Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.02.2019 року у справі №2240/3029/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №2240/3029/18

адміністративне провадження №К/9901/4418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька Універсальна компанія»

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у складі суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М., Граб Л.С.

у справі № 2240/3029/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька Універсальна компанія»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницька Універсальна компанія» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 101700 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням від 24 жовтня 2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що готівка проведена через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідними Z-звітами за відповідні дати, вказані звіти вклеєні в книзі ОРО, а також відображена в ній готівка. Описка, допущена при вчиненні записів на оприбуткування не впливає.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 січня 2019 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою у задоволенні позову відмовив. Суд зазначив, що позивачем не внесено будь-яких записів у графі 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а відтак зазначені дії позивача не можуть трактуватися як технічна описка.

У лютому 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій Товариство, посилаючись на неповне врахування обставин справи, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Податковий орган надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому не погоджується з доводами позивача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами відповідача у період з 9 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року проведено фактичну перевірку з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, за наслідками якої складений акт від 14 серпня 2018 року №0304/22/01/14/01883177 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовані порушення, а саме не здійснення обліку готівкових коштів на загальну суму 20340,00 грн у книзі обліку розрахункових операцій №3000211656р/4 від 5 липня 2017 року.

Встановлено не оприбуткування (неповне) готівкових коштів у загальній сумі 20340,00 грн в повній сумі їх фактичного надходження у відповідній книзі обліку на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій № 1058 від 19 листопада 2017 року, № 1059 від 20 листопада 2017 року, № 1065 від 26 листопада 2017 року, чим порушено пункти 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі акта перевірки керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року № 0008911407 про застосування штрафних санкцій у розмірі 101 700,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За приписами пункту 4 статті 17 вказаного Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637, оприбуткування готівки визначено як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 вищевказаного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 № 417.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому, дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у книзі ОРО є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Судом першої інстанції встановлено, та не спростовано відповідачем, що готівка у загальному розмірі 20340 грн проведена через РРО, що підтверджується відповідними Z-звітами: № 1058 від 19 листопада 2017 року на суму 5770 грн, № 1059 від 20 листопада 2017 року на суму 10080 грн, № 1065 від 26 листопада 2017 року на суму 4490 грн, такі Z-звіти вклеєні в книзі ОРО, а також відображена в ній готівка.

Податковий орган, не спростовуючи наявність вказаних Z-звітів, вказує, що порушення полягає в тому, що позивачем не заповнено графа 5 у книзі обліку розрахункових операцій, чим порушено вимоги пунктів 2.2 та 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (було чинним у листопаді 2017 року).

Пунктом 2.2. вказаного Положення зазначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6. зазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем здійснено оприбуткування готівки на підставах та у порядку, передбаченому чинним на момент реалізації правовідносин, законодавством України. Позивачем своєчасно роздруковані Z-звіти, які зберігаються у книзі ОРО, в якій внесено відповідні записи. Не заповнення графи 5 за спірні дати не є доказом неналежного оприбуткування готівкових коштів, а є підставою стверджувати про порушення порядку ведення книги ОРО.

На думку Суду, позивач вчинив дії з метою оприбуткування готівки у касі підприємства, однак допустив описку при вчиненні відповідного запису у книзі обліку розрахункових операцій, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, внаслідок відсутності факту правопорушення, протиправним є застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 435/95.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька Універсальна компанія» задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 2240/3029/18 скасувати.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 2240/3029/18 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Васильєва

І.А. Гончарова