Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/315/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/315/17

адміністративне провадження №К/9901/40942/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року у складі судді Волкова А.С.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у складі суддів Собківа Я.М., Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

у справі № 810/315/17

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 21 грудня 2016 року № 0016071005, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 175089,20 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

17 березня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено з мотивів визнання податкового повідомлення-рішення правомірним, а також спростовано доводи Підприємства щодо протиправності дій податкового органу про зарахування сплачених платником податків коштів в рахунок погашення податкового боргу всупереч напряму сплати, визначеного позивачем.

У березні 2018 року Підприємством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заявник касаційної скарги доводить, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

31 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребувано справу № 810/315/17 з суду першої інстанції.

Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надавались, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

15 січня 2018 року справа №810/315/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №810/315/17 разом з матеріалами касаційної скарги №К/9901/40942/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» є юридичною особою, що зареєстрована 26 жовтня 2005 року (запис про державну реєстрацію в ЄДР за № 13311210000000437).

У грудні 2016 року посадовою особою податкового органу проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з листопада 2013 року по березень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21 грудня 2016 року №000924/10-05/33710516 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме порушив граничний строк сплати грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів і послуг" за 2015 та 2016 роки.

21 грудня 2016 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0016071005, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 175089,20 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною четвертою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підприємство у позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах доводить протиправність податкового повідомлення-рішення виключно висновком про неможливість контролюючого органу застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України при виконанні пункту 87.9 статті 87 цього кодексу в разі зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

За положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом 1 пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується позивачем те, що станом на 31 грудня 2014 року за Підприємством рахується податковий борг у сумі 3 039 934,3 грн, з яких 2 698 125,39 грн - недоїмка за основним платежем та 341 808,91 грн - пеня.

Позивачем проводилася оплата грошових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди у 2015 та 2016 роках, проте грошові кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов'язань, відповідачем автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів. Рух грошових коштів по бюджетному рахунку підтверджується даними інтегрованої облікової картки позивача.

Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про правомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов'язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сплата Підприємством податкового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов'язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі №810/315/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер