Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №826/14908/18

адміністративне провадження №К/9901/67370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Національного банку України (далі - НБУ) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 (суддя - Арсірій Р.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді - Костюк Л.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» (далі - Товариство) про стягнення штрафних санкцій,

УСТАНОВИВ:

НБУ 12.09.2018 звернувся до суду із позовом до Товариства про стягнення з останнього на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 20056,88 грн. за порушення валютного законодавства згідно постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30.07.2018.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14.09.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, позовну заяву повернув.

Ухвалюючи рішення про повернення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дата отримання Товариством постанови НБУ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30.07.2018, а саме - 03.08.2019, є юридичним фактом, з настанням якого слід відраховувати шестимісячний строк, протягом якого Товариство має право оскаржити рішення, що є підставою для стягнення з нього грошових коштів, та, відповідно, зі спливом цього строку у НБУ як у суб'єкта владних повноважень виникає підстава для звернення до суду протягом трьох місяців з вимогами про стягнення штрафу, застосованого до Товариства згідно постанови № 47 від 30.07.2018. Вказані обставини слугували підставою для висновків судів про те, що НБУ звернувся до суду з вказаним позовом до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 цього Кодексу.

НБУ оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 12.12.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, оскільки в силу положень статті 74 Закону України «Про Національний банк України», пункту 3.5 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оскарження рішення, акта або дії НБУ не зупиняє їх виконання, з огляду на що днем виникнення підстав, що дають право НБУ на пред'явлення визначених законом вимог, є 13.08.2018 (з огляду на дату отримання Товариством постанови НБУ) і саме з цієї дати слід обчислювати тримісячний строк, який надається НБУ для звернення до адміністративного суду. Також скаржник посилався на те, що Товариством було подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30.07.2018, за якою було відкрито провадження у справі № 826/16929/18.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.02.2019 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у прощеному провадження без повідомлення сторін на 26.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, постанова НБУ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства № 47 від 30.07.2018, була вручена Товариству 03.08.2018.

Положеннями частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що положеннями пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем врегульовано підставу для повернення позовної заяви позивачеві у випадку порушення процесуальних строків, а саме - коли суб'єкт владних повноважень подав позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, до закінчення строку встановленого у частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, для застосування положень пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб'єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви НБУ на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки право на звернення суб'єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів, який грунтується на підставі рішення суб'єкта власдних повноважень, може були реалізоване лише після закінчення строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, посилання скаржника на положення статті 74 Закону України «Про Національний банк України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо обов'язковості виконання рішень НБУ та пункту 3.5 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.200 № 49 (у редакції ,чинній на час виникнення спірних правовідносин), щодо строку сплати суми штрафу до Державного бюджету України є безпідставними, оскільки положення зазначених правових норм визначають порядок добровільного виконання суб'єктом господарювання рішень, актів або дій НБУ, тоді як порядок та строки стягнення суми штрафу, застосованого на підставі таких рішень, актів або дій НБУ, у судовому порядку здійснюється відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги НБУ слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга НБУ підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна