ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №813/481/18

провадження №К/9901/13036/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Стебницької міської ради, виконавчого комітету Стебницької міської ради, міського голови м. Стебник Старосольського Петра Романовича про визнання протиправними та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: Попка Я. С., Іщук Л. П., Сеника Р. П.

І. Обставини справи

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Стебницької міської ради, виконавчого комітету Стебницької міської ради, міського голови м. Стебник Старосольського П. Р., у якому, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати підпункт 2.3 пункту 2 рішення Стебницької міської ради 27 сесії VII скликання «Про затвердження структури та загальної чисельності виконавчих органів Стебницької міської ради» від 25 жовтня 2017 року № 323 у частині скорочення посади спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою;

1.2. визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови від 20 грудня 2017 року № 159-освід «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі якого з 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою виконавчого комітету Стебницької міської ради відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штатної «чисельності);

1.3. поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою виконавчого комітету Стебницької міської ради;

1.4. стягнути з виконавчого комітету Стебницької міської ради заробітну плату за час вимушеного прогулу;

1.5. стягнути з виконавчого комітету Стебницької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 гривень.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2018 року:

2.1. позов задовольнив частково;

2.2. визнав протиправним та скасував розпорядження міського голови від 20 грудня 2017 року № 159-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі якого з 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою виконавчого комітету Стебницької міської ради, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штатної чисельності);

2.3. поновив ОСОБА_1 . на посаді спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою виконавчого комітету Стебницької міської ради;

2.4. стягнув з Стебницької міської ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 94238,50 гривень без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків;

2.5. рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою виконавчого комітету Стебницької міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9652,86 гривень без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків звернув до негайного виконання;

2.6. у задоволенні решти позовних вимог відмовив;

2.7. стягнув з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 березня 2019 року:

3.1. апеляційну скаргу виконавчого комітету Стебницької міської ради задовольнив частково;

3.2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 813/481/18 в частині стягнення з Стебницької міської ради на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 94238,50 гривень та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9652,86 гривень, без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків, скасував та прийняв у вказаній частині постанову, якою позов задовольнив;

3.3. стягнув з Стебницької міської ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 51094,20 гривень, без урахування сум обов`язкових до сплати податків та платежів;

3.4. рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста 1 категорії з питань благоустрою виконавчого комітету Стебницької міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5358,68 гривень, без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків, звернув до негайного виконання;

3.5. в решті рішення залишив без змін.

4. У березні 2019 року представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень у порядку розподілу судових витрат.

5. На підтвердження витрат на правничу допомогу надано копії: акта надання послуг від 22 березня 2019 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02; договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02; додатку № 1 від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02.

6. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 9 квітня 2019 року відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в порушення вимог процесуального закону представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу не надано розрахунку наданих послуг з врахуванням вимог чинного законодавства, акту виконаних робіт, звіту з детальним описом робіт, а також документа про оплату позивачем вказаних послуг.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Представник позивача, вважаючи зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень.

10. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Нормативне врегулювання

11. Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

12. Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

13. Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою, третьою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

14. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

15. Частини третя, п`ята статті 143 КАС України передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

16. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

ІV. Оцінка Верховного Суду

17. Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

18. Крім того, згаданий додаток до договору містить детальний опис наданих послуг із обумовленою сторонами договору вартістю межах надання правової допомоги під час апеляційного розгляду справи № 813/481/18, а в акті № 1 наданих послуг конкретизовано надані послуги (із урахуванням того, що представник відповідача не брав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції під час прийняття постанови від 19 березня 2019 року).

19. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про не доведення представником позивача вартості витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті за договором про надання правової допомоги, є помилковим.

V. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

20. З урахуванням приписів частини першої статті 351 КАС України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням рішення про задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 143 КАС України.

21. При цьому, зважаючи на відсутність клопотань інших сторін щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката як в суді апеляційної інстанції, так і під час касаційного перегляду, суд не вирішує питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

VI. Судові витрати

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року у справі № 813/481/18 скасувати.

3. Заяву ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового судового рішення задовольнити.

4. Стягнути з виконавчого комітету Стебницької міської ради Львівської області (ідентифікаційний код 26269521; місцезнаходження: 82172, Львівська область, місто Дрогобич, місто Стебник, вул. Івана Мазепи, будинок 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова