Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №855/90/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

м.Київ

справа №855/90/19

адміністративне провадження №А/9901/73/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року (судді: Мезєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №855/90/19 за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та утриматись від вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

21 березня 2019 року Кандидат на пост Президента України ОСОБА_2 (далі - позивач, апелянт) в особі уповноваженого представника ОСОБА_4, звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просила:

1)??визнати протиправними дії відповідача щодо розповсюдження друкованих агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами, які містять лише прізвище та ініціали, а також з використанням знаку у вигляді динамічної галочки;

2)??зобов'язати відповідача припинити експонувати (зняти) розміщені друковані агітаційні матеріали на носіях зовнішньої реклами, які містять лише його прізвище та ініціали, а також використання знаку у вигляді динамічної галочки, та утриматися від розповсюдження таких друкованих агітаційних матеріалів;

4) зобов'язати відповідача в друкованих агітаційних матеріалах зазначати власні прізвище та ім'я повністю з метою недопущення введення виборців в оману та перешкоджання вільному формуванню їх волі.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зокрема, зазначає, що судом не надано належної оцінки тому, що відповідач у власних друкованих матеріалах передвиборної агітації використовує окремі елементи оформлення, подібні на елементи агітаційних матеріалів позивача, а саме: синьо-жовту гаму, з використанням знаку у вигляді динамічної галочки, а також слогани, які подібні до агітаційних гасел позивача.

При цьому наголошує, що ведення відповідачем передвиборної агітації у такий спосіб здійснюється виключно з метою імітації передвиборчої агітації позивача та введення в оману виборців через непряме позиціонування себе як іншого кандидата на пост Президента України та створення враження зв'язку з політичною силою, якою відповідач не висувався як кандидат у Президенти України на чергових виборах.

Також зауважує, що на підтвердження означених обставин ним до позовної заяви було додано акт, складений офіційним спостерігачем у територіальному виборчому окрузі №49, додатком до якого є фотодоказ, який суд не взяв до уваги з огляду на те, що до позовної заяви було додано й інші фотоматеріали, що призвело до неможливості ідентифікувати, щодо якого саме біл-борду було складено відповідний акт. Вважає такий висновок суду протиправним, оскільки до позовної заяви було додано відеозапис з місця складання акту, який давав змогу суду чітко ідентифікувати та означити текстовий зміст матеріалу передвиборної агітації, щодо якого складено відповідний акт.

Додатково наголошує, що предметом розгляду і доказування у даній справі є не повна ідентичність таких знаків чи їх збіг, а факт навмисного використання їх відповідачем з метою імітації знаків позивача для створення хибного враження внаслідок візуального їх сприйняття виборцями.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про час та місце судового засідання засобами електронної пошти відповідач у судове засідання не з'явився. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України від 26 листопада 2018 року № 2631-VIII призначено чергові вибори Президента України на неділю, 31 березня 2019 року.

Постановами Центральної виборчої комісії від 25 січня 2019 року № 106 та від 6 лютого 2019 року № 229 кандидатами на пост Президента України на чергових виборах 31 березня 2019 року зареєстровано народного депутата ОСОБА_2 та народного депутата ОСОБА_3 відповідно.

21 березня 2019 року офіційним спостерігачем від позивача ОСОБА_5 був складений Акт про виявлення порушення вимог Закону України "Про вибори Президента України", до якого додані відповідні фотознімки, з яких, на переконання позивача, вбачається, що відповідач розміщує в місті Костянтинівці Донецької області на носіях зовнішньої реклами друковані матеріали передвиборної агітації, які вводять виборців в оману та перешкоджають вільному формуванню їх волі, оскільки дезінформують виборця.

Апелянт зауважує, що на вказаних агітаційних матеріалах використано елемент символіки політичної партії Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" та програми дій позивача "НОВИЙ КУРС УКРАЇНИ", - знак у вигляді динамічної галочки, при цьому зазначено прізвище та лише ініціали відповідача, які є ідентичними до прізвища та ініціалів позивача. Крім того, окремі виборчі політичні гасла друкованих матеріалів передвиборної агітації відповідача сформульовані таким чином, щоб з огляду на суспільно-політичні настрої виборців певного регіону сформувати негативний імідж саме позивача.

Вважаючи, що такими діями відповідач порушує умови вільного формування волі виборців, а розміщення таких друкованих агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами спрямоване на введення в оману останніх, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що використання відповідачем прізвища та ініціалів, які є ідентичними до прізвища та ініціалів позивача, слоганів та символіки, які подібні до агітаційних гасел та розпізнавальних знаків іншого кандидата, так само як і використання синьо-жовтої гами у оформленні власної агітаційної продукції жодним чином не обмежено нормами чинного законодавства України, яке регулює питання здійснення передвиборної агітації, а тому ознак протиправності такі дії не містять.

Крім того, зазначив, що твердження позивача про те, що розміщення відповідачем друкованих агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами спрямоване на введення в оману виборців через непряме позиціонування себе іншим кандидатом на пост Президента України та створення враження зв'язку з політичною силою, якою кандидат не висувався на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року, - є лише припущеннями позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Організація і порядок проведення виборів Президента України визначені Законом України від 05 березня 1999 року № 474-XIV "Про вибори Президента України" (далі - Закон № 474-XIV).

За приписами частини 3 статті 3 Закону № 474-XIV усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Положеннями частин 1, 2 статті 6 Закону № 474-XIV визначено, що вибори Президента України є вільними. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.

Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється.

Згідно визначенню, наведеному у частині першій статті 58 Закону №474-XIV, передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечить Конституції та законам України.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

· Проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

· Проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;

· Проведення публічних дебатів, дискусій, "круглих столів" прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій- суб"єктів виборчого процесу чи політичної діяльності кандидатів на пост Президента України;

· Оприлюднення друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами (виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

· Розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

· Розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

· Проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та передач чи інших публічних заходів за підтримки партії-суб'єкта виборчого процесу чи кандидата на пост Президента України, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

· Публічні заклики голосувати за або не голосувати за кандидата на пост Президента України або публічні оцінки діяльності кандидата на пост Президента України;

· Встановлення агітаційних наметів;

· В інших формах, що не суперечать Конституції та законам України.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №474-XIV кандидат на пост Президента України може на власний розсуд виготовляти матеріали передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів свого виборчого фонду. Партія, яка висунула кандидата, може виготовляти друкований матеріал передвиборної агітації кандидата з використанням обладнання, що їй належить. Кандидат на пост Президента України може у такий же спосіб виготовляти матеріали своєї передвиборної агітації. Відомості, що містяться у цих матеріалах, повинні відповідати вимогам Закону.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що кандидат на пост Президента України вільний у виборі форм ведення передвиборної агітації та вправі на власний розсуд виготовляти матеріали передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів свого виборчого фонду, якщо вони не суперечать вимогам Закону.

Засади рекламної діяльності, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання політичної реклами регулюються Законом України "Про рекламу".

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Тобто, під поширенням інформації, що вводить в оману, необхідно розуміти повідомлення суб'єктом одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, недостовірних чи то неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб.

Доказуванню підлягають не лише факт поширення певної інформації, але й неповнота (неточність, невідповідність дійсності) та її безпосередній вплив (об'єктивна можливість такого впливу) на виборців.

В контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, в даному випадку тягар доказування факту порушення відповідачем вимог статті 6 Закону №474-XIV щодо умов вільного формування волі виборців покладається саме на позивача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 статті 72 КАС України).

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС України).

На підтвердження наведених обставин позивачем було надано суду: Акт про виявлені порушення вимог Закону №474-XIV від 21 березня 2019 року, складений офіційним спостерігачем у територіальному виборчому окрузі №49 ОСОБА_5, в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.15), флеш-носій із відеозаписом (а.с. 69) та фотознімки (а.с. 17-28).

Так, зі змісту означеного Акту вбачається, у м. Костянтинівці по проспекту Ломоносова, виявлено носій зовнішньої реклами (біл-борд) відповідача, який містить лише прізвище та ініціали такого кандидата, а також елементи символіки політичної партії Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" та програми дій позивача, чим перешкоджає вільному формуванню виборцями своєї волі шляхом введення їх в оману.

В свою чергу, додані до Акту фотознімки містять чотири різні варіанти біл-бордів, які розташовані у різних невизначених місцях, що позбавляє суд можливості ідентифікувати та означити текстове наповнення того матеріалу передвиборної агітації, щодо якого складено відповідний Акт. При цьому з наявних у матеріалах справи фотознімків неможливо встановити часу і місця фіксування наявних на них зображень, відомостей про технічний пристрій, за допомогою якого здійснене таке фіксування. У судовому засіданні представник апелянта теж не зміг пояснити, ким, коли і де зроблені відповідні знімки, як вони потрапили до передвиборчого штабу кандидата у Президенти ОСОБА_2. Наполягав, що до акту було докладено саме той з них, що розміщений на аркуші 21. Наведена обставина, на переконання представника апелянта, може бути встановлена судом з долучених до матеріалів справи відеозаписів. З цього приводу колегія суддів зауважує наступне.

Так, із двох фрагментів наданих до суду відеофайлів на флеш-носії неможливо встановити: коли, де, ким саме, за яких обставин та якими технічними засобами (з наведенням відповідних характеристик) були зроблені такі відеозаписи, чи є вони повними та незмінюваними від часу їх створення. Немає посилання на наявний відеозапис і в самому тексті складеного офіційним спостерігачем Акту.

В ході судового розгляду справи представник апелянта також не зміг надати відповідь на запитання колегії суддів щодо джерел походження таких відеофайлів, місцезнаходження оригіналу, так само як і підтвердити їх автентичність.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що за приписами частини другої статті 99 КАС України електронні докази подаються в суд в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Невиконання наведених вимог процесуального закону позбавляє суд можливості оцінити такі докази на предмет їх належності та достовірності, та взагалі брати їх до уваги під час вирішення справи по суті.

Таким чином, з наданих позивачем доказів неможливо повно, об'єктивно і достовірно встановити наявність фактів (часу, місця, змісту) розповсюдження відповідачем такої, що не відповідає дійсності, інформації.

Аналізуючи доводи позивача про те, що використання відповідачем у агітаційних матеріалах лише прізвища та ініціалів, які є ідентичними до прізвища та ініціалів позивача, має на меті введення в оману виборців через непряме позиціонування себе іншим кандидатом на пост Президента України та наявності зв'язку з політичною силою, яка його не висувала, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 296 Цивільного кодексу України фізична особа, має право використовувати своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин.

При цьому, слід відмітити, що фізична особа може користуватись як повним своїм ім'ям, так і його скороченим варіантом (лише одним із компонентів імені, прізвищем та ініціалами або не вживати якоїсь із частин імені, тощо).

Позивачем не заперечується той факт, що відповідач на агітаційних матеріалах використовує власне скорочене ім'я, а виборче законодавство України не встановлює імперативних вимог щодо необхідності зазначення у матеріалах передвиборної агітації повного прізвища, імені та по-батькові кандидата на пост Президента України.

Колегія суддів зауважує, що використання скороченого власного імені (прізвища й ініціалів), та демонстрація передвиборних гасел відповідачем з використанням певних графічних символів та кольорової гамми не може бути оцінене судом як протиправне приховування частини інформації, недобросовісна реклама чи імітація програми іншого кандидата з метою введення виборців в оману, допоки протилежне не доведено у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами. При цьому, позивачем зловмисні наміри відповідача не встановлювалися, жодних експертних чи інших досліджень, соціальних опитувань з цього приводу не проводилося, програми відповідача як кандидата у Президенти України не запитувалося і не аналізувалося, а висновки про протиправність дій останнього зроблені позивачем виключно виходячи з рейтингів обох кандидатів, що, власне, також, крім слів представника апелянта, жодним чином не доведено.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки наведене вище законодавство, яке регулює питання ведення передвиборної агітації, не забороняє використання як повного власного імені, так і його скороченого варіанту при веденні передвиборної агітації, - обмеження відповідача у способах та формах використання власного імені, було б невиправданим обмеженням прав особи та прямо суперечило б частині 1 статті 19 Конституції України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Законом №474-XIV визначено обсяг та джерела отримання виборцями інформації про кандидатів на пост Президента України з метою реалізації усвідомленого та поінформованого вибору.

Так, відповідно до статті 56 Закону №474-XIV виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Інформація, що міститься у документах, поданих до Центральної виборчої комісії для реєстрації кандидатів на пост Президента України, є відкритою. На офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, суб'єкта висування кожного кандидата на пост Президента України.

Отже, кожен виборець має можливість пересвідчитися у відповідності тез зовнішньої політичної реклами декларованим у передвиборчій програмі кандидата намірам.

Так само жодним чином не обмежено нормами чинного законодавства України, яке регулює питання здійснення передвиборної агітації, використання кандидатом слоганів, які подібні (чи відмінні) до агітаційних гасел іншого кандидата.

В ході агітаційної компанії всі кандидати з метою привернення уваги якомога широкого кола осіб використовують політичні гасла, які зачіпають найактуальніші питання внутрішньої та зовнішньої державної політики, а тому схожість тез не може бути достатнім та беззаперечним доказом імітації одним кандидатом агітаційних гасел іншого кандидата. Так само відмінність їх позицій є формою політичного плюралізму та необхідною характеристикою демократичної політичної системи.

Позивач також стверджує, що окремі виборчі політичні гасла передвиборної агітації відповідача сформульовані таким чином, щоб з огляду на суспільно-політичні настрої виборців певного регіону сформувати негативний імідж позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає твердження позивача припущеннями, які не підтверджені належними та допустимий доказами.

Стосовно посилань позивача на використання відповідачем синьо-жовтої гами у оформленні власної агітаційної продукції, колегія суддів зауважує, що синьо-жовта кольорова гама є найбільш поширеною характерною ознакою державних символів України, що підтверджується статтею 20 Конституції України, додатком до постанови Верховної Ради України від 19.02.1992 року № 2137-ХІІ "Про Державний Герб України" та постановою Верховної Ради України від 28.01.1992 року № 2067-ХІІ "Про Державний Прапор України", а тому використання відповідачемтаких кольорів у своїй агітаційній компанії також не може вважатися судом порушенням закону або обмеженням прав позивача або певної політичної сили.

Щодо тверджень позивача про незаконне використання відповідачем у передвиборній агітації графічного знаку у вигляді динамічної галочки, права на який належать політичній партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням політичної ради політичної партії Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" від 11 січня 2019 року № 06-11-024а, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України на підставі рішення державного реєстратора від 06 лютого 2019 року № 61/194, встановлено, що до партійної символіки, серед іншого, відноситься розпізнавальний знак, в зображенні якого міститься викладене українською мовою словосполучення "НОВИЙ КУРС УКРАЇНИ", яке виконане жовтим кольором на синьому фоні, а над ним розміщено знак у вигляді динамічної галочки, яку виконано жовтим кольором.

В свою чергу, з пункту 2.5.5 додатку №3 до вказаного рішення вбачається, що розпізнавальним знаком Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" є зображення, в якому міститься викладене українською мовою словосполучення "НОВИЙ КУРС УКРАЇНИ", що розміщене у три рядки (кожне слово з нового рядку), яке виконано синім (жовтим) кольором на жовтому (синьому) фоні, а над словами "НОВИЙ КУРС УКРАЇНИ" розміщено знак у вигляді динамічної галочки, яку виконано синім (жовтим ) кольором.

Таким чином, твердження позивача про використання у передвиборній агітації партійної символіки графічного знаку у вигляді динамічної галочки Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з вищеозначеного рішення графічний знак у вигляді динамічної галочки використовується політичною силою виключно у поєднанні із словосполученням "НОВИЙ КУРС УКРАЇНИ" та окремим партійним символом не визнавався.

Питання ступеню схожості графічних символів, що використовуються позивачем і відповідачем, у вигляді динамічної галочки (шестикутника), не було предметом дослідження й аналізу спеціалістів, і залишене позивачем на розсуд суду. Колегія суддів, дослідивши візуальні зображення цих графічних знаків, не визнає їх ідентичними, та вбачає, що вони суттєво відрізняються за формою, кольором, кутом нахилу та місцем розташування на агітаційних матеріалах.

Таким чином, посилання Позивача на протиправне використання відповідачем графічної символіки, яка збігається з розпізнавальними знаками ВО "Батьківщина", затвердженими Рішенням політичної ради політичної партії Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" від 11 січня 2019 року №06-11-024а, що може ввести в оману виборця та спотворити його волевиявлення, також є необґрунтованими.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем норм статті 6 Закону №474-XIV щодо введення виборців у оману, створення негативного іміджу позивача та порушення свободи формування волі виборця у процесі проведення передвиборної агітації, та, як наслідок, відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин у справі, а також власної оцінки скаржника достатності, належності і допустимості таких доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстави до зміни або скасування оскаржуваного рішення відсутні, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.

Керуючись статями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2019 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя І.Л.Желтобрюх

Судді О.В.Білоус

Т.Г.Стрелець