Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №817/4/16

адміністративне провадження №К/9901/27822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 (суддя Гломб Ю.О.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 (судді: Шевчук С.М., Майор Г.І., Одемчук Є.В.)

у справі № 817/4/16

за позовом ОСОБА_2

до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, Рівненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0015401702 від 18.09.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб на 12382,50 грн.; № 0015381702 від 18.09.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 308 633,75 грн.; № 0015411702 від 18.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 234843,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2016, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що не здійснювала виробництво і реалізацію корисних копалин (вугілля), оскільки здійснює реалізацію продукції вже після первинної обробки певних корисних копалин та не стосується реалізації корисних копалин, а відтак податковим органом безпідставно зроблено висновок, що позивач втратила право застосування спрощеної системи оподаткування внаслідок здійснення діяльності, що не дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. Крім того, згідно свідоцтва платника єдиного податку позивач має право здійснювати оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Таким чином, податковий орган видавши позивачці свідоцтво платника єдиного податку із правом здійснення оптової торгівлі кам'яним вугіллям надав їй право на здійснення такої діяльності саме із сплатою єдиного податку.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, як самозайнята особа, зареєстрована Здолбунівським районним управлінням юстиції у Рівненській області 21.06.2008 року (номер виписки з ЄДР 298766, код основного виду економічної діяльності 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами); з 28.05.2008 перебуває на обліку у податковому органі за № 8978.

За обставинами справи, у період з 01.04.2012 по 31.07.2015 позивач оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснювала на спрощеній системі оподаткування із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для платників єдиного податку 3 групи шляхом здійснення авансових платежів до бюджету.

Як вбачається зі свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_1 від 29.05.2012 ОСОБА_2 з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 5% група 3 за видами діяльності: 46 Оптова торгівля: 46.63; 46.71; 46.90; 46.73.

Протягом вказаного періоду ОСОБА_2 не була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

31.07.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, номер прийняття рішення 25960000000002171

З 31.07.2015 по 03.08.2015 на підставі наказу від 31.07.2015 № 220 та згідно направлення від 31.07.2015 № 109 посадовою особою Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.07.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.07.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.07.2015.

Основним видом діяльності позивача протягом перевіреного періоду була оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами (код ВЕД 46.71).

За результатом перевірки встановлено, що у ІV кварталі 2012 року, а саме 13.12.2012, позивач реалізувала кам'яне вугілля у кількості 127 тон згідно накладної № 27 для КЗ Володимирецька ЦРЛ на загальну суму 99060,00 грн. У зв'язку з чим відповідачем на підставі пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, у редакції на момент вчинення операції, зроблено висновок про відсутність підстав для перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, внаслідок чого встановлено заниження суми чистого доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму 1 144 562,40 грн.: в тому числі: 2013 рік на 258 324 грн.; 2014 рік 551 908,40 грн.; 2015 рік 334 330 грн., та виявлено факт неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013 рік (по терміну подачі до 09.02.2014) та за 2014 рік (по терміну подачі до 09.02.2015).

Також, враховуючи здійснення позивачем 13.12.2012 реалізації кам'яного вугілля на загальну суму 99 060 грн., у ході перевірки контролюючим органом зроблено висновок про здійснення позивачем діяльності, що не дає в силу пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України права на перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим перевіряючим застосовано норму абзацу 4 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України (у редакції на момент проведення операції), за якою оподаткування доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, здійснюється за ставкою 15 відсотків, та визначено суму єдиного податку за отриманим доходом у сумі 14859,00 грн., в той час як позивач здійснила нарахування у сумі 4953,00 грн., що призвело до заниження суми єдиного податку за ІV квартал 2012 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2012 загальна сума розрахунків становить 503 745 гривень, що перевищує 300 000 гривень - визначену у пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Таким чином, у ході перевірки було встановлено, що позивач після досягнення вказаної межі починаючи з 01.01.2013 не зареєструвався як платник податку на додану вартість, не подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-липень 2015 року, та не здійснював відповідний облік.

Таким чином, за наслідками перевірки (акт від 10.08.2015 року №378/17-2243019321) податковим органом встановлено, що позивачем допущено порушення, зокрема: підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з ПДВ за лютий - грудень 2013, січень - грудень 2014 та січень - липень 2015, а також пункту 181.1 статті 181 , пунктів 183.2, 183.10 статті 183 , пункту 201.14 статті 201, пункту 203.1 статті 203 підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 242 827 грн., в т.ч. за 2013 рік на 55 016 грн., 2014 рік - 120 946 грн., 2015 рік 66 866 грн.; абзацу 4 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано єдиного податку за VI квартал 2012 року в сумі 9906 грн.; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44 та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України; підпункт 49.18.5, пункту 49.18, статті 49 розділу 2 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій про стан і доходи за 2013 p., 2014 р.; пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 187 194,40 грн., в т. ч. за 2013 р. - 41 162,28 грн., 2014 р. - 90 901,23 грн., 2015 р. - 55 130,90 гривень.

За результатами перевірки Здолбунівською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.09.2015 № 0015401702 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб на 12382,50 грн., з яких: 9906 грн. - за основним платежем та 2476,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 18.09.2015 № 0015381702 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 308 633,75 грн., з яких : 242 827 грн. - за основним платежем та 65 806,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 18.09.2015 № 0015411702 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 234 843 грн., з яких: 187194,40 грн. - за основним платежем та 47648,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За приписами пункту 291.2 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Статтею 1 Гірничого закону України визначено, що корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Згідно з підпунктом 14.1.91 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Так, судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що з аналізу наведених норм випливає, що спрощена система оподаткування не дозволяє здійснювати реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Пунктом 3.10 глави 3 Класифікатору корисних копалин ДК 008:2007, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 357 від 12.12.2007 року, визначено, що корисні копалини - це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, придатні для промислового використання. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин державного та місцевого значення визначає Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 3.18 глави 3 зазначеного Класифікатору, до твердих горючих корисних копалин відносяться скупчення в осадових породах метаморфізованих змертвілих рослин (вугілля) або змертвілих і неповністю розкладених болотних рослин під впливом біохімічних процесів за умов підвищеної вологості і нестачі кисню (торф).

Главою 5 встановлений класифікатор корисних копалин, де кам'яному вугіллю встановлений код об'єкта класифікації 13 003 000, а антрациту - 13 001 000.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 затверджено «Перелік корисних копалин загальнодержавного значення» та «Перелік корисних копалин місцевого значення», відповідно до яких, до корисних копалин загальнодержавного значення відноситься також, серед іншого, кам'яне вугілля та антрацит.

В силу вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Пунктом 181.1 ст.181 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З урахуванням зазначених обставин справи та пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2. статті 183 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) позивач, як особа яка протягом останніх 12 календарних місяців, отримала дохід, який сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) зобов'язаний зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (тобто не пізніше 10.02.2013).

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, відповідно до пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що норми податкового законодавства не дозволяють здійснювати торгівлю кам'яним вугіллям, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування. А відтак, з огляду на розмір отриманого позивачем доходу та наявність обставин, які не дозволяють перебувати на спрощеній системі оподаткування (торгівля кам'яним вугіллям) до нього мають застосовуватись загальні положення податкового законодавства, у тому числі й щодо сплати податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, визначення звітних податкових періодів, додержання вимог законодавства щодо реєстрації в якості платника податку на додану вартість, подання податкової звітності тощо. Розмір та обрахунок донарахованих грошових зобов'язань позивачем не оспорювався.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 у справі № 817/4/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко