Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №822/1220/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №822/1220/16

адміністративне провадження №К/9901/39481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у складі судді Петричковича А.І.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року у складі суддів Сушка О.О., Залімського І.Г., Смілянця Е.С.

у справі № 822/1220/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог шляхом їх зменшення від 01 серпня 2016 року, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2016 року №0001841501, №0001851501 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно у сумах 4 119 985 грн та 1 685 567 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 вересня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року, адміністративний позов задовольнив. Приймаючи рішення суди виходили з того, що відповідач не встановив при проведенні камеральної перевірки того, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого у податковій декларації за квітень 2016 року.

У березні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач задекларував бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 5 805 552,00 грн, яке відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року.

17 червня 2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, та складено акт № 1518/12-02/39618016 на підставі якого 8 липня 2016 року відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми «В3»:

- №0001851501, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, та пунктом 72.1 статті 72, статті 74, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітня 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 685 567 грн.;

- №0001841501, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, та пунктом 72.1 статті 72, статті 74, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітня 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 119 985 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

За приписами пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Абзацом «в» пункту 200.14 статті 200 податкового кодексу України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відтак, використання при камеральній перевірці листів Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції та Управління земельних ресурсів, як і фінансових звітів інших підприємств, про що зазначено у акті про результати камеральної перевірки, приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України не передбачено.

Більш того, статтею встановлений виключний перелік джерел даних, які податковий орган може використати при камеральній перевірці.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним порядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року у справі № 822/1220/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер