Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №816/1369/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/1369/16

адміністративне провадження №К/9901/31243/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Ясиновського І. Г.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів Рєзнікової С. С., Бегунца А.О., Старостіна В. В.

у справі № 816/1369/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біопрепарат»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

25 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біопрепарат» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2016 року №0002601402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 34 377 грн 52 коп., з мотивів протиправності його прийняття.

17 жовтня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що імпортований товар перетнув митний кордон України у строки, передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - № 185/94-ВР), що виключає застосування пені за порушення законодавчо визначених термінів проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

06 січня 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР, вказує, що митне оформлення товару відбулося поза межами строків, визначених статтею 2 Закону № 185/94-ВР.

У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

11 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 10 лютого 2017 року (суддя Бившева Л. І.).

22 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги до 31 березня 2017 року.

30 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу. Адміністративна справа № 816/1369/16 витребувана з Полтавського окружного адміністративного суду не була.

01 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/31243/18 передано до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги № К/9901/31243/18 прийнято до провадження та витребувано із Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/1369/16.

20 березня 2018 року справа № 816/1369/16 надійшла Верховного Суду.

30 жовтня 2018 року податковим органом подано до Верховного Суду клопотання про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, яке відхиляється судом з огляду на вимоги частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у липні 2016 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту від 20 жовтня 2015 року № 1510/2 "Legume Тechnology Ltd", Сполучене королівство Великобританії, за період з 20 жовтня 2015 року по 05 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 липня 2016 року № 286/16-31-14-02-08/39498056 (далі - акт перевірки).

03 серпня 2016 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з вимогами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002601402, яким за порушення статті 2 Закону № 185/94-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 34 377 грн 52 коп.

Правовою підставою застосування пені спірним податковим повідомленням-рішенням визначено положення статті 4 Закону № 185/94-ВР.

Склад валютного правопорушення доводиться податковим органом висновком про несвоєчасне надходження товару за імпортним контрактом від 20 жовтня 2015 року № 1510/2, поза межами строків, встановлених статтею 2 Закону № 185/94-ВР.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 жовтня 2015 року між Товариством та компанією - нерезидентом «Legume Тechnology Ltd» (Сполучене королівство Великобританії) укладено імпортний контракт № 1510/2 поставка добрива).

07 грудня 2015 року та 14 грудня 2015 року позивач здійснив попередню оплату відповідно у розмірі 40 000 доларів США та 38 860 доларів США (граничний термін поставки товару, відповідно, 08 березня 2016 року та 13 березня 2016 року).

На митну територію України товару усього на суму 129 795,12 доларів США надійшов 24 лютого 2016 року, що підтверджено відбитком штампу "Під митним контролем" Волинської митниці на вантажно-митній декларації. У подальшому товар був переданий на тимчасове зберігання митному органу строком до 29 травня 2016 року.

Фактичне митне оформлення товару відбулося лише у березні 2016 року, поза межами строків, визначених статтею 2 Закону № 185/94-ВР.

Спірним питанням у цій справі є подія, з настанням якої придбаний за зовнішньоекономічними контрактами товар вважається поставленим в Україну.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №185/94-ВР) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, згідно частини четвертої статті 2 Закону №185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

На момент виникнення та реалізації спірних правовідносин діяли постанови Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" та від 03 березня 2015 року № 160 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", якими визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, ця стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Отже, аргументи відповідача, що визначальним для висновку про наявність порушення статті 2 Закону № 185/94-ВР є дата завершення його митного оформлення (дата оформлення вантажно-митної декларації), обґрунтовано не враховані судами попередніх інстанцій, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Доводи касаційної скарги не містять жодного обґрунтування щодо помилкового застосування судами норм матеріального права. Аргументи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанції, встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 816/1369/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер