Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.04.2019 року у справі №813/5855/15
Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №813/5855/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №813/5855/15

адміністративне провадження №К/9901/14309/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О..,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 813/5855/15

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 (прийняту в складі головуючого судді - Хоми О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Запотічного І.І.,суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.),

І. Суть спору:

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою ( з урахуванням уточнень) до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Відповідач, скаржник) у якому просив суд стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час затримки виконання постанови суду у справі №813/5855/15 про його поновлення на посаді за період з 22.04.2016 по 17.07.2017 включно в розмірі 106 318 грн 26 коп.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №813/5855/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 23.09.2015 №671/К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції з 24.09.2015; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19025 грн 42 коп. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, сум отриманих доході. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за один місяць з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства звернуто до негайного виконання. ОСОБА_1 поновлено на роботі 18.07.2017, у зв`язку з чим він вважає, що у періоді з 22.04.2016 по 17.07.2017 перебував у вимушеному прогулі. Вказане зумовило звернення до суду з заявою про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі. Додатково зазначив, що при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду слід застосувати коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки такі зазнали змін.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, заяву про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі № 813/5855/15 задоволено шляхом стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду у справі №813/5855/15 про поновлення на посаді за період з 22.04.2016 по 17.07.2017 включно в розмірі 106 318 (сто шість тисяч триста вісімнадцять) грн 26 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

6. У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що в періоди з 01.05.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 17.07.2017 включення надбавки за виконання особливо важливої роботи до структури заробітної плати не має проводитись, оскільки така робота не виконувалась.

7. Відповідач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду у повному обсязі.

8. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016) у справі №813/5855/15 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 23.09.2015 №671/К "Про звільнення ОСОБА_1 " Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції з 24.09.2015. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19025 грн 42 коп. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, сум отриманих доходів.

10. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції з 24.09.2015 та стягнення з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 745 грн 27 коп., без урахування сум обов`язкових до сплати податків та зборів, звернута до негайного виконання. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції виконана відповідачем 18.07.2017, що підтверджується наказом від 18.07.2017 №693/к.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

13. Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

14. Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

15. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

16. Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

17. Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

18. За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

19. Статтею 236 КЗпП України установлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

20. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції.

22. Зі змісту позовних вимог (заяви) слідує, що позивач просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській середній заробіток за час затримки виконання постанови суду у справі №813/5855/15 про його поновлення на посаді за період з 22.04.2016 по 17.07.2017 включно в розмірі 106 318 грн 26 коп., оскільки відповідач не виконував постанову суду щодо поновлення на посаді.

23. Правовими нормами КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

24. З матеріалів справи убачається, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №813/5855/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 23.09.2015 №671/К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції з 24.09.2015; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19025 грн 42 коп.

25. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

26. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

27. Натомість, як установили суди попередніх інстанцій та зазначено вище, станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі Головне територіальне управління юстиції у Львівській області не виконало судове рішення у справі № 813/5855/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Рішення суду від 21.04.2016 у справі №813/5855/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 18.07.2017 шляхом видачі відповідного наказу №693/к.

28. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

29. За приписами пункту 3 Порядку слідує, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

30. Також, абзацом 3 пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

31. Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно до абзацу 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

32. Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

33. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

34. Зі змісту пункту 10 Порядку слідує, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

35. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що оскільки постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі № 813/5855/15 (в частині поновлення позивача на раніше займаній посаді, яка в цій частині підлягала негайному виконанню, так само як і виплата середньомісячного заробітку в межах суми стягнення за один місяць) фактично виконано 18.07.2017 (шляхом прийняття наказу від 18.07.2017; 693/к), то період з 22.04.2016 (наступний день після ухвалення постанови суду першої інстанції у справі № 813/5855/15) по 17.07.2017, у розумінні статті 236 КЗпП, є вимушеним прогулом у зв`язку із затримкою виконання судового рішення про поновлення на посаді, що підлягає оплаті середнім заробітком.

36. Проте суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, розраховував коефіцієнт коригування заробітної плати шляхом ділення заробітної плати (з урахуванням всіх її складових) встановленої працівникові після підвищення, на заробітну плату (з урахуванням всіх її складових), яка була у працівника до підвищення.

37. Суд касаційної інстанції не погоджується з судами попередніх інстанції та зазначає, що аналізуючи зміст пункту 10 Постанови КМУ № 100, коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення.

38. Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).

39. Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.

40. Крім того, відповідач слушно звертає увагу на те, що у спірному періоді з 01.05.2016 по 31.12.2016 у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ) збільшення посадових окладів державних службовців відбулося одночасно зі зміною структури заробітної плати.

41. Тобто, у цій справі суди попередніх інстанцій не дослідили структуру заробітної плати та невірно розрахували коефіцієнт коригування заробітної плати.

42. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у рішенні від 28.11.2018 № 817/1169/16.

43. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Таким чином, неповне з`ясування судами обставин справи та допущені порушення норм матеріального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

45. Відповідно до пунктів 1 та 3 чатини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

VII. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко