштопівської сільської ради лист з приводу можливості надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

52. За результатами розгляду цього питання Криштопівська сільська рада листом від 07.11.2016 № 86 повідомила Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що сільська рада не може надати гр. ОСОБА_1 зазначений дозвіл, оскільки відсутні вільні земельні ділянки в достатній кількості, так як ще не всі учасники АТО, жителі села, отримали земельні ділянки.

53. Колегія суддів звертає увагу, що як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови можуть бути лише підстави, передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України.

54. Позивач при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу подав усі документи необхідні для прийняття рішення.

55. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження, в т. ч., органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

56. Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

57. Частиною четвертою наведеної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

58. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

59. Згідно з п.
1. Положення №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Підпунктом 13 п.4 цього Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

60. Отже, відповідач є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно наділений повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції. Наявність у відповідача цих поноважень виключає необхідність участі у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування.

61. Така позиція під час розгляду аналогічних справ вже була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові 03 липня 2019 року у справі №823/1103/16.

62. Як вбачається з оскаржуваних рішень, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суди зобов'язали Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області лише повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №21258/0/5-16-СГ від
27.10.2016 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Криштопівської сільської ради Драбівського району Черкаської області орієнтовною площею 2 га за рахунок земель державної власності та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

63. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, не має, оскільки суд не може втручатися у повноваження відповідача, які в даному випадку є дискреційними.

64. Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком.

65. Верховний Суд вже розглядав подібні справи та робив висновки щодо дискреційних повноважень. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

66. Суди виходять з того, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

67. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

68. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

69. У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

70. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

71. Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

72. З огляду на вищенаведене, ухвалу суду апеляційної інстанції слід змінити в частині мотивів, виключивши посилання на наявність у відповідача дискреційних повноважень

73. Оскільки відповідач не розглянув клопотання позивача та не прийняв жодного рішення по суті, Суд вважає такий спосіб захисту ефективним. Тому в цій частині Суд вважає, що суди правильно обрали спосіб захисту прав позивача.

74. Відповідно ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року змінити, виключивши посилання на наявність у відповідача дискреційних повноважень, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук В. М.

Судді Єзеров А. А.

Суддя Стародуб О. П.