Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №812/1409/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №812/1409/16

адміністративне провадження №К/9901/35935/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу скарги Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 (головуючий суддя - Смішлива Т.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.)

у справі № 812/1409/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ) щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про відшкодування позивачу сум податку на додану вартість за березень 2015 року та про зобов'язання відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про відшкодування Товариству податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2015 року у сумі 92 121 грн.

Свій позов Товариство обґрунтувало тим, що в порушення вимог статті 200 Податкового Кодексу України контролюючий орган не надав Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - Казначейство) висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за березень 2014 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Товариству податку на додану вартість за березень 2015 року;

- зобов'язано СДПІ подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про відшкодування позивачу сум податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2015 року у сумі 92 121 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 замінено відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС.

Не погодившись з судовими рішеннями Офіс великих платників податків ДФС звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що судами зроблено помилковий висновок щодо незаконності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Товариство у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є бездіяльність відповідача, що полягає у неподанні до органу державної казначейської служби висновку про відшкодування Товариству сум податку на додану вартість за березень 2015 року.

При цьому, матеріалами справи встановлено наступне.

До вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, а з 16.09.2016 Товариство переведено на обслуговування до СДПІ.

У квітні 2015 року Товариство подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, в якій заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 93 816 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено довідку від 23.06.2015, в якій викладено висновок контролюючого органу про відсутність порушень при відображенні у декларації за березень 2015 року від'ємного значення ПДВ у сумі 93 483 грн. та суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 92 121 грн.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями статей 163, 206 КАС України мотивувальні частини судових рішень повинні мати зазначення щодо встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд виходив при їх прийнятті та положення закону, яким він керувався.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач посилався на те, що виробничі потужності позивача знаходяться у м. Луганську на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, тому бюджетне відшкодування можливе лише після повернення м. Луганська під контроль українській владі. Також контролюючий орган зазначав, що адміністративний позов поданий позивачем поза межами строку, встановленого статтею 99 КАС України.

На думку колегії суддів, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки зазначеним доводам контролюючого органу, виходячи з наступного.

Так, контролюючий орган до додаткових пояснень від 12.06.2017 1378/28-10-50-05-13 додав копію листа ДКС України від 26.05.2017, в якому остання інформує контролюючий орган про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25.03.1992 у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Отже, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участі юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Пунктом 2 частини 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер