Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №818/3687/15

касаційне провадження №К/9901/13479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 (головуючий суддя - Гелета С.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді: Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі №818/3687/15 за позовом Приватного виробничого підприємства «Вибір» до Волинської митниці ДФС про скасування карток відмови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Приватне виробниче підприємство «Вибір» звернулося до адміністративного суду з позовом до Волинської митниці ДФС, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.11.2015 № 205020006/2015/00034, від 04.11.2015 №205020006/2015/00035, від 12.11.2015 №205020006/2015/00036; зобов'язати відповідача відновити позивачу режим вільної торгівлі за наданим оригіналом сертифікату про походження товару форми СТ-1 № RUUA 5003000798 від 28.10.2015 по МД №205020006/2015/003798 від 31.10.2015, СТ-1 № RUUA 5003000812 від 30.10.2015 по МД №205020006/2015/003819 від 04.11.2015, СТ-1 № RUUA 5003000832 від 07.11.2015 по МД №205020006/2015/004000 від 12.11.2015р.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з метою застосування преференційного режиму до товару підприємством було надано до митного оформлення повний пакет документів, які містять достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності у документах про країну походження товару відсутні. Вважає сумніви митного органу щодо не підтвердження країни походження задекларованого товару необґрунтованими.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Волинської митниці ДФС відновити Приватному виробничому підприємству «Вибір» режим вільної торгівлі за наданим оригіналом сертифікату про походження товару форми СТ-1 № RUUA 5003000798 від 28.10.2015 по МД №205020006/2015/003798 від 31.10.2015, СТ-1 № RUUA 5003000812 від 30.10.2015 по МД №205020006/2015/003819 від 04.11.2015, СТ-1 № RUUA 5003000832 від 07.11.2015 по МД №205020006/2015/004000 від 12.11.2015р. та у цій частині прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. У решеті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивачем 03.11.2015, 04.11.2015 та 12.11.2015 відповідно здійснювалось митне оформлення товару - концентрату соєвого (марка «70-К»). Вказаний товар придбано за зовнішньоекономічним контрактом від 12.08.2014 року № ТДС/07802-ДГВ, укладеним між позивачем та ООО Торговый дом «Содружество» (Росія). На кожну партію товару позивачем подано до органу доходів і зборів відповідний пакет документів. За результатами опрацювання вказаних документів, з урахуванням додатково поданих документів на вимогу митного органу, відповідачем складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.11.2015 № 205020006/2015/00034, від 04.11.2015 №205020006/2015/00035, від 12.11.2015 №205020006/2015/00036. Підставою для їх прийняття слугував висновок митного органу про те, що в сертифікатах походження імпортованого товару (СТ-1 № RUUA 5003000798 від 28.10.2015, СТ-1 № RUUA 5003000812 від 30.10.2015, СТ-1 № RUUA 5003000832 від 07.11.2015) код товарної позиції « 2304» не відповідає коду товарної позиції « 2309», який зазначений в митних деклараціях, а дані, зазначені в актах експертизи однозначно не свідчать, що товар піддавався достатній обробці (переробці). Таким чином, на думку відповідача, преференційний режим до імпортованого товару не може бути застосований до надання імпортером документів, що підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки товару.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.11.2015 № 205020006/2015/00034, від 04.11.2015 №205020006/2015/00035, від 12.11.2015 №205020006/2015/00036 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем до митного оформлення надано вичерпний перелік документів, які надають право для застосування режиму вільної торгівлі; товар підприємством класифіковано у відповідності до рішення митного органу від 28.10.2014 № КТ-805000003-0004-2014, яке є обов'язкове для митних цілей, у т.ч., з поставки ідентичних товарів.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Волинська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у ході аналізу наданих до митного оформлення документів з метою вирішення питання щодо застосування режиму вільної торгівлі, контролюючим органом встановлено, що відомості зазначені декларантом щодо коду товару є відмінними ніж ті, які зазначені у сертифікатах про походження товару та актах експертиз, у зв'язку з чим, режим вільної торгівлі для товару «Концентрат соєвий білковий марки 70-К» не може бути наданий.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 43 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно частини шостої статті 36 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини сьомої наведеної норми, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

20.11.2009 урядами держав учасниць Співдружності Незалежних Держав підписано Угоду про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав (ратифіковано Україною із застереженням Законом № 3592-VI (3592-17) від 06.07.2011 року).

Вищевказані Правила визначення країни походження товарів (далі - Правила) діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (далі - держави - учасниці Угоди) і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 року.

Згідно пункту 6.1 Правил, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Сертифікат форми СТ-1 є підставою для надання товару режиму вільної торгівлі.

Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (пункт 6.3 Правил).

Відповідно до пункту 6.6 Правил, у разі надання сертифіката, що містить у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінні від відомостей, що містяться в митній декларації, питання про можливість надання режиму вільної торгівлі вирішується митним органом країни ввезення після надання імпортером (вантажоодержувачем) висновку про походження товару або акта експертизи, який виданий уповноваженим органом або іншими організаціями відповідно до національного законодавства держави - учасниці Угоди та який однозначно свідчить про те, що товар піддавався достатній обробці (переробці) в державі - учасниці Угоди.

Згідно частини восьмої статті 43 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев'ятою наведеної статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч. 9 ст. 43 Митного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем під час митного оформлення товару надано Волинській митниці сертифікати про походження товару форми СТ-1 № RUUA 5003000798 від 28.10.2015 року, СТ-1 № RUUA 5003000812 від 30.10.2015 року та СТ-1 № RUUA 5003000832 від 07.11.2015 року .

У графі 9 вказаних сертифікатів зазначено код товарної позиції 2304, в той час як у графі 33 митних декларацій від 31.10.2015 року № 205020006/2015, від 04.11.2015 року № 205020006/2015 та від 12.11.2015 року №205020006/2015 код товару зазначено « 23099096».

Позивачем, у відповідності до вимог пункту 6.6 Правил на кожну партію товару було надано органу доходів і зборів акти експертизи від 27.10.2015 № 5404259 "Э", від 29.10.2015 № 5404260 "Э", від 08.10.2015 № 5406098 "Э", від 27.10.2015 №5406557 "Э" та від 06.11.2015 № 5406871 "Э". Згідно висновків зазначених актів експертизи, виданих на кожну партію, товар - концентрат соєвий білковий, марки «70-К» дійсно Російського походження. Походження товару встановлено у відповідності до Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав. Критерій походження товару - 2304.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем у повному обсязі надано до митного оформлення документи, які підтверджують країну походження імпортованого товару, а також те, що товар піддавався достатній обробці (переробці).

Щодо розбіжностей у коді ввезеного товару судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що класифікація позивачем товарної позиції за кодом 2309909690 зумовлена наявністю рішення Сумської митниці №КТ-805000003-0004-2014 від 28.10.2014, яким код товару на виконання поставок по тому ж зовнішньоекономічному договору і щодо одного і того ж товару, що і у межах даної справи, змінено з 2304000000 на код 2309909690 (а.с.109).

За змістом статті 69 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі визначення митним органом коду товару таке рішення є обов'язковим для митних цілей. При цьому, слід вказати про те, що рішення про визначення коду товару приймається стосовно товару, а не окремої його партії.

Наведені висновки узгоджуються із наданою Міністерством доходів і зборів України на індивідуальне звернення Приватного виробничого підприємства «Вибір» консультацією з питань митних правил в частині класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Доказів скасування зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень у адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.

Слід зазначити і про те, що у період з серпня по жовтень 2015 позивачем здійснювалось митне оформлення партій ідентичного товару (концентрат соєвий білковий, марки «70-К») за кодом товарної позиції - 2309909690 та жодних зауважень при митному оформленні поставленого позивачу товару у митного органу не виникало.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Волинської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі №818/3687/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк