Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.05.2019 року у справі №400/402/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2019 року

Київ

справа №400/402/19

адміністративне провадження №К/9901/14676/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

справу №400/402/19

за касаційною скаргою Компанія "Пойзантер Холдінгз ЛТД"

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Устинова І. А. від 15.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кравченка К. В., суддів Джабурія О. В., Вербицької Н. В. від 17.04.2019

у справі №400/402/19

за позовом Компанії "Пойзантер Холдінгз ЛТД"

до Державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Козленок Світлани Іванівни

про визнання реєстраційних дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2019 року Компанія "Пойзантер Холдінгз ЛТД" (далі також - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Козленок Світлани Іванівни, в якому просила: визнати неправомірними реєстраційні дії Державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Козленок С. І. щодо припинення іпотеки та обтяження за Договором іпотеки б/н від 10.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Козленок С. І. та зареєстрованого в реєстрі за №1338 та №1339, відповідно до якого нерухоме майно, що входить до складу цілісного майнового комплексу Публічного акціонерного товариства "МСЗ Океан", а також квартири, базу відпочинку та земельну ділянку було передано в іпотеку та накладено заборону відчуження; зобов'язати Державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Козленок С. І. вчинити реєстраційні дії щодо поновлення державної реєстрації іпотеки та обтяження за Договором іпотеки б/н від 10.06.2010 між Компанією "Пойзантер Холдінгз ЛТД" та Відкритим акціонерним товариством "ВАДАН ЯРДС ОКЕАН".

2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2019, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
17.04.2019, у відкритті провадження у справі відмовлено.

3.21.05.2019 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 у зазначеній справі було відкрито провадження.

5. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

6.13.06.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.06.2010 з метою забезпечення Договору строкової кредитної лінії №1 від 19.05.2009 та Договору строкової кредитної лінії №5 від 14.06.2007 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "ВАДАН ЯРДС ОКЕАН" було укладено Договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Козленок С. І.

8.10.06.2010 відповідачем було зареєстровано обтяження нерухомого майна - предмета іпотеки за Договором іпотеки б/н від 10.06.2010.

9.25.11.2015 Господарський суд Миколаївської області постановив визнати банкрутом Публічне акціонерне товариство "МСЗ Океан" та відкрити ліквідаційну процедуру.

10.04.08.2016 Господарський суд Миколаївської області ухвалив скасувати іпотеку нерухомого майна, накладену Договорами іпотеки №1338 та №1339.

11.04.08.2016 відповідачем були вилучені із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо іпотеки нерухомого майна Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" за Договором іпотеки б/н, посвідченим відповідачем та зареєстрованим в Реєстрі за №1338 та №1339.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звернення позивача до суду з цим позовом викликано незгодою з фактом реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Аннона" права власності на нерухоме майно, іпотекодержателем якого був позивач, та виключенням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна записів про права позивача як іпотекодержателя вказаного нерухомого майна.

Позивач не погоджується з тими правочинами та судовими рішенням господарського суду, які стали підставою для вчинення таких реєстраційних дій, відтак такий спір повинен вирішуватися судами за правилами цивільного (господарського) судочинства.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

13. Позивач у касаційній скарзі не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що суди порушили норми процесуального права. На думку скаржника, в цій справі дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень. Предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень та повинне прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер. У межах даної справи позивач не оскаржує реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс Публічного акціонерного товариства "МСЗ "Океан" за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аннона" у 2018 році, яка була вчинена зовсім іншим реєстратором та яка відбулась пізніше, ніж виникли спірні правовідносини між позивачем та відповідачем. Помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 та від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, оскільки у межах даних справ предметом оскарження були реєстраційні дії та рішення нотаріусів щодо реєстрації права власності на майно за третіми особами.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Спірні правовідносини пов'язані із захистом прав позивача та з належністю виконання договору іпотеки.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.

16. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. У пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від
12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з ‹..› питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ‹..›". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

18. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

19. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

25. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від
23.10.2019 у справі № 817/1147/18 та від 06.11.2019 у справі № 826/3731/18.

26. Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Козленок Світлани Іванівни про визнання дій відповідача щодо припинення іпотеки та обтяження за Договором іпотеки б/н від 10.06.2010 неправомірними та зобов'язання відповідача вчинити реєстраційні дії щодо поновлення державної реєстрації іпотеки та обтяження за Договором іпотеки б/н від 10.06.2010 між Компанією "Пойзантер Холдінгз ЛТД" та Відкритим акціонерним товариством "ВАДАН ЯРДС ОКЕАН".

27. Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права звернення стягнення на предмети іпотеки у зв'язку з унеможливленням виконання умов цивільно-правового договору.

28. Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

29. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 1 статті 16 ЦК України).

30. Оскільки позовні вимоги заявлено позивачем на захист порушеного, на його думку, права звернення стягнення на предмети іпотеки у зв'язку із унеможливленням виконанням умов цивільно-правового договору, а також ураховуючи те, що судами встановлено, що станом на момент звернення позивача із вказаним позовом до суду право звернення стягнення на спірне нерухоме майно зареєстроване за третіми особами, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися судами за правилами господарського чи цивільного судочинства.

31. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 824/269/18-а.

32. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилковість урахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 та від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, колегія суддів зазначає, що фактичні обставини таких справ не тотожні, але певним чином чимось схожі до обставин цієї справи (і в тих, і в цій справі спір виник щодо оскарження рішення реєстратора, що стосується вчинених дій відносно предмета іпотеки), відтак урахування вказаних висновків (зокрема про те, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів) не призвело до прийняття помилкового рішення у даній справі.

33. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у відкриті провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо наявності у позивача права реалізації звернення стягнення на предмети іпотеки.

34. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

35. Згідно із частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

37. З огляду на те, що колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанія "Пойзантер Холдінгз ЛТД" залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя Н. В. Коваленко