Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

Київ

справа №588/580/17

адміністративне провадження №К/9901/3659/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 588/580/17

за позовом управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанов, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 04 серпня 2017 року (суддя Щербаченко М.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (судді Жигилій С.П., Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.),

І. Суть спору

1. У травні 2017 року управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області (далі - Управління ПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ) з вимогами:

- скасувати постанову ВПВР УДВС ГТУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП № 53823252 від 21 квітня 2017 року про стягнення виконавчого збору в сумі 6400,00 грн.;

- скасувати постанову ВПВР УДВС ГТУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП № 53823323 від 21 квітня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 90,72 грн.

2. Позовні вимоги Управління ПФУ мотивує тим, що як боржник у виконавчому провадженні добровільно виконало судове рішення про перерахунок пенсії і підстав для стягнення з нього виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій немає. Окрім того позивач зазначив, що в бюджеті ПФУ не передбачено витрат на такі видатки.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Тростянецький районний суд Сумської області постановою від 6 червня 2016 року у справі № 588/179/16-а задовольнив позов ОСОБА_3, зобов'язав Управління ПФУ нарахувати пенсію за вислугу років. Зазначена постанова набрала законної сили 29 вересня 2016 року і на її виконання Тростянецький районний суд Сумської області видав виконавчий лист.

4. 7 грудня 2017 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ відкрив виконавче провадження № 53061926 з примусового виконавчого листа, виданого судом.

5. Суди встановили, що пенсію стягувачу (ОСОБА_3.) призначили згідно з протоколом № 915 від 26 січня 2017 року, тобто після відкриття вказаного виконавчого провадження.

6. Постановою від 19 квітня 2017 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ закінчив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, Тростянецького районного суду Сумської області від 16 листопада 2016 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), тобто у зв'язку з повідомленням Управління ПФУі про повне фактичне виконання рішення суду.

7. Одночасно із закінченням виконавчого провадження № 53061926 з примусового виконавчого листа у справі № 588/179/16-а старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ Тимофєєва Т.І. винесла постанови від 19 квітня 2017 року у межах виконавчого провадження № 53061926 про стягнення з боржника Управління ПФУ виконавчого збору в сумі 6400 грн. та окремо про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 90,72 грн.

8. Зазначені постанови старший державний виконавець Тимофєєва Т.І. надіслала позивачу для виконання з роз'ясненням права їх оскарження в порядку та у строки, визначені Законом № 1404-VIII.

9. Постановами від 21 квітня 2017 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ Колос Р.В. відкрив виконавчі провадження №53823252 та №53823323 з примусового виконання постанов старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ Тимофєєвої Т.І. від 19 квітня 2017 року про стягнення з Управління ПФУ виконавчого збору в сумі 6400 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 90,72 грн. відповідно.

10. Не погодившись з вказаними постановами, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Тростянецький районний суд Сумської області постановою від 4 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовив. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

12. При прийнятті таких рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні постанови від 21 квітня 2017 року державний виконавець виніс з підстав, визначених Законом № 1404-VIII, і обґрунтованих підстав визнавати їх протиправними у цій справі немає.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

14. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_3 звернувся до Управління ПФУ 14 грудня 2016 року, після того як направив органу державної виконавчої служби виконавчий лист Тростянецького районного суду Сумської області від 16 листопада 2016 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження Управління ПФУ отримало напередодні звернення ОСОБА_3, 13 грудня 2016 року, водночас, як твердить позивач, для перерахунку пенсії мала бути відповідна заява. Отримавши останню він перерахував пенсію стягувача, свідченням чого є протокол № 915 від 26 січня 2017 року. Позивач зазначив, що оскільки рішення суду він виконав добровільно і в бюджеті Пенсійного фонду не передбачено видатків на сплату виконавчого збору, оскаржені постанови державного виконавця від 21 квітня 2017 року є неправомірними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII (тут у редакції, чинній на дату відкриття виконавчого провадження) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

17. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

18. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

19. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

20. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

21. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

22. Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

23. За частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

24. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

25. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: &?в;…> 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; &?и;…>.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Предметом оскарження в цій справі є дві постанови державного виконавця від 21 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження за двома іншими постановами державного виконавця від 19 квітня 2017 року - про стягнення з Управління ПФУ виконавчого збору та про стягнення з Управління ПФУ витрат виконавчого провадження відповідно.

17. Зазначені постанови від 19 квітня 2017 року, відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню і на підставі яких державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

28. За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин, доводи позивача про наявність визначених частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII підстав, які забороняють (виключають) стягнення виконавчого збору, а також про добровільне виконання (Управлінням ПФУ) судового рішення та про відсутність у бюджеті Пенсійного фонду коштів на сплату виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, не спростовують правомірності оскаржених рішень державного виконавця від 21 квітня 2017 року.

29. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

30. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

31. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець