Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №820/5198/16

адміністративне провадження №К/9901/33649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 у складі судді Зінченка А.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 у складі колегії суддів: Жигилія С.П. (головуючого), Дюкарєвої С.В., Перцової Т.С. у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області та просив зобов'язати Київський районний у м. Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, внести відповідні зміни до актового запису №107 від 31.08.1959 про народження 11.08.1959 ОСОБА_2, дата видачі 01.09.1959, І-УP № 223995, зареєстрованого у Покотилівській селищній Раді Харківської області, зазначивши в графі «національність матері» Глинської Вікторії Яковлівни «полька» замість «русская», тобто змінити у графі «національність матері» Глинської Вікторії Яковлівни «русская» на «полька» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 в позові відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_2 народився 11.08.1959 у м. Харкові, про що здійснено актовий запис №107 від 31.08.1959. З копії свідоцтва про народження серії I-УР №223995 вбачається, що батьками позивача є «Глинский Григорий Филиппович», за національністю «украинец», та «Глинская Виктория Яковлевна», за національністю «русская».

3.2.З метою виправлення відомостей щодо своєї національності 18.05.2016 позивач звернувся до Київського районного у м. Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області з письмовою заявою про внесення змін до актового запису та внести зміни до актового запису №107 від 31.08.1959 про народження 11.08.1959 ОСОБА_2, дата видачі 01.09.1959, І-УP № 223995, зареєстрованого у Покотилівській селищній Раді Харківської області, зазначивши в графі «національність матері» Глинської Вікторії Яковлівни «полька» замість «русская», тобто змінити у графі «національність матері» Глинської Вікторії Яковлівни «русская» на «полька».

3.3. За результатами розгляду звернення позивача 20.07.2016 відповідачем надано лист, яким фактично відмовлено у внесенні змін до актових записів цивільного стану у зв'язку із відсутністю в органів РАЦС повноважень змінювати національність, а лише виправляти відомості, у разі виявлення помилково внесених.

4. Відмовляючи в позові суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем ані під час звернення до органу РАЦС, ані у ході судового розгляду не подано доказів на підтвердження того, що у спірних правовідносинах мало місце помилкове внесення до актових записів відомостей, які не відповідають дійсності. Долучені до матеріалів справи документи не містять доказів того, що реєстрація відомостей у актовому записі про народження позивача в частині зазначення національності матері, проведена всупереч волі або вільній згоди останньої. Зазначення національності матері вживається в іншому варіанті ніж "полька", а тому достовірно встановити цей факт, суд не може. Суди вказали також, що позивач може звернутись в порядку цивільного судочинства із заявою пpо встановлення фактів, що мають юридичне значення, тому вимоги щодо зобов'язання відповідача внести зміни до актових записів є передчасними.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

6. Аргументи скаржника зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - статтю 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відповідно до якої внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою особи, після внесення відповідних змін до актового запису заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обґрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

9.Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій (ч. 1 ст. 17 КАС України).

10.За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

11.Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

12.Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

13.Наведене узгоджується й з положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України (у редакції, яка діє з 15.12.2017), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

14.Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

15.З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, звертаючись із заявою до Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області, бажав внести зміни до актового запису про своє народження, зазначивши факт належності матері до польської національності, а тому оскаржує протиправну, на його думку, відмову органу реєстрації актів громадянського стану, оформлену висновком від 20.07.2016 щодо внесення змін до актового запису від 31.08.1959 №107.

16.Отже спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності його матері до польської національності) до актового запису про народження ОСОБА_2Г, який відмінний від існуючого запису цивільного стану.

17.Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (ч. 1, 2, 3 ст. 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

18.Аналогічні за змістом приписи закріплені у ст. 2 Закону України від 01.07.2010 №2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).

19.Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття ,зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

20.Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (ч. 1 ст. 22 Закону № 2398-VI).

21.Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

22.Відповідно до п. 1.1. розд. І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

23.Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

24.Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

25.У пункті 2.13 Правил зазначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

26.У цій справі позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення у актовому записі про своє народження інформації про належність матері до польської національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.

27.У позовній заяві відсутні доводи за ч. 3 ст. 2 КАС України, щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а лише вимога позивача зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису.

28.У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

29.Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 та у постанові від 23.01.2019 №804/45/17.

30.Таким чином, позивач у цій справі, оскаржуючи відмову Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Харківській області щодо внесення зміни до актового запису про його народження, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності матері у вже існуючий запис про його народження, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

31.Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

32. Пунктом 5 ч.1 ст.349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

33. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Відповідно до ч.1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

35. Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

36. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

37. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, а провадження у справі закрити.

38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду