Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2021 року у справі №640/11650/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2021 року

Київ

справа №640/11650/21

адміністративне провадження №К/9901/26018/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 640/11650/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року (головуючий суддя - Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (суддя-доповідач - Бужак Н. П., судді: Костюк Л. О., Кобаль М. І.),

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" (далі - позивач, ТОВ "Інтер Глобал ПК") засобами поштового зв'язку направило до суду позов до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС), в якому заявлено вимоги:

- визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 20 червня 2019 року №1198243/41721412 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2456 від 23 квітня 2019 року; від 20 червня 2019 року №1198204/41721412 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2548 від 26 квітня 2019 року;

- зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 23 квітня 2019 року за №2456 і від 26 квітня 2019 року за №2548 - за датою їх подання.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 28 квітня 2021 року позовну заяву залишив без руху і надав позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, зокрема для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку або документально обґрунтованих письмових пояснень про те, що строк звернення до суду позивач не пропустив.

Ухвалою від 19 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва позовну заяву ТОВ "Інтер Глобал ПК" до ДПС України та ГУ ДПС повернув позивачеві на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, визнавши, що наведені ним причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 червня 2021 року залишив без змін зазначену ухвалу суду першої інстанції.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду та на пропозицію суду першої інстанції, а так само і в апеляційній скарзі будь-яких обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не надав.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ТОВ "Інтер Глобал ПК" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що зміна судової практики щодо строків звернення до суду з позовом про скасування рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відбулася вже після прийняття оскаржуваних у цій справі рішень, а тому позивач мав обґрунтовані очікування на те, що він може їх оскаржити в судовому порядку протягом 1095 днів відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 640/46/19 та від 14 лютого 2019 року у справі №813/4921/17. Також зазначає, що у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 Верховний Суд зауважив, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Ухвалою від 27 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), відповідно до якого підставами для оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та їх відповідність висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 та від 23 квітня 2021 року у справі №380/10006/20, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи та вимоги касаційної скарги в межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, виходить з такого.

Спірним у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, а також наявність підстав вважати поважними причини пропуску строку, які пов'язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання.

Питання тривалості строку звернення до суду з позовом у справах про оскарження рішень контролюючих органів, які не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань платнику податків, було предметом розгляду Верховний Судом, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи № 640/20468/18 ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року. У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого строк оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, встановлений частиною 4 статті 122 КАС України і становить, зокрема, три місяці з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.

Таким чином, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли правильного висновку, що позивач, звертаючись до суду з позовом 22 квітня 2021 року, пропустив строк звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, прийнятих у червні 2019 року, щодо яких, як зазначено у позові, була проведена процедура адміністративного оскарження.

В подальшому Верховний Суд у постанові від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119 сформулював правовий висновок, відповідно до якого строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також у цій постанові Верховний Суд проаналізував зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної і висловив підхід, що у спорах цієї категорії ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що свідчить про неможливість застосування у цих правовідносинах строку у 1095 днів для звернення до суду з позовом.

Отже, зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду з вимогами про скасування рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, а тому у позивача була можливість звернутися з цим позовом у найбільш короткі строки після ухвалення Верховним Судом цієї постанови у разі незгоди із рішеннями Комісії від 20 червня 2019 року. Однак, відповідний позов подано лише 22 квітня 2021 року, тобто більше ніж через півтора роки після зміни судової практики. Цей строк не можна вважати розумним для підготовки адміністративного позову задля захисту свого порушеного права.

Посилання скаржника на те, що для оскарження рішень відповідача від 20 червня 2019 року має беззаперечно застосовуватись строк у 1095 днів відповідно до попередньо існуючої практики касаційного суду є неприйнятними, оскільки підходи до правозастосування у судовій системі можуть згодом змінюватись і такі зміни мають бути враховані особами, які зацікавлені у відновленні своїх прав, якщо вважають їх порушеними.

На думку Суду, у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду.

Проте неприйнятним є зазначений скаржником підхід, що його право на застосування такого строку не може бути скасовано і воно зберігається до його закінчення без врахування змін у правозастосуванні.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 зазначив, що зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Колегія суддів зазначає, що цей підхід було висловлено в першу чергу щодо справ, які на час розгляду справи №500/2486/19 вже перебували на розгляді у судах і подання позову у яких відбулось без додержання строку, про який зазначив Верховний Суд у цій постанові. Водночас, такий підхід дійсно є застосовним і для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом суттєве значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

При цьому не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики (як вказує скаржник), в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об'єктивно достатнім для реалізації цього права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що до моменту подання цього позову, ТОВ "Інтер Глобал ПК" вже зверталося з аналогічними вимогами (справа №640/8383/21), однак, ухвалою від 19 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва позовну заяву повернув на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України (у зв'язку з пропуском строку звернення до суду і відсутністю підстав для його поновлення).

Отже, вперше ТОВ "Інтер Глобал ПК" висловило незгоду із рішеннями контролюючого органу від 20 червня 2019 року лише у березні 2021 року.

При повторному зверненні з цими ж вимогами 22 квітня 2021 року, позивач так і не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом, якщо позивач вважав рішення контролюючого органу від 20 червня 2019 року такими, що не відповідають закону.

Доводи ТОВ "Інтер Глобал ПК" як у клопотанні про поновлення строку, так і в апеляційній та касаційній скаргах зводяться виключно до того, що позивач не міг очікувати, що станом на момент подачі позову Верховним Судом буде сформовано іншу позицію.

Однак, такі доводи є необґрунтованими, оскільки звернення до суду з цим позовом відбулося лише через півтора роки після ухвалення Верховним Судом постанови 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, і об'єктивних причин, які перешкоджали йому звернутися з цим позовом у найбільш короткі строки після зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, позивач не навів. При цьому відсутні підстави вважати такий строк розумним та об'єктивно необхідним для реалізації права на судовий захисту.

Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо необхідності уникнення судами зайвого формалізму колегія суддів вважає незмістовними, оскільки у цій справі судами не допущено формального ставлення до вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).

Процесуальні строки є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" ("Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року "Osman v. the United Kingdom" ("Осман проти Сполученого Королівства"), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року "Kreuz v. Poland" ("Круз проти Польщі"), заява №28249/95).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки ТОВ "Інтер Глобал ПК" пропустило встановлений законом строк звернення до суду та на пропозицію суду першої інстанції, поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом не навело.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у вищенаведених постановах, підстави для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №640/11650/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон І. В. Дашутін М. М. Яковенко