Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №810/1928/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №810/1928/16

адміністративне провадження №К/9901/41969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у складі судді Дудіна С.О.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у складі суддів Костюк Л.О., Троян Н.М., Файдюка В.В.,

у справі № 810/1928/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

до Києво-Святошинської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

про стягнення заборгованості та пені,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - Казначейство, відповідач 2 у справі), у якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 151510, 00 грн та пеню на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України за період з 04 березня 2016 року по 06 квітня 2016 року у розмірі 25842,38 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, позов задоволено частково, зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість у розмірі 151510, 00 грн за листопад 2014 року та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню у розмірі 14196,28 грн за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, оскільки у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тому позивач має право пред'явити вимогу про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на норми статті 200 Податкового кодексу України та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що у органів Казначейства відсутні правові підстави щодо вчинення дій з відшкодування податку на додану вартість за висновками ДФС.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

19 вересня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 06 вересня 2017 року, справу № 810/1928/16 витребувано з Київського окружного адміністративного суду.

10 січня 2018 року справа № 810/1928/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/41969/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 04 квітня 1999 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13831221.

19 лютого 2014 року Товариством подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, у рядку 23 якої позивачем зазначено суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 151510,00 грн. До вказаної податкової звітності позивачем додано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).

У період з 16 лютого 2015 року по 23 лютого 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем з питань перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатом якої складено довідку від 23 лютого 2015 року №57/10-13-15-01/30367782.

Перевіркою підтверджено відображення Товариством у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 151510,00 грн.

Проте, суму податку на додану вартість у розмірі 151510,00 грн відповідачами позивачу не відшкодовано.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач звертався до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області із запитами від 04 червня 2015 року №117, від 21 серпня 2015 року №186, від 26 серпня 2015 року №293 про надання інформації щодо результатів направлення відповідачем до органу державного казначейства висновку про відшкодування Товариству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 151510,00 грн.

03 вересня 2015 року Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області листом №10194/10/10-13-15-01 повідомила позивачу про порядок доступу до інформації, проте відповіді на запитувану позивачем інформацію не надано.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39), Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68 (далі - Порядок №68), та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3 лютого 2011 року №68/23 (далі - Порядок №68/23).

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.

На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Відтак, правильним механізмом визнано зобов'язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов'язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII від 21 грудня 2016 року, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Так, за змістом чинної редакції підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 200.12.- 200.13, 200.23. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (чинна з 01 квітня 2017 року), якою затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), визнано такими, що втратили чинність Порядок №68 та Порядок №39.

Порядок №26 визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр). Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства (пункти 1, 3 Порядку №26).

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення випадку, коли органом ДФС не внесені до Реєстру відомості про: дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання) з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення акта перевірки (пункти 6, 7, 11 Порядку №26).

Відповідно до пункту 12 Порядку №26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Водночас, з 01 квітня 2017 року передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідачем такого висновку не подано, про що свідчить вимоги позивача від 04 червня 2015 року №117, від 21 серпня 2015 року №186, від 26 серпня 2015 року №293 та лист відповідача від 03 вересня 2015 року №10194/10/10-13-15-01.

У свою чергу, лише після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01 квітня 2017 року, відповідач, як контролюючий орган, мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, оскільки у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету як це передбачено пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Крім того, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки платнику податку не відшкодовано відповідну суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року, то позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що становить 25842,38 грн за період з 04 березня 2016 року по 06 квітня 2016 року.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної Державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 810/1928/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер