Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №816/4809/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/4809/15

адміністративне провадження №К/9901/26600/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у складі судді Бойка С.С.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у складі колегії суддів П'янової Я.В., Чалого І.С., Зеленського В.В.

у справі №816/4809/15

за позовом Приватного підприємства «Біамід»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною,

У С Т А Н О В И В :

24 грудня 2015 року Приватне підприємство «Біамід» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо не включення суми від'ємного значення у розмірі 1 669 607 грн. до електронного рахунку підприємства.

26 лютого 2016 року Полтавський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, задовольнив позовні вимоги. Приймаючи рішення, суд виходив з того що станом на 1 лютого 2005 року позивач мав залишок від'ємного значення попередніх звітних періодів у загальному розмірі 1 669 607,00 грн, яку відобразив у таблиці 1 Додатку 2 (рядках 11 та 14) декларації за вересень 2015 року, а також у рядках 21, 22 та 24 вказаної декларації. Однак, відповідачем не проведено збільшення суми податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування.

У серпні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач у грудні 2016 року надав Суду заперечення на касаційну скаргу в якому викладає доводи, аналогічні викладеним у судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

1 жовтня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації за грудень 2014 року.

В складі зазначеного звіту подано додаток № 2 «Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 1 лютого 2015 року». У вказаному додатку позивачем відображена сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів 1 669 607 грн, яку позивач просив направити на збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Станом на 23 листопада 2015 року відповідачем не проведено збільшення суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла час винесення рішення судом) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України контролюючим органом автоматично повинно бути збільшено значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Протягом серпня 2015 року Державна фіскальна служба України у зв'язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим зобов'язана була автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

В зв'язку з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платникам податків було "обнулено" значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних можуть використовуватись документи, перелік яких є чітко визначеним (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Тобто, відповідно до приписів підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

Згідно з пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.

Таким чином, збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу за рахунок сум заявлених платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року або повернення платнику податків вказаних сум у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року здійснюється за вибором платника податку.

Виходячи з наведених норм, саме заява платника податків є подією, з якою пов'язане збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні, та одночасне збільшення податкового кредиту. Заповнення такої заяви у складі декларації (починаючи з лютого 2015 року) є достатньою підставою для включення заявлених у ній залишків податку на додану вартість до податкового кредиту в цій же декларації.

Платник податків самостійно вирішує, коли (в складі якої декларації) подати заяву та відобразити непогашені залишки податку, а також напрям їх використання. При цьому, всі непогашені залишки податку на додану вартість без проведення перевірок, тобто автоматично, в силу заповнення заяви (додатку 2 до декларації), підлягають врахуванню як у збільшення реєстраційної суми, так і податкового кредиту.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що якщо платник податків має намір збільшувати розміри суми податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначену п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний податковий період, в якому було здійснено таке збільшення та використовувати непогашені залишки податку на додану вартість в вересні 2015 року, він відображає таке рішення в декларації за вересень 2015 року, шляхом заповнення додатку 2 до декларації. Відповідно, всі такі суми автоматично без перевірок мають збільшувати розміри суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в ЄДПН в силу подання такої заяви та одночасно відображаються в рядку 20.2 податкової декларації за вересень 2015року. Інших варіантів відображення непогашених сум податку на додану вартість у разі прийняття платником податків такого рішення ПК України не передбачено.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на суб'єкта господарювання надмірних обов'язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 816/4809/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер