Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №804/8228/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №804/8228/14

адміністративне провадження №К/9901/7236/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 (колегія у складі суддів:

Ю. В. Дурасова, О. А. Проценко, Л. П. Туркіна)у справі № 804/8228/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карготранс" доДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карготранс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001661501 від 31.01.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки, в якому вказано, що перевірка була здійснена
20.01.2013, а сам акт складено через рік 20.01.2014, тобто з пропуском строків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 відмовлено у задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що зазначена у акті перевірки дата її проведення, а саме рік 2013 є помилковою, тобто допущена технічна помилка: у розділі акта "Загальні положення" в абзаці першому вказано, що "перевірка проведена 20 січня 2013 року", натомість, необхідно вважати, що "перевірка проведена 20 січня 2014 року", що зазначається в листі податкового органу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
14.07.2014 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Задоволення позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що камеральна перевірка позивача відбулася після спливу більше року з моменту подання податкової звітності. Однак, суд першої інстанції помилково надав більшої юридичної сили листу № 2169/10/04-65-15-116 від 08.02.2014, а не акту камеральної перевірки, який є належним та допустимим доказом, в тому числі і відображення дати проведення перевірки.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на не врахування судом наявності в діях позивача порушення податкового законодавства щодо несвоєчасної сплати податку.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.01.2014 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість ТОВ "Карготранс" з питання порушення термінів сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт №113/151/31402120 від 20.01.2014.

Згідно вказаного акта перевіркою встановлено, що в порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України ТОВ "Карготранс" допущена затримка сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ, тобто несвоєчасно надане платіжне доручення до установи банку: уточнюючий розрахунок з ПДВ №9000455448 від 14.01.2013, граничний термін сплати 14.01.2013, фактично сплачено 15.01.2013.

У зв'язку з чим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001661501 від 31.01.2014, яким зобов'язано сплатити штраф по податку на додану вартість ТОВ "Карготранс" у розмірі 10% - 5,90грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена у акті перевірки дата її проведення - 2013 рік - є технічною помилкою, що підтверджується Листом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська №2169/10/04-65-15-116 від 08.02.2014, в якому зазначено, що у акті камеральної перевірки №113/151/31402120 від
20.01.2014 допущена технічна помилка, а саме у розділі загальні положення абзацу першого вказано, що перевірка проведена 20 січня 2013 року. Необхідно вважати, що перевірка проведена 20 січня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки камеральна перевірка проводилася з питання порушення термінів сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ за листопад 2012 року, який, як зазначено в акті, подано 14.01.2013, відтак спірна камеральна перевірка не могла відбутися в січні 2014 року.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а фактичні перевірки - пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною, в силу вимог підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому, пунктом 200.10. статті 200 Податкового кодексу України регламентується час проведення камеральної перевірки заявлених у податковій декларації, який обмежено 30 календарними днями, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених пунктом 200.10. статті 200 Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Статтею 76 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення камеральної перевірки, згідно пункту 76.1 якої камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог пункту 76.2 статті 76 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку, при проведенні якої підлягають перевірці дані, задекларовані платником податків у поданій ним до податкового органу податковій звітності.

Аналогічні положення містяться у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 №165.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача також відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.

Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.....................................

В. П. Юрченко І. А. ВасильєваС. С. Пасічник Судді Верховного Суду